10 лютого 2022 р.Справа № 520/2344/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Токар А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 р. (ухвалене суддею Біловою О.В., повний текст якого складено 06.09.2021 р.) по справі № 520/2344/21 за позовом ОСОБА_1 до Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, третя особа Начальник Північно-східного офісу Держаудитслужби Косінов С.А. про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на державній службі, виплати вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України , в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби України С. Косінова від 30.12.2020 р. № 524-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнати протиправними та скасувати наказ начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби України С. Косінова від 11.01.2021 р. N 23-о «Про внесення змін до наказу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 30.12.2020 р. № 524-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити позивача на посаді головного державного фінансового інспектора відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби України в Полтавській області з 05.01.2021 р.; стягнути з Північно-Східного офісу Держаудитслужби України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2021 р. по дату винесення судового рішення, у зв'язку із незаконним звільненням з роботи.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 р. та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про колективні договори і угоди», Кодексу законів про працю України (в подальшому - КЗпП України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки оскаржуваний наказ відповідача протиправний, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, так як в Північно-Східному офісі Держаудитслужби фактично не відбувалося скорочення посад державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби, залишилися функціонувати відділи, подібні до тих, які функціонували раніше, кількість посад головних державних інспекторів в Управлінні не зменшилася, займана позивачем посада залишилася.
Відповідач та третя особа подали до суду апеляційної інстанції письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, третя особа просила розгляд справи проводити без її участі.
Згідно із ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.02.2004 р. перебував на державній службі в органах Державної аудиторської служби України на різних посадах: наказом Держфінінспекції в Донецькій області № 357-о від 28.11.2014 р. позивача звільнено, у зв'язку з переводом до Уманської об'єднаної Держфінінспекції у Черкаській області та з 01.12.2014 р. призначений на посаду провідного фінансового інспектора; наказом № 313-0 від 08.05.2018 р. переведений на подальшу службу до Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, наказу № 217-о від 16.05.2018 р. призначений на посаду провідного державного аудитора у соціальній галузі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, розташованого у м. Полтаві; 30.07.2018 року наказом № 381-о був призначений на посаду головного державного інспектора відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів, як такий, що пройшов конкурсний відбір, що підтверджується трудовою книжкою позивача від 25.05.2010 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 30.09.2020 р. № 202 «Про введення в дію структури та штатного розпису на 2020 рік Північно-східного офісу Держаудитслужби» уведено з 02.10.2020 р., затверджену Головою Державної аудиторської служби України, погоджену Міністром фінансів України структуру та затверджений Головою Державної аудиторської служби України штатний розпис Північно-східного офісу Держаудитслужби, п. 2.7 якого передбачено по Управлінню Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області реорганізувати відділ контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів на: відділ контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади; відділ контролю за місцевими бюджетами.
Наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 09.10.2020 р. № 340-о «Про попередження щодо вивільнення працівників Офісу» попереджено працівників Північно- східного офісу Держаудитслужби (відділів, що реорганізуються/ліквідуються), які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу» про наступне вивільнення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із введенням в дію наказу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 30.09.2020 р. № 202 «Про введення в дію структури та штатного розпису».
24.11.2020 р. позивачу під особистий підпис вручено попередження, в якому зазначено, що посада головного державного фінансового інспектора відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів підлягає скороченню внаслідок зміни структури та штатного розпису Північно-східного офісу Держаудитслужби, та у зв'язку з цим йому запропоновано посаду провідного державного аудитора відділу контролю у сфері будівництва Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.
Крім того, 11.12.2020 р. позивачу вручене доповнення до попередження з пропозиціями інших посад від яких позивач відмовився та просив його призначити на аналогічну посаду.
Наказом начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби № 524-о від 30.12.2020 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного фінансового інспектора відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», 30.12.2020 р., у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Північно-східного офісу Держаудитслужби.
З вищевказаним наказом позивача ознайомлено в телефонному режимі та запропоновано прибути до Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 1, для отримання трудової книжки. Позивач повідомив, що зміст наказу йому зрозумілий та за отримання трудової книжки він прибуде 31.12.2020 р. про, що складено акт № 5 «Про ознайомлення з наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби № 524-О від 30.12.2020 р. «Про звільнення ОСОБА_2 та відмову від отримання трудової книжки в день звільнення» від 30.12.2020 р.
Крім того, відповідачем за адресою фактичного проживання позивача, за адресою, яка вказана в особовій справі та на його електронну адресу відповідачем направлено лист № 201609-16/5406-2020 від 30.12.2020, в якому повідомлено про необхідність отримання трудової книжки. Позивачем підтверджено, що вказаний лист йому направлено електронною поштою за допомогою системи електронного документообігу «АСКОД».
31.12.2020 р. позивач за трудовою книжкою не з'явився, до сектору роботи з персоналом не телефонував, на телефонні дзвінки працівників Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, здійснені з метою з'ясування часу прибуття позивача за отриманням трудової книжки, позивач не відповідав, про що відповідачем складено акт № 6 від 31.12.2020 р.
Листом Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Полтавської міської ради» № 5 від 05.01.2021 р. відповідача повідомлено, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у сімейного лікаря з 28.12.2020 р. по 31.12.2020 р., про що останньому виданий листок непрацездатності. В подальшому до сімейного лікаря не звертався.
Листом № 01-09/1 від 06.01.2021 р. Начальника ВЧДР Полтава повідомлено відповідача, що позивач на підставі направлення № 765 від 14.12.2020 р. фактично перебував на території виробничого підрозділу «Вагонне депо Полтава» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» з 29.12.2020 р. по 30.12.2020 р.
Наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 11.01.2021 р. № 23-о «Про внесення змін до наказу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 30.12.2020 р. № 524-о «Про звільнення ОСОБА_1 » внесено зміни до наказу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 30.12.2020 р. №524-о «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: слова та цифри «30 грудня 2020 року» замінено словами та цифрами « 04 січня 2021 року», в частинах звільнення та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки, у зв'язку зі з'ясуванням факту тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у період з 28.12.2020 р. по 31.12.2020 р.
З метою ознайомлення позивача із вищевказаним наказом головним спеціалістом сектору роботи з персоналом Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області відділу роботи з персоналом Північно-східного офісу Держаудитслужби ОСОБА_3 протягом 11.01.2021 р. зателефоновано позивачу за номером, зазначеним в його особовій картці проте позивач не відповідав або відбувалося скидання дзвінка, про що складено акт № 1 від 11.01.2021 р.
На адресу фактичного проживання позивача, на адресу, яка вказана в особовій справі позивача та на його електронну адресу відповідачем направлено лист надіслано лист від 11.01.2021 р. № 201609-16/156-2021 «Про ознайомлення (доведення) з наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 11.01.2021 р. № 23-о».
Копії наказів № 524-о від 30.12.2020 р. та № 23-о від 11.01.2021 р. та трудову книжку позивач отримав 18.01.2021 р., що підтверджується копією листа № 202012-16/301-2021 від 18.01.2021 р. та акт № 3 про видачу позивачу трудової книжки від 18.01.2021 р.
Позивач, не погодившись з наказами відповідача № 524-о від 30.12.2020 р. та № 23-о від 11.01.2021 р. звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази правомірні, у зв'язку з чим не підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».
Відповідно до п.п. 1-3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про державну службу», вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим законом.
Частиною 5 статті 22 Закону України «Про державну службу» встановлено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу», державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 р. № 117-ІХ виключено абзац 2 частини 3 статті 87, згідно із якого процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Відповідні зміни були внесені і в Кодекс законів про працю України Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» 12.12.2019 р. № 378-ІХ, що набрав чинності 02.02.2020 р.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється, у тому числі, за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87,87- 1 цього Закону).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, у тому числі, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ внесено зміни до Закону України «Про державну службу», зокрема, законодавчо скасовано обов'язок запропонувати усі вакантні посади та встановлено право суб'єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення, тобто, суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 28.07.2021 р. у справі № 640/11024/20, від 13.10.2021 р. № 520/11687/2020, від 29.12.2021 р. у справі № 420/3825/20.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при звільнені державного службовця на підставі пункту 1 чи пункту 1-1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у суб'єкта призначення відсутній обов'язок переводити особу, посада якої скорочується на іншу рівнозначну або нижчу посади, крім того не враховується і переважне право залишення на роботі, оскільки вимоги КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивачу пропонувалися інші посади, від яких позивач відмовився та просив його призначити на аналогічну посаду.
Наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 30.09.2020 р. № 202 «Про введення в дію структури та штатного розпису на 2020 рік Північно-східного офісу Держаудитслужби» уведено з 02.10.2020 р. структуру та штатний розпис Північно- східного офісу Держаудитслужби.
Відповідно до затвердженої нової структури Північно-східного офісу Держаудитслужби з 02.10.2020 р. по Управлінню Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області утворено відділ контролю у сфері будівництва, також було реорганізовано відділ контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів на два відділи: відділ контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади; відділ контролю за місцевими бюджетами. Тобто, роботодавцем було здійснено перерозподіл повноважень між структурними підрозділами Північно-східного офісу Держаудитслужби із затвердженням нових структури та штатного розпису.
Наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби від 20.10.2020 р. № 218 затверджено положення про відділ контролю у сфері будівництва Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, відділ контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області та відділ контролю за місцевими бюджетами Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.
Таким чином, в Північно-східному офісі Держаудитслужби внаслідок реорганізації вищевказаного відділу, створення нових підрозділів, відбувся саме перерозподіл повноважень між структурними підрозділами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну службу», посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Виконувані завдання та функції державного службовця визначаються виходячи із загальних положень, завдань і функцій, покладених на відповідні структурні підрозділи. При цьому, в Північно-східному офісі Держаудитслужби, як зазначено вище, відбулася реорганізація відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області та створення нових підрозділів, відповідно перейменування назви цього відділу не здійснювалося.
Тобто, ліквідація чи реорганізація відділів передбачає скорочення відповідних посад державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу.
Таким чином, у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Північно-східного офісу Держаудитслужби усі посади державної служби відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області підлягали скороченню, в тому числі й посада головного державного фінансового інспектора, яку обіймав позивач.
Введеним в дію штатним розписом у відділі контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області передбачена лише одна посада головного державного аудитора, яка не є вакантною і не була вакантною на момент попередження позивача про звільнення. Оголошені добори проводилися на новостворені посади і були наслідком введення в дію структури та штатного розпису на 2020 рік Північно-східного офісу Держаудитслужби, згідно наказу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 30.09.2020 р. № 202.
Таким чином, суд апеляційної погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки посада державної служби, яку займав позивач скорочена, то наявна підстава для звільнення ОСОБА_1 , передбачена п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані накази начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби України С. Косінова від 30.12.2020 р. N 524-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 11.01.2021 р. № 23-о «Про внесення змін до наказу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 30.12.2020 р. № 524-о «Про звільнення ОСОБА_1 » обґрунтовані, видані із дотриманням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, у зв'язку з чим не підлягають скасуванню.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта, що він хворів з 03.01.2021 р. по 11.01.2021 р., у зв'язку з чим наказ від 11.01.2021 р. N 23-о «Про внесення змін до наказу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 30.12.2020 р. № 524-о «Про звільнення ОСОБА_1 », яким вказана дата його звільнення 04.01.2021 р. протиправний, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, так як позивачем відповідачу ці обставини не повідомлялися та належним чином оформлені листки непрацездатності за цей період не надавалися, ні під час хвороби, ні під час отримання документів про звільнення.
Щодо інших доводів апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/2344/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 21.02.2022 року