ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2022 року м. Київ № 640/15946/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом до третя особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) Комісії з ліквідації Інституту кримінально-виконавчої служби (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81) Комісія з ліквідації Державної пенітенціарної служби України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81)
прозобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Комісії з ліквідації Інституту кримінально-виконавчої служби (далі також - Відповідач, Комісія), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України (далі також - Третя особа, Комісія ДПС), в якій просить:
1. Зобов'язати Комісію з ліквідації Інституту кримінально-виконавчої служби зарахувати до календарної вислуги років ОСОБА_1 час навчання у Національній юридичній академії України в період з 2006 до 2011 років із розрахунку рік навчання за шість місяців служби.
2. Зобов'язати Комісію з ліквідації Інституту кримінально-виконавчої служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що підтверджується витягом з наказу Інституту кримінально-виконавчої служби від 14.06.2019 № 53/ОС-19 «Про звільнення особового складу», в порядку, що встановлений наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки після навчального закладу ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання - лейтенант внутрішньої служби та направлено для подальшого проходження служби до органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України, то Відповідач зобов'язаний зарахувати їй до календарної вислуги років час навчання із розрахунку рік навчання за шість місяців служби та, відповідно, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу.
Представник Відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки відсутня інформації про присвоєння Позивачу військового (спеціального) звання після закінчення навчального закладу. Натомість зазначив, що первинне спеціальне звання Позивачу було присвоєно після призначення на посаду, а не після закінчення навчального закладу.
Представник Третьої особи подав до суду письмові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому заявлені вимоги Позивача є безпідставними.
Розглянувши подані учасниками справи (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, з 2006 по 2010 рік Позивач навчалась у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого та отримала 26.06.2010 диплом бакалавра (кваліфікація юрист), і продовжила навчання за освітньо-професійною програмою магістр, отримавши 09.06.2011 диплом магістра (кваліфікація юрист).
Відповідно до даних послужного списку ОСОБА_1 , Позивач проходила службу в органах Державної пенітенціарної служби України, зокрема, 16.06.2011 Позивач була призначена на посаду оперуповноваженої оперативного відділу Київського слідчого ізолятора в м. Києві та Київській області (наказ № 37 о/с від 23.05.2011), а спеціальне звання - лейтенант внутрішньої служби присвоєно наказом ДДУПВП № 53 о/с від 21.06.2011. Наказом УДПтСУ від 20.03.2015 № 280 о/с-пр Позивач була відряджена до Інституту кримінально-виконавчої служби для подальшого проходження служби.
Наказом Відповідача від 14.06.2019 № 53 О/С-19 Позивач була звільнена з посади викладача кафедри пенітенціарної діяльності, у зв'язку з ліквідацією Інституту кримінально-виконавчої служби 24.06.2019.
Зазначеним наказом встановлено, що на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні становить 08 років 00 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 10 років 08 місяців 10 днів.
Позивач звернулась 15.07.2019 до начальника Інституту кримінально-виконавчої служби, з проханням нарахувати та виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням за скороченням штатів відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» та постанови Кабінет Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей». При цьому зауважила, що спеціальне звання їй присвоєно по закінченню навчального закладу.
Згідно з архівною довідкою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 20.08.2019 № 127-01-1331/303, виданої за запитом Інституту кримінально-виконавчої служби (у тому числі щодо підтвердження інформації про присвоєння Позивачу військового звання після закінчення навчання), підтверджено період навчання Позивача в академії з 2006 по 2011 рік та отримання повної вищої освіти (диплому магістра). Інформація про присвоєння Позивачу військового звання після закінчення навчання вказаною довідкою не підтверджена.
Зважаючи на зазначене, Інститут кримінально-виконавчої служби листом від 23.08.2019 № 6/5-29о-кп повідомив Позивача про відсутність підстав для додаткового зарахування до вислуги років часу навчання в академії, оскільки первинне (спеціальне) звання їй присвоєно після призначення на посаду в органах Державної пенітенціарної служби України, що вбачається з матеріалів особової справи.
Незгода Позивача з наведеною позицією Відповідача, зумовила її звернення до суду з даною позовною заявою.
При цьому, частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані дії та рішення суб'єктів владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, наведених Відповідачем, на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано норми Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі також - Порядок № 393), Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.03.2018 № 925/5 (далі також - Порядок № 925/5), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 925/5, він визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу).
Відповідно до пунктів 4, 6, 9, 10 розділу І Порядку № 925/5, грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які: займають штатні посади в Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи та установи); навчаються у навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України; перебувають у розпорядженні керівників Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості, інтенсивності та умов проходження служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання особи рядового чи начальницького складу.
Підставою для виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу є наказ: органу або установи про призначення на штатну посаду, яка відноситься до його номенклатури, про присвоєння спеціального звання, встановлення конкретного розміру посадового окладу (тарифного розряду за посадою), підвищень до посадових окладів, надбавок та доплат, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення; навчального закладу про зарахування на навчання; про зарахування у розпорядження; про усунення від виконання службових обов'язків за посадою, відсторонення від виконання службових повноважень.
Посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, підвищення посадового окладу, надбавки та доплати, інші виплати особам рядового і начальницького складу виплачуються (припиняються): із дня підписання наказу про призначення на штатну посаду, зарахування на навчання до навчального закладу, присвоєння спеціального звання або з дня, зазначеного в наказі; до дня підписання наказу про звільнення з посади чи служби, відрахування, закінчення навчання або про скасування встановлених надбавок та доплат, інших виплат або до дня, зазначеного в наказі.
Згідно з пунктами 1, 5, 8 розділу ІІІ Порядку № 925/5, особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров'я (через хворобу), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги зазначається в наказі про звільнення особи рядового або начальницького складу, якій передбачена виплата цієї допомоги.
У свою чергу, пунктами 1, 2 Порядку № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, окрім іншого час роботи в Державній кримінально-виконавчій службі.
До вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
Окрім того, згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Виходячи зі змісту наведених положень суд дійшов висновку, що час навчання в навчальних закладах, може бути зарахований до вказаної вислуги років, лише, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Наведена правова позиція узгоджуються з численною практикою Верховного суду (зокрема, постанова від 27.06.2018 у справі № 817/1269/16).
При цьому, відповідно до частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, судом з матеріалів справи установлено, що Позивач з 2006 по 2011 рік навчалась у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, отримавши 09.06.2011 диплом магістра (кваліфікація юрист).
У свою чергу, 16.06.2011 Позивач була призначена на посаду оперуповноваженої оперативного відділу Київського слідчого ізолятора в м. Києві та Київській області (наказ № 37 о/с від 23.05.2011), а наказом ДДУПВП № 53 о/с від 21.06.2011 Позивачу присвоєно спеціальне звання - лейтенант внутрішньої служби.
Виходячи з наведеного суд вважає, що оскільки після навчання і до призначення на посаду в органах Державної пенітенціарної служби України Позивачу офіцерське (спеціальне) звання не присвоювалось, то відсутні правові підстави для зарахування часу навчання Позивача з 2006 до 2011 року до календарної вислуги років.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши та надавши об'єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників учасників спарви, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної заяви та відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, Відповідач належним чином виконав обов'язок щодо доказування, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук