ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 лютого 2022 року м. Київ № 640/6482/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України
провизнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині,
Позивач ОСОБА_1 ;
Адвокат Стельмах О.С.;
Пр-к відповідача Полець Д.М.
ОСОБА_1 від імені та на захист: малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та нечинним пункт 13 «Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632;
- визнати протиправним та нечинним пункт 13 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 p. № 250 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 p. № 632).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 02.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на необґрунтованість заявлених позовних вимог про що надав до матеріалів справи письмовий відзив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позивач є батьком малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В січні 2021 року позивачем до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради була направлена заява про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Рішенням УПСЗНА Московського району ХМР за заявою позивача була призначена допомога в розмірі 2964,75 грн.
Передумовою виникнення спірних правовідносин стало те, що розмір призначеної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям для дітей позивача є меншим від встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розміру прожиткового мінімуму, а саме, для дітей - 130% відповідного прожиткового мінімуму.
З приводу невідповідності призначеної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям рівню забезпеченості встановленого Законом, позивач звернувся зі скаргою до Міністерства соціальної політики України.
Листом від 03.03.2021 № 0000-030203-С/999зві/2153 позивача повідомлено, що розмір допомоги його дітям призначався з врахуванням нормативно-правових актів, прийнятих відповідачем. Так, пунктом 13 Порядку № 632 визначено, що під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються: 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для непрацюючих працездатних осіб, які не мали доходів, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту), та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування); осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості та не отримували допомогу по безробіттю; осіб, які доглядали за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку.
Пунктом 13 Порядку № 250 визначено, що якщо непрацююча працездатна особа зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна або перебуває на обліку в центрі зайнятості як така, що шукає роботу, більше ніж 12 місяців станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, та в шестимісячному періоді отримання державної соціальної допомоги не працевлаштувалася за направленням центру зайнятості або не забезпечила себе роботою самостійно, розмір такої допомоги під час наступного звернення за її призначенням зменшується на 50 відсотків, на наступний період - на 75 відсотків. Така допомога під час наступного звернення призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення її виплати.
Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради проведено розрахунок державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї позивача виходячи із: сукупного доходу сім'ї за період з 01.04.2020 по 30.09.2020 у сумі 30 000 грн (у тому числі: позивача та його дружини розрахунковий дохід - 30000,00 грн (0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду за який враховуються доходи); середньомісячного сукупного доходу сім'ї - 5000,00 грн; рівня забезпечення прожиткового мінімуму сім'ї - 10929,50 грн. (у тому числі для двох працездатних осіб - 1589,00 грн. (794,50 грн х 2), для трьох дітей віком від 6 до 18 років - 9340,50 грн (3 113,50 грн * 3).
Відповідно, розмір державної соціальної допомоги складає 5 929,50 грн (різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї позивача (10929,50 грн.) та середньомісячним сукупним доходом моєї сім'ї (5000,00 грн.). Враховуючи пункт 13 Порядку № 250 розмір призначеної допомоги зменшено на 50 відсотків.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що затверджуючи «Порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги», зокрема, пункт 13, відповідач порушив низку статей Конституції України. Відповідачем за допомогою вказаного пункту до дітей позивача застосовується дискримінація за майновою ознакою.
При цьому, позивач наполягає, що саме відповідачем не здійсненні заходи щодо подолання безробіття в Україні, внаслідок чого він та дружина роботою не забезпечені.
Підсумовуючи власну позицію, позивач зазначає, що встановлені відповідачем положення не забезпечують рівень життя для його дітей, який має бути не нижчим від прожиткового мінімуму, а соціальний захист дійсно демократичних, соціальних держав має бути направлений на те, щоб їх громадяни отримували соціальну допомогу в разі втрати роботи у тому обсязі, аби вистачало купувати, принаймні продукти харчування. Якщо держава вважає, що виключно зайнятість забезпечує громадян доходом, то таку думку необхідно окреслити в Конституції, записавши, що окрім зайнятості, держава доходом громадян не забезпечує.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач оскаржуючи вказані вище пункти 13 Порядку №632 і Порядку №250 не погоджується із тим, що при обрахунку соціальної допомоги використовується показник 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, а також із тим, що розмір допомоги зменшується спочатку на 50%, а потім на 75%, якщо позивач не працевлаштувався протягом визначеного періоду.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (надалі - Закон).
Статтею 4 Закону визначено, що Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким порядком є Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632).
При цьому, статтею 5 Закону передбачено, що розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом.
До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Для громадян, які одержали статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, прожитковий мінімум збільшується на 20 відсотків.
Максимальний розмір державної соціальної допомоги не може перевищувати прожитковий мінімум для сім'ї, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Аналогічні за змістом норми містяться в п.7 Порядку №250.
Пунктом 9 Порядку №250 передбачено, що середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї для призначення державної соціальної допомоги визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632.
Як вже зазначалось, за змістом оскаржуваного п.13 Порядку №632, під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються:
0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для непрацюючих працездатних осіб, які не мали доходів, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту), та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи.
Якщо непрацююча працездатна особа зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна або перебуває на обліку в центрі зайнятості як така, що шукає роботу, більше ніж 12 місяців станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, та в шестимісячному періоді отримання державної соціальної допомоги не працевлаштувалася за направленням центру зайнятості або не забезпечила себе роботою самостійно, розмір такої допомоги під час наступного звернення за її призначенням зменшується на 50 відсотків, на наступний період - на 75 відсотків. Така допомога під час наступного звернення призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення її виплати (п.13 Порядку №250).
Оскільки Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» не містить в собі положень про те, що розмір державної соціальної допомоги в будь-якому випадку не може бути меншим відповідного прожиткового мінімуму, натомість ст. 4 Закону встановлює, що розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, з урахуванням того, що наведені норми Закону та Порядків №250, №632 не конституційними не визнавались, суд приходить до висновку про відсутність доказів порушення соціальних прав позивача оскаржуваними п.13 Порядку №250 і п.13 Порядку №632, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Посилання позивача на те, що держава не забезпечила його і дружину роботою, судом відхиляються, оскільки в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 справа №820/1565/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості про визнання дій незаконними зазначено, що функції уповноважених органів (центрів зайнятості) полягають саме у сприянні безробітним в пошуку роботи, а не у перебиранні обов'язків з професійного самовизначення, професійної орієнтації з безробітного на державний орган. При цьому обов'язку центру зайнятості у сприянні особі у пошуку підходящої особи кореспондує і обов'язок безробітного у відповідності статті 44 Закону № 5067-VI самостійно здійснювати пошук підходящої для себе роботи, а також бути готовим приступити до роботи за професією або підходящої роботи.
Оскільки позивач на власний розсуд протягом тривалого часу не знайшов собі роботу, а Конституція і Закон не містять в собі обов'язку Держави забезпечувати протягом невизначеного періоду часу сім'ю безробітних працездатних громадян коштами на рівні відповідного прожиткового мінімуму, то наведені доводи позивача не можуть бути належним обґрунтуванням заявлених позовних вимог.
При цьому, наполягаючи на неналежності законодавчого регулювання питання достатнього грошового забезпечення його сім'ї з боку держави, позивач в позовній заяві і під час розгляду справи залишив поза увагою норми ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» і ст.180 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України; батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Вказані норми ст.8 Закону і ст.180 Сімейного кодексу України неконституційними також не визнавались, а отже позивач, як батько дітей, зобов'язаний виконувати власні обов'язки щодо створення необхідних умов для всебічного розвитку своїх дітей і їх утримання до досягнення повноліття.
З урахуванням наведеного в сукупності суд дійшов переконання про необхідність відмови в позові.
Керуючись статтями 9, 14, 31, 33, 72-78, 90, 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Кабінет Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 08.02.2022.
Головуючий суддя П.О. Григорович
Судді С.К. Каракашьян
І.В. Смолій