ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 лютого 2022 року м. Київ № 640/30364/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними бездіяльності та дій Міністерства юстиції України, вчинених на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
третя особа ОСОБА_3
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою, в якій просить суд: у зв'язку з виявленням 09 січня 2022 року обставин протиправної бездіяльності і дій суб'єкта владних повноважень - відповідача Міністерства юстиції України, що оформлені листом з вих. № 131011/20.1/31-21 від 29 грудня 2021 року в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ю. Вишневського, копія якого створена 04 січня 2022 року і направлена ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією 05 січня 2022 року по пошті з штрих кодовим ідентифікатором № 0100102000247, та у зв'язку з наявністю порушення Мін'юстом прав позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , - ухвалою визнати протиправними бездіяльність і дії Міністерства юстиції України, вчинені 29 грудня 2021 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у справі № 640/30364/20 та що порушено 29 грудня 2021 року права позивачів на розгляд скарги з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року №3284/5 , підтверджених таким рішенням суду; винести окрему ухвалу щодо поведінки міністра юстиції Д.Л. Малюськи, яка має ознаки дисциплінарного проступку; у зв'язку з наявністю підстав для задоволення даної заяви - постановити ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України, якою зобов'язати відповідача - Міністерство юстиції України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню 29 грудня 2021 року закону, і про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вишневського Юрія Анатолійовича - Заступника директора Департаменту - начальник управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що факти повідомлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у скарзі від 30 квітня 2020 року Міністерством юстиції України не перевірялись та позапланова цільова перевірка діяльності органу Державної виконавчої служби проведена не була. Під час складання листа від 29 грудня 2021 року Міністерством юстиції України не були враховані доводи скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 30 квітня 2020 року та висновки, викладені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
В даному випадку суд вбачає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви та її вирішення по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_3 задоволено частково, зокрема: визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 від 30 квітня 2020 року; зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У силу вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (частини 1-8 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням відповідача на виконання судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не звертатись з новим адміністративним позовом.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Так, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у даній справі набрало законної сили 05 липня 2021 року.
Відтак, відповідач з дня набрання вказаного законної сили, зобов'язаний був виконати вказане рішення суду.
При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).
29 липня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчі листи у справі №640/30364/20.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі виконавчого листа №640/30364/20, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 29 липня 2021 року, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №66637573 про зобов'язання Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647, стягувачем у якому є ОСОБА_1 .
Також, на підставі виконавчого листа №640/30364/20, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 29 липня 2021 року, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №66637435 про зобов'язання Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647, стягувачем у якому є ОСОБА_2 .
В подальшому, постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 січня 2022 року виконавчі провадження №66637573 та №66637435 закінчено.
Постановою заступника Директора - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13 січня 2022 року ВП №66637435 визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Кузьменка О.С. під час виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року №640/30364/20 такими, що не відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 18, частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, постановою заступника Директора - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13 січня 2022 року ВП №66637573 визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Кузьменка О.С. під час виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року №640/30364/20 такими, що не відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 18, частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
З матеріалів справи вбачається, що Міністерство юстиції України листом від 29 грудня 2021 року №131011/20.1/31-21 повідомило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що згідно наказу Міністерства юстиції України від 03 лютого 2021 року №420/7 «Про проведення позапланової цільової перевірки діяльності відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України» у період з 08 лютого 2021 року по 19 лютого 2021 року проведено позапланову цільову перевірку діяльності відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за результатом якої діяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнано задовільною.
Суд наголошує, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у даній справі ухвалено 17 лютого 2021 року та набрало законної сили 05 липня 2021 року.
З огляду на викладене, проведення позапланової цільової перевірки діяльності відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі наказу Міністерства юстиції України від 03 лютого 2021 року №420/7 не є проведенням позапланової цільової перевірки на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року, оскільки така перевірка проведена до прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва згадуваного рішення.
Подаючи дану заяву, ОСОБА_1 фактично не погоджується з бездіяльністю і діями суб'єкта владних повноважень - відповідача Міністерства юстиції України, що оформлені листом з вих. № 131011/20.1/31-21 від 29 грудня 2021 року в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ю. Вишневського.
Проте, суд зауважує, що вказані бездіяльність/дії Міністерства юстиції України не були предметом розгляду даної справи, а тому позивач має право звернутись до суду із позовною заявою про оскарження таких бездіяльності та дій в загальному порядку, а не в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 243, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко