ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 лютого 2022 року м. Київ № 640/33321/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у м. Києві (відокремленого підрозділу)
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
проскасування постанови, -
Головне управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ) (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, боржник або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва (через систему «Електронний суд») з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ, відповідач), з вимогами:
- скасувати постанову ВП №65285410 від 28.10.2021 старшого державного виконавця Відділу Амборського А.В. про накладення штрафу на ГУ ДПС у м. Києві у розмірі 5100,00 гривень.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає про передчасність висновків відповідача щодо наявності підстав для застосування до ГУ ДПС у м. Києві штрафних санкцій, оскільки судове рішення в адміністративній справі №640/9361/20 не можливо виконати, про що було повідомлено державного виконавця. Однак, не зважаючи на повідомлені позивачем - боржником у ВП №65285410 обставини, державним виконавцем 28.10.2021 винесено постанову про накладання на ГУ ДПС у м. Києві штрафу у розмірі 5100,00 грн у зв'язку з невиконанням рішення суду.
Отримавши 04.11.2021 постанову державного виконавця від 28.10.2021, позивач 17.11.2021 направив позовну заяву до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
29.12.2021 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.
Ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у судовому засіданні 26.01.2022 у порядку спрощеного позовного провадження.
Також, зазначеною ухвалою у відповідача витребувані матеріали ВП.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити наголошуючи на передчасності застосування щодо боржника штрафних санкцій.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані судом матеріали у визначений ухвалою суду термін не надав.
Оскільки явка представника у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, а представник позивача, скориставшись своїм правом надати пояснення по суті позову, склала відповідну заяву, суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
04.02.2022 від відповідача надійшли витребувані судом матеріали виконавчого провадження (передано судді на розгляд 07.02.2022).
Одночасно відповідачем поданий відзив на позовну заяву у якому уповноважений представник Відділу просить у задоволенні позову відмовити, стверджуючи про правомірність дій державного виконавця у спірних взаємовідносинах.
На підставі наявних в матеріалах справи документів і матеріалів судом встановлено такі обставини.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 в адміністративній справі №640/9361/20 зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про перерахування коштів в сумі 1914699 (один мільйон дев'ятсот чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн 21 коп) які обліковуються в якості суми податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу, згідно заяви від 19.03.2020.
Не погоджуючись із рішенням суду ГУ ДПС у м. Києві оскаржило його в апеляційному порядку, однак, постановою Шостого апеляційного суду адміністративного суду від 11.01.2021 апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 залишено без змін.
25.01.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва видані виконавчі листи №640/9361/20.
11.10.2021 ГУ ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз'яснення судового рішення від 05.10.2020 у справі №640/9361/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 05.11.2021 у задоволенні заяви представника ГУ ДПС у м. Києві про роз'яснення рішення Окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №640/9361/20 - відмовлено.
Вказана ухвала суду оскаржена ГУ ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції, однак, станом на час постановлення рішення у справі №640/33321/21, згідно бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» апеляційна скарга на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва 05.11.2021 у справі №640/9361/20 по суті не розглянута.
При цьому, наявні у матеріалах ВП №65285410 документи свідчать, що 26.04.2021 Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» звернулось до відповідача із заявою про прийняття на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №640/9361/20.
Постановою державного виконавця від 27.05.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа і надано боржнику 10 робочих днів на добровільне виконання рішення.
У визначений державним виконавцем термін доказів виконання рішення суду боржником до Відділ не надано.
Натомість, 30.06.2021 ГУ ДПС у м. Києві надіслав відповідачу листа «Про виконання виконавчого листа» за № 24124/5/26-15-12-13-10, у якому, посилаючись на положення Податкового кодексу України та Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 11.02.2019 № 60, зазначив про відсутність технічної можливості виконання рішення суду у справі №640/9361/20 через програмне забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок» в умовах Порядку. Боржник у листі також повідомив про свої неодноразові звернення до Державної податкової служби України з приводу отримання методологічної допомоги та роз'яснення щодо механізму виконання подібних рішень. При цьому, будь-яких додатків наведене звернення боржника не містить.
Постановою державного виконавця від 01.09.2021 на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №640/9361/20, замінено сторону виконавчого провадження: боржника у ВП №65285410 - ГУ ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України.
27.09.2021 державним виконавцем видана вимога у якій від боржника вимагалось негайно виконати вимоги виконавчого документа, а саме: подати до Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про перерахування коштів в сумі 1914699,21 грн, які обліковуються в якості суми податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу, згідно заяви від 19.03.2020.
05.10.2021 ГУ ДПС у м. Києві направило державному виконавцю лист №43211/5/26-15-12-13-10 (зареєстрований у Відділі 12.10.2021), що за змістом є аналогічним попередньому листу та містить посилання на те, що метою своєчасного, належного виконання виконавчого листа №640/9361/20 від 25.01.2021 Головне управління ДПС у м. Києві 25.06.2021 зверталось до ДПС України листом з проханням надати методологічну допомогу та роз'яснення щодо механізму виконання рішення суду.
13.10.2021 стягувач у ВП №65285410 звернувся до державного виконавця з клопотанням про накладення штрафу на боржника.
Постановою від 28.10.2021 державний виконавець в рамках ВП №65285410, з посиланням на положення пункту 4 статті 19, пункту 1 частини другої статті 18 і статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», статті 1291 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також зміст рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, з огляду на невиконання боржником станом на 28.10.2021 рішення суду, наклав на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з наведеною постановою ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ) звернулось до суду із цим позовом.
Оцінюючи рішення відповідача суд виходить з такого.
Так, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Викладені норми вказують, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Як свідчать матеріали виконавчого провадження № 65285410, ні у визначений у постанові державного виконавця від 27.05.2021 термін для виконання рішення суду, ні на вимогу виконавця від 27.09.2021, боржник доказів виконання рішення не надав.
При цьому листи боржника від 30.06.2021 та від 05.10.2021 не можуть бути визначені як такі, що засвідчують наявність поважних причин для невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або про неможливість його виконання у терміни, визначені виконавцем. Жодних доказів на підтвердження наведених у листах посилань на звернення боржника до ДПС України саме з приводу виконання цього судового рішення, боржником ні виконавцю, ні суду у цій справі не надано.
Крім того, суд вважає за доцільне акцентувати увагу на тому, що ГУ ДПС у м. Києві, стверджуючи про неможливість виконати рішення суду у справі №640/9361/20 від 25.01.2021 у спосіб, обраний судом з метою відновлення порушених прав Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», не довів викладення саме цих доводів у апеляційній скарзі на це судове рішення; не звертався із відповідною заявою до суду щодо зміни порядку чи способу виконання судового рішення.
У відповідності до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
В статті 1291 Основного Закону закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Аналогічне положення закріплено і в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлюється, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, як свідчать матеріали справи, боржником під час виконання рішення суду, яке набрало законної сили та пред'явлено до примусового виконання, не було виконано.
Слід також зазначити, що частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004).
Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд погоджується з викладеним в оскаржуваній постанові висновком державного виконавця про те, що рішення у справі №640/9361/20 не виконано боржником без поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час судового розгляду справи позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які б вказували на протиправність оскаржуваного рішення, а фактів, що б вказували на невідповідність такого рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, судом не встановлена.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 65285410 від 28.10.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. З огляду на зазначене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Головного управління ДПС у м. Києві (відокремленого підрозділу) повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено у визначені частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строки до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя: Н.А. Добрівська