апеляційне провадження №22-ц/824/2474/2022
справа №761/20703/21
03 лютого 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Осаулова А.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр Олександр Леонідович, ОСОБА_3 , Акціонерне товариство "РВС Банк" про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди, -
встановив:
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 19 березня 2021 року між нею та ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що приватний нотаріус Скляр О.Л. повідомив неправдиву інформацію щодо джерела коштів, за які відповідачка ОСОБА_2 мала намір придбати квартиру. Зазначає, що кошти сплачені невідомою особою.
Вказує, що для отримання коштів на вимогу відповідача відкрила рахунок у АТ "РВС Банк", але реальних коштів за договором не отримувала, фактично їх отримала у іншому банку.
Вказує, що між нею та ОСОБА_2 до моменту оформлення договору купівлі-продажу квартири було укладено договір оренди квартири від 19 березня 2021 року. За умовами вказаного договору ОСОБА_2 здала ОСОБА_1 у тимчасове платне користування квартиру АДРЕСА_1 . Разом з тим, позивач вказує, що з квартири не виїжджала та весь час у ній проживає. Натепер ОСОБА_2 вимагає звільнити квартиру.
Зазначає, що на момент підписання спірного договору був чинним попередній договір з ОСОБА_3 щодо цієї ж квартири і який посвідчений тим же нотаріусом.
Вказує, що в період підписання договору приймала лікарські препарати, які мають негативний вплив на психологічний стан, а тому вважає, що відсутні підстави вважати її дії щодо підписання договору купівлі-продажу свідомими та добровільними, крім того, виражає сумніви щодо справжності особистого підпису у вказаному договорі та зазначає, що не мала дійсного наміру продавати квартиру, діяла напівсвідомо під впливом тривалого психологічного тиску.
Зазначає, що нотаріальну дію щодо посвідчення договору купівлі-продажу на запрошення відповідачки ОСОБА_2 було вчинено приватним нотаріусом Скляром О.Л. в приміщенні Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , але оспорюваний договір не містить відмітки про місце вчинення нотаріальної дії.
Вказує також, що іншого житла не має.
Одночасно із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити ОСОБА_4 вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтовує підставами позову, вказує, що відповідач вчиняє дії по її виселенню.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено ОСОБА_4 вчиняти дії, направлені на відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В серпні 2021 року ОСОБА_1 подала наступну заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити відповідачці ОСОБА_4 вчиняти певні дії, а саме:
- вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 до набуття законної сили судового рішення у даній справі;
- вчиняти дії щодо реєстрації місця проживання будь-яких осіб у квартирі до набуття законної сили судового рішення у даній справі;
- вчиняти будь-які дії з приводу квартири, а саме користування, передавати в іпотеку, оренду, управління до набуття законної сили судового рішення у даній справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 05 серпня 2021 року у задоволені цієї заяви про забезпечення позову відмовлено.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позову, у якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, скасувати відповідний запис про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав, а також просить визнати недійсним договір оренди.
Посилається на ті ж підстави позову.
Разом із заявою про уточнення предмету позову, позивач подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить заборонити ОСОБА_4 та іншим особам вчиняти дії щодо: виселення ОСОБА_1 з квартири; реєстрації місця проживання будь-яких осіб у квартирі; будь-які інші дії з приводу даного нерухомого майна, а саме користування, передавати в іпотеку, оренду, управління.
Необхідність у забезпеченні позову ОСОБА_1 обґрунтовує з посиланням на підстави позову. Також вказує, що в серпні 2021 року була змушена звернутися до правоохоронних органів, оскільки невідомі їй особи намагались зламати замки та вхідні двері спірної квартири. Вважає, що таким чином ОСОБА_2 здійснює на неї психологічний тиск.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року у задоволені заяви про забезпечення позову, поданої у вересні 2021 року, відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити, покласти судові витрати на ОСОБА_2 .
Посилається на те, що після відкриття провадження відповідач вчиняє дії направлені на виселення ОСОБА_1 з квартири, вимагала звільнити квартиру від власних речей, реєструє інших осіб, зокрема неповнолітніх. Вказує, що суд першої інстанції був обізнаний про спроби ОСОБА_2 вирішити питання силовим шляхом, але не взяв відповідні докази до уваги. Зазначає, що суд залишив поза уваги можливість ОСОБА_2 зареєструвати в квартирі невідомих їй осіб, що потенційно ускладнить ОСОБА_1 користування квартирою у разі, якщо позовні вимоги будуть задоволені. Вказує, що ОСОБА_2 не оскаржувала ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року про заборону відчуження квартири. Посилається на те, що суд не врахував тієї обставини, що позовні вимоги були уточнені і заява про забезпечення позову з ними кореспондується.
Представником ОСОБА_2 - адвокатом Громич І.В. подано відзив на апеляційну скаргу.
Посилається на правовідносини сторін та на те, що дії ОСОБА_2 , які пов'язані із припиненням договору оренди, ґрунтуються на законі.
Вказує, що твердження про зв'язок ОСОБА_2 із особами, які намагались зламати замки в квартирі, є безпідставними та надуманими.
Доводи про наявність психологічних розладів на момент укладення договору також уважає безпідставними. Зокрема, ОСОБА_1 особисто вчинила ряд дій, що пов'язані із продажем квартири.
Вказує, що ухвала постановлена з урахуванням заявлених вимог, а твердження скаржника про неврахування судом обставин уточнення позовних вимог не відповідають дійсності.
Зазначає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, порушують права ОСОБА_2 як власника квартири, ці заходи можуть завдати їй збитків. Натомість ОСОБА_1 має на меті безкоштовно та безстроково закріпити за собою право користування квартирою.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримали.
Представник відповідача ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність ухвали суду першої інстанції.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову про заборону ОСОБА_4 вчиняти певні дії щодо виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , щодо реєстрації місця проживання інших осіб у вказаній квартирі, а також вчиняти інші дії з приводу вказаного нерухомого майна, а саме: користуватись, передавати в іпотеку, оренду, управління не співмірні із заявленими вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 19 березня 2021 року та договору оренди від 19 березня 2021 року, скасування державної реєстрації права власності.
Також суд вказав на недоведеність обставини, що у разі не застосування заходів забезпечення позову буде утруднено чи унеможливлено виконання рішення суду.
З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується та зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Як роз'яснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв'язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
З матеріалів справи установлено, що судом вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Заявляючи про необхідність забезпечення позову у спосібзаборони відповідачці ОСОБА_4 та іншим особам вчиняти певні дії, а саме пов'язані із виселенням ОСОБА_1 ; реєстрацією місця проживання будь-яких осіб у квартирі; користуванням, передачею в іпотеку, оренду, управління, позивач вказує, що значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно.
Інститут забезпечення позову є механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Предметом розгляду цієї справи є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди цієї ж квартири.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; натомість позивачем не зазначено обставини, які б свідчили про те, що неприйняття визначених нею заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Саме лише посилання в заяві на захист законних інтересів (прав) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно,без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Посилання позивача на дані заяв до правоохоронних органів про вчинення злочину, з яких убачається повідомлення ОСОБА_1 про проникнення до спірної квартири невідомих осіб, відхиляються колегією суддів, оскільки з огляду на підстави та предмет позову у цій цивільної справи не впливають на вирішення заяви про забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.
Надані представником відповідача копії заяви від імені ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи, виписки з медичної карти, акту прийому-передачі квартири, а також копії матеріалів щодо заяви про кримінальне правопорушення, не мають доказового значення для вирішення питання про забезпечення позову.
Оскільки позивачем не надано доказів та судом не установлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також обставини, які б свідчили про те, що неприйняття визначених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова