ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
07 лютого 2022 року м. Київ № 640/4188/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1
до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення шкоди
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1д, адреса для кореспонденції: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 30, в якій позивач просить:
- визнати бездіяльність Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», що виражено в невиконанні відносно ОСОБА_1 , соціальних гарантій передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” котрим передбачено, що: “Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються”, протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, що полягають у виконанні вимог пункту 15 статті 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
- стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” - суб'єкта владних повноважень кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю: Неналежні перекази з рахунків неналежного платника в особі - ОСОБА_1 , в сумі 5 995, 65 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 65 копійок) від 18 грудня 2021 року з картки для виплат Заявника НОМЕР_1 ; в сумі 800,46 гривень (вісімсот гривень 46 копійок) від 22 грудня 2021 року з Кредитної картки Позивача Універсальна GOLD для учасників АТО НОМЕР_2 ; в сумі 694,43 гривень (шістсот дев'яносто чотири гривні 43 копійки) від 24 грудня 2021 року з картки для виплат Позивача НОМЕР_1 ; грошові кошти в сумі 2879,38 гривень (дві тисячі вісімсот сімдесят дев'ять гривень 38 копійок) від 24 січня 2022 року з картки для виплат Позивача НОМЕР_1 , що сталися з вини банку, переказати за рахунок власних коштів суми переказів на рахунки неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня здійснення кожного з помилкових переказів до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, згідно вимог підпункту 32.3.2. пункту 32.3. статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем протиправно змінено умови укладеного договору та не виконано вимоги пункту 15 статті 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, чим спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у списанні коштів з рахунків позивача, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В той же час, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Так, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що спір виник між позивачем - фізичною особою та відповідачем - юридичною особою з приводу договірних зобов'язань.
Тобто, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно з договірних правовідносин, що свідчить, що спір між ними виник не у зв'язку із виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій, в тому числі, делегованих.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» не є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є юридичною особою (банківською установою), з якою позивач уклав відповідний договір та відкрив у відділенні Банку відповідний рахунок.
Таким чином, з урахуванням положень діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що спір у справі між сторонами виник поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, приходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, вважаю за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання бездіяльності протиправною, стягнення шкоди - відмовити.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
4. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник