ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 лютого 2022 року м. Київ № 640/27229/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Державної служби морського та річкового транспорту України (03110, м. Київ, вул. Преображенська, 25 )
про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України (надалі по тексту також - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 13 вересня 2021 року №04-Д «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 13 вересня 2021 року №386-К «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника відділу контролю за дипломуванням спеціалістів водного транспорту Державної служби морського та річкового транспорту України;
- стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що при проведенні службового розслідування стосовно позивача порушено законодавство в частині того, зокрема, що ОСОБА_1 не було визначено як особу, стосовно якої проводиться службове розслідування. Також представник позивача зазначив, що до складу комісії з проведення службового розслідування, утвореного відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 13 серпня 2021 року №424 «Про проведення службового розслідування» входило три члена комісії з Департаменту правового забезпечення, що ставить під великий сумнів повноту, всебічність та об'єктивність висновків службового розслідування. При цьому, ОСОБА_1 не повідомлено про дату та час ознайомлення з актом службового розслідування, чим порушено пункт 9 Постанови №950.
Додатково мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що в діях Морської адміністрації щодо залишення без розгляду службової записки ОСОБА_1 відсутні будь-які порушення Порядку №950, адже службова записка є його зауваженнями щодо акта службового розслідування, а не заявою щодо надання інформації по службовому розслідуванню.
На думку представника Морської адміністрації, акт про проведення службового розслідування від 03 вересня 2021 року складено відповідно до Порядку №950, містить факти вчинення ОСОБА_1 порушення законодавства про державну службу, підтвердження вчинення корупційного правопорушення та ґрунтується на підставі підтверджуючих матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 04 липня 2013 року прийнятий на посаду головного спеціалісту відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті Управління організації державного нагляду за безпекою на морському транспорті.
Станом на дату прийняття наказу від 13 травня 2021 року №424 ОСОБА_1 обіймав посаду заступника директора департаменту - начальника відділу контролю за дипломуванням спеціалістів водного транспорту Департаменту з питань підготовки та дипломуванням плавскладу і спеціалістів водного транспорту Державної служби морського та річкового транспорту України, призначений на підставі наказу №276-к від 11 червня 2021 року.
Так, наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №424 від 13 серпня 2021 року «Про проведення службового розслідування» утворено комісію з проведення службового розслідування, якій доручено в період з 16 серпня 2021 року по 16 вересня 2021 року включно провести службове розслідування для виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення працівниками Державної служби морського та річкового транспорту України.
Комісією проведено службове розслідування, за результатами якого складено відповідний акт «Про результати проведення службового розслідування» від 03 вересня 2021 року.
Актом службового розслідування встановлено, що заступником директора департаменту - начальника відділу контролю за дипломуванням спеціалістів водного транспорту Департаменту з питань підготовки та дипломування плавскладу і спеціалістів водного транспорту ОСОБА_1 порушено вимоги статей 8, 9 Закону України «Про державну службу», а саме без будь-яких законних підстав на виконання нібито усного розпорядження в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України ОСОБА_2 направлено працівників Департаменту з питань підготовки та дипломування плавскладу і спеціалістів водного транспорту ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до м. Одеси без наказу про відрядження.
В подальшому, ОСОБА_1 протягом грудня 2020 року - липня 2021 року включно підписувалися табелі обліку робочого часу, в які вносилась недостовірна інформація, оскільки зазначені особи не перебували на своїх робочих місцях та не виконували свої посадові обов'язки.
Крім того, ОСОБА_1 щомісяця підписувалися подання про встановлення надбавки за інтенсивність та премії державним службовцям Департаменту з питань підготовки та дипломування плавскладу і спеціалістів водного транспорту, до яких також вносилась недостовірна інформація про виконану роботу за певний місяць ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки в ході проведення службового розслідування встановлено, що вказаними працівниками не опрацьовано жодного документу та вони навіть не отримували КЕП. Також, ОСОБА_1 в своїх поясненнях зазначив, що жодних завдань їм не делегував.
На підставі табелів обліку робочого часу та подань про встановлення надбавки за інтенсивність та премії державним службовцям ОСОБА_3 незаконно отримала за період з грудня 2020 року по липень 2021 року включно заробітну плату в розмірі - 108 225,04 грн., ОСОБА_4 незаконно отримала заробітну плату за аналогічний період у розмірі - 107 287,02 грн. та ОСОБА_5 незаконно отримав заробітну плату в розмірі - 106 460,06 грн.
У висновках службового розслідування вказано, що в діях заступника директора департаменту - начальника відділу контролю за дипломуванням спеціалістів водного транспорту Департаменту з питань підготовки та дипломування плавскладу і спеціалістів водного транспорту ОСОБА_1 міститься склад дисциплінарних правопорушень, передбачених пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» - неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, передбачених пунктом 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» - використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інших осіб, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» - перевищення службових обов'язків.
На підставі вищевказаних висновків 13 вересня 2021 року Головою Державної служби морського та річкового транспорту України прийнято наказу №04-Д до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно з пунктом 4 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» - неналежне виконання посадових обов'язків та пунктом 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» - використання повноважень в неправомірних цілях.
Також, 13 вересня 2021 року на підставі наказу Державної служби морського та річкового транспорту України №386-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника відділу контролю за дипломуванням спеціалістів водного транспорту Департаменту з питань підготовки та дипломуванням плавскладу і спеціалістів водного транспорту Державної служби морського та річкового транспорту із займаної посади 15 вересня 2021 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» (використання повноважень в неправомірних особистих інтересах інших осіб).
Незгода позивача із вказаними наказами зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі» - означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» - означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» - означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що спірні накази прийняті на підставі акта Державної служби морського та річкового транспорту України про результати проведення службового розслідування від 03 вересня 2021 року та викладених у ньому висновків.
Зазначене службове розслідування проводилось на підставі наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 13 серпня 2021 року №424 «Про проведення службового розслідування», яким утворено комісію з проведення службового розслідування.
Даним наказом доручено Комісії в період з 16 серпня 2021 року по 16 вересня 2021 року включно провести службове розслідування для виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення працівниками Державної служби морського та річкового транспорту України.
Відтак, предметом проведення службового розслідування, виходячи із змісту наказу, було «виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення працівниками Державної служби морського та річкового транспорту України».
Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 (далі - Порядок № 950).
Так, відповідно до пункту 1 цього Порядку, він розповсюджується на державних службовців, у разі якщо службове розслідування проводиться з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб.
Рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).
Суд вказує, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 13 серпня 2021 року №424 «Про проведення службового розслідування» ОСОБА_1 не було визначено як особу, стосовно якої проводиться службове розслідування, однак фактично службове розслідування стосовно позивача було розпочато та проведено, чим порушено пункт 2 Порядку №950.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (надалі по тексту - Закон №889-VIII, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 3 Закону №889-VIII визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону №889-VIII.
Так, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 83 державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
При цьому, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (пункт 4 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII).
Водночас, підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності регламентовані статтею 65 вказаного Закону.
Згідно частини другої статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є: невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; перевищення перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.
Статтею 66 Закону №889-VIII визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
При цьому, частиною 5 статті 66 Закону №889-VIII встановлено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
Статтею 74 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця.
Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Тобто повноваженнями щодо визначення виду стягнення і врахування, зокрема, обставин, що пом'якшують чи обтяжують дисциплінарний проступок, наділена дисциплінарна комісія відповідно до Закону. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Аналіз положень Закону №889-VIII дає підстави зробити висновок, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинно містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі №821/935/16.
Зі спірних правовідносин вбачається, що підставою для висновків про вчинення позивачем дисциплінарного проступку слугував акт службового розслідування, призначений стосовно працівників Морської інспекції. Водночас, в акті службового розслідування вказано про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, однак відомості про притягнення до відповідальності таких працівників, стосовно яких ініційовано службове розслідування, матеріали справи не містять.
Суд враховує, що у відповідності до частини 1 статті 77 Закону №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частина 2 статті 77 Закону №889-VIII).
Аналіз наведених норм чинного законодавства у їх взаємозв'язку свідчить, що Законом №889-VIII не передбачено іншої процедури накладення дисциплінарного стягнення на державного службовця, у тому числі шляхом звільнення, ніж дисциплінарне провадження, результатом якого є пропозиція або подання дисциплінарної комісії, яке створена у суб'єкті призначення.
При цьому, Комісія з проведення службового розслідування не є органом у суб'єкті призначення, тотожним дисциплінарній комісії, оскільки навіть порядок діяльності Комісії з проведення службового розслідування регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950, в той час як Порядок здійснення дисциплінарного провадження врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039.
Натомість, документальною підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача слугував акт Державної служби морського та річкового транспорту України про результати проведення службового розслідування від 03 вересня 2021 року, а не подання дисциплінарної комісії, що є порушенням процедури накладення дисциплінарного стягнення, визначеної Законом.
Суд вважає, що у разі виконання вимог Закону, вищевказаний акт службового розслідування повинен був переданий відповідачем на розгляд дисциплінарної комісії, і вже за результатами розгляду саме дисциплінарна комісія повинна була прийняти подання, яким вирішити питання щодо застосування дисциплінарного стягнення до позивача.
Суд враховує, що відповідач у відзиві підтверджує, що саме Комісією з проведення службового розслідування, а не дисциплінарною комісією була надана пропозиція щодо звільнення позивача у вигляді акту службового розслідування.
Відтак, на думку суду, застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення позивача із займаної посади відбулось не у порядку та не у спосіб, визначений Законом №889-VIII (який є спеціальним в межах спірних правовідносин) тобто з порушенням одного з основних критеріїв правомірності прийняття суб'єктом владних повноважень рішення.
Додатково суд звертає увагу, що відповідачем проігноровано положення статті 74 Закону №889-VIII в частині наявного обов'язку під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Суд вважає, що порушення порядку застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення позивача є самостійною та достатньою підставою для визнання спірних наказів протиправними та скасування у судовому порядку.
З метою належного та повного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді, з якої його звільнено з порушенням процедури такого звільнення.
Відповідно до частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача зі займаної до такого звільнення посади, він підлягає поновленню на такій посаді з 16 вересня 2021 року (наступного дня після незаконного звільнення).
Також, виходячи з наведених норм та встановлених обставин, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 березня 2020 року по день ухвалення судового рішення, розрахованого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до наданої довідки Державної служби морського та річкового транспорту України від 15 вересня 2021 року №231 середньоденна заробітна плата позивача становить 1 277,45 грн.
При цьому, періодом вимушеного прогулу є 100 днів з 16 вересня 2021 року по 08 лютого 2022 року (дата постановлення рішення у справі).
Відтак, стягненню на користь позивача підлягає 127 745,00 грн. (1 277,45 грн.*100 днів).
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3). Відтак, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних наказів, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 13 вересня 2021 року №04-Д «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 13 вересня 2021 року №386-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника відділу контролю за дипломуванням спеціалістів водного транспорту Державної служби морського та річкового транспорту України.
Стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України (03110, м. Київ, вул. Преображенська, 25, код ЄДРПОУ 41886120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 127 745,00 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника відділу контролю за дипломуванням спеціалістів водного транспорту Державної служби морського та річкового транспорту України та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в розмірі 27 465,08 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук