22 лютого 2022 року справа №200/19418/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Компанієць І.Д., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 200/19418/21 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 200/19418/21.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Апелянт квитанцію про сплату судового збору не надав.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлені законом про судовий збір.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” № 3674-VI від 8 липня 2011 року (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481,00 грн.
Згідно пп.5 п.3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання апеляційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на ухвалу суду, судовий збір встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, апелянту необхідно усунути встановлені судом недоліки апеляційної скарги, а саме, надати до Першого апеляційного адміністративного суду оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - Донецьке ГУК/Краматорська ТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA758999980313161206081005630, код класифікації бюджету - 22030101; призначення платежу Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації, позивача), Перший апеляційний адміністративний суд”.
Судовий збір сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв'язку за рахунок платника. У призначенні платежу платник судового збору повинен вказати слова “судовий збір”, код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається, пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Встановлено, що предметом даного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці”, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Норми статей 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII “Оплата праці” зазначеного Кодексу; за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.
Таким чином, вимоги про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не є вимогами про стягнення заробітної плати, а відтак позивач не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з такими вимогами.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (Провадження № 12-301гс18).
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 травня 2021 року в справі №200/10640/20-а, у справах про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, на позивачів не поширюється.
Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, однак, дана категорія справи не пов'язана із вирішенням питань щодо порушень прав учасника бойових дій чи особи з відзнакою - Герой України.
Вказане положення застосовується у справах, пов'язаних з порушенням прав осіб, що стосуються їх статусу саме як учасників бойових дій та Героїв України, однак зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається, що вирішення спору стосується порушення прав заявника, як учасника бойових дій, тому він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
За правовою позицією сформованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження №11795заі19); у справі № 9901/70/20 від 06 травня 2020 року - судовий збір не стягується з учасників бойових дій тільки у разі, якщо вони звертаються за захистом своїх порушених прав, які пов'язані із ветеранським статусом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті Закону України “Про судовий збір” суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, від 19.10.2020 у справі № 240/934/20, від 21.04.2021 у справі № 240/8644/20, від 31 січня 2022 року у справі №380/9186/20, від 16 лютого 2022 року у справі №560/4971/21, в ухвалі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі №817/2419/16.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, апелянту необхідно усунути встановлені судом недоліки апеляційної скарги, а саме, надати докази сплати судового збору в сумі 2481 грн.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 169, 298, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 200/19418/21 - залишити без руху.
Апелянту надати до Першого апеляційного адміністративного суду оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання ухвали.
В разі невиконання вимог цієї ухвали апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Д. Компанієць