21 лютого 2022 р. Справа № 577/5025/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. (ухвалене суддею Бондар С.О.) по справі № 577/5025/20
за позовом ОСОБА_1
до Приватного нотаріуса Конотопського міського нотаріального округу Антоненко Андрія Леонідовича, третя особа ОСОБА_2 ,
про скасування державної реєстрації права власності,
ОСОБА_1 звернулася до Конотопської міськрайонного суду Сумської області з позовом до Конотопської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Конотопського МНО Ничвидюк Н.А.; КП Конотопське МБТІ, в якому просила: встановити факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 (до перенумерування та перейменування АДРЕСА_2 ; визнати за позивачкою право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням Конотопської міськрайонного суду Сумської області від 25.03.2021 р. позов задоволено частково, а саме: скасовано державну реєстрацію права власності запис №15928918 та припинено право власності за №15928918 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ; в іншій частині позовних вимог відмолено.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16.06.2021 р. частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а саме: скасовано рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25.03.2021 р. в частині задоволених позовних вимог; закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Конотопської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ; роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня отримання цієї постанови із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 26.07.2021 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про передачу справи за встановленою юрисдикцією, справу № 577/5025/20 за позовом ОСОБА_1 до Конотопської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 до Сумського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 р. прийнято справу № 557/5025/20 відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Конотопської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності; замінено відповідачів у справі Конотопську міську раду та ОСОБА_2 на належного - приватного нотаріуса Конотопського міського нотаріального округу Антоненко А.Л.; залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .
Позивачка зверталася до Сумського окружного адміністративного суду з заявами від 12.08.2021 р. та від 15.09.2021 р. про зміну позовних вимог, в якій просила визнати протиправними та скасувати: рішення виконкому Конотопської міської ради щодо присвоєння юридичної адреси: АДРЕСА_1 , житловому будинку, який на теперішній час належить ОСОБА_2 ; рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Конотопської міської ради Цапа Ю.О. від 25.07.2016 р., про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ; рішення приватного нотаріуса Конотопського міського нотаріального округу Сумської області Антоненка А.Л. як державного реєстратора, від 16.08.2016 р., індексний номер 30958361 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності на вищевказаний житловий будинок.
Ухвалами Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 р. та від 21.09.2021 р. вищевказані заяви повернуті без розгляду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 належала на праві приватної спільної часткової власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу від 09.06.1992 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Позивачка як спадкоємиця ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, за результатами якої постановою вих. № 529/02-14 від 06.10.2020 р. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв'язку з ненаданням відомостей (інформації) необхідних для вчинення нотаріальної дії про реєстрацію права власності померлої на вказане майно.
Згідно із договором купівлі-продажу від 16.08.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Антоненко А.Л., ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на об'єкт нерухомого майна за № 983841459104 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 , а за № 24781431, 1/2 ч. житлового будинку за АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 .
Під час слухання справи в Конотопському міськрайонному суді Сумської області встановлено, що внаслідок помилки існує дві інвентаризаційні справи на будинок АДРЕСА_2 , тобто, існує два різних будинки, що зареєстровані за ОСОБА_3 (1/2 частина) та за ОСОБА_2 .
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для скасування державної реєстрації права ОСОБА_2 на 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції та його територіальних органів.
Пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державним реєстратором є нотаріус.
Згідно із п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Судовим розглядом встановлено, що згідно із договору купівлі-продажу від 16.08.2016 р., укладеного між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) на праві приватної власності ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Антоненку А.Л.
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, станом на 16.08.2016 р. вказаний будинок належав ОСОБА_4 .
З метою посвідчення договору купівлі продажу та реєстрації права власності на нерухоме майно колишнім власником будинку ОСОБА_4 надані наступні документи: договір купівлі-продажу від 15.09.2000 р., посвідчений нотаріусом Яковенко Ю.В.; довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2016 р., згідно якої будинок по АДРЕСА_2 , зареєстровано державним реєстратором Цап Ю.О. за продавцем - ОСОБА_6 ; довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2016 р., де власником спірного будинку вказано ОСОБА_4 ; довідку - характеристику на вищевказаний житловий будинок від 15.06.2016 р., видану Конотопським МБТІ, згідно якої власником будинку є ОСОБА_4 ; довідку вуличного комітету від 10.08.2016 р., в якій вказано, що у будинку АДРЕСА_2 а власника ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 ніхто не проживає і не зареєстрований.
Тобто, приватному нотаріусу Конотопського міського нотаріального округу Антоненку А.Л. були надані всі необхідні документи про право власності ОСОБА_4 на вищевказаний будинок з 2000 року.
Доказів того, що будинок який належить ОСОБА_2 є будинком, який належав ОСОБА_3 , учасниками справи не надано ні до суду першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не надано.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для скасування державної реєстрації права ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_3 .
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянтки спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. справі № 577/5025/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін