ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 лютого 2022 року м. Київ № 640/4093/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши заяву про забезпечення
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622)
про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києві через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформленого протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 17 січня 2022 року № 110/01/22;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 25.01.2022 № 230/5 «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва»;
- стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса офісу: АДРЕСА_2 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №599 від 12.03.2013 року) витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позовушляхом:
- зупинити дію Наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2022 М» 230/5 «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва щодо арбітражного керуючого ОСОБА_1 (адреса офісу: АДРЕСА_2 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №599 від 12.03.2013 року) до набрання законної сили судового рішення у справ;
- визначити спосіб і порядок виконання ухвали про забезпечення позову шляхом зобов'язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (код ЄДРПОУ 39787008) та Міністерства юстиції України шляхом включення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих запису про номер справи та дату ухвали суду про забезпечення позову, якою зупинено дію Наказу Міністерства юстиції України №230/5 від 25.01.2022 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва» щодо арбітражного керуючого ОСОБА_1 (адреса офісу: АДРЕСА_2 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №599 від 12.03.2013 року) до набрання законної сили судового рішення у справі.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, без вжиття заходів забезпечення позову неможливо буде виконати рішення суду та це позбавляє заявника права на здійснення професійної діяльності арбітражного керуючого і відповідно тримання доходу від свої професійної діяльності арбітражного керуючого та тягне за собою ускладення виконання батьківських обов'язків. Також, як наслідок, це призведе до негативних наслідків не тільки для заявника, але і для інших учасників, якими є сторони, арбітражний керуючий, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також інші учасники у справах про банкрутство, в яких заявник зараз приймає участь і виконує повноваження розпорядника майна і ліквідатора.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, у кожному конкретному випадку суд, виходячи з наданих доказів, зобов'язаний встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У даному випадку судом не встановлено обставин, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов'язують можливість забезпечення позову.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, до заяви не додано будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших заінтересованих осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, та не допустити негативних наслідків.
Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову спрямована на вирішення спору, що виник між сторонами, до прийняття судом відповідного рішення по суті.
Стосовно посилання позивача на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та наказу, суд зазначає, що ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності можуть бути виявлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У даному випадку, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушень його прав, свобод та інтересів до ухвалення рішення у справі, або ж унеможливить чи утруднить виконання рішення у майбутньому, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову - відсутні.
Керуючись статтями 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №640/4093/22 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 293-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська