Єдиний унікальний номер: 223/688/21
Провадження номер: 2/223/36/2022
21 лютого 2022 року місто Вугледар
Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Буцькій С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання особи,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання особи.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Донька позивача - відповідач ОСОБА_2 , до січня 2014 року проживала разом з позивачем за зазначеною адресою. На початку січня 2014 року відповідач виїхала до Російської Федерації на заробітки, з того часу в Україну не приїздила. Комунальні платежі позивач сплачує особисто за відповідача. Враховуючи, що ОСОБА_2 без поважних причин понад один рік не проживає у спірній квартирі, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , та такими, що підлягають зняттю з місця реєстрації.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки (а.с.22). На адресу суду від позивача надійшло письмове клопотання, в якому вона просила суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.18).
Згідно доповідних кур'єра Вугледарського міського суду Донецької області від 17.09.2021 року та 20.12.2021 року за адресою проживання відповідача, зазначеною в позові, вручити судові повістки останній про виклик до суду виявилось не можливим, оскільки фактично ОСОБА_2 за даною адресою відсутня (а.с.15, 23).
З метою виклику відповідача в судове засідання та повідомлення про місце, дату та час розгляду справи, розміщено оголошення від 10.08.2021 року та 26.11.2021 року на офіційній веб-сторінці Вугледарського міського суду Донецької області офіційного веб-порталу судової влади України в мережі Інтернет (а.с.13, 21).
Однак, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.
Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі доказами та документами, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 219124960 від 05.08.2020 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 1/4 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.08.2020 року, виданого Вугледарською державною нотаріальною конторою (а.с.5).
Крім того, згідно із копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 251351572 від 06.04.2021 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 14.12.2020 року за № 237/3124/20 (а.с.6).
В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією витягу з домової книги (а.с.7).
Відповідно до акту ОСББ «П3012-Вугледар» № 407 від 01.07.2021 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 . В зазначеній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 не проживають в даній квартирі з 2014 року. Перешкоди для проживання відсутні (а.с.8).
Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири, визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для свого власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В межах даної цивільної справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачем ОСОБА_2 не надано до суду відзив на позов або зустрічний позов, а також не надано жодного доказу, на підставі якого суд мав би можливість встановити, чи наявні у останньої перешкоди для проживання у спірній квартирі, причини відсутності відповідача понад встановлені строки у квартирі, а також визначити підстави для продовження пропущеного строку для проживання в квартирі.
В справі відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач зверталася до відповідних органів із заявами про неможливість проживання у спірній квартирі через перешкоди, що чинила їй позивач або інші особи.
За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з положеннями ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
За змістом зазначених норм матеріального права, відсутність або наявність факту реєстрації за місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на житло.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3 без поважних причин не проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , понад один рік, що підтверджується актом № 407 від 01.07.2021 року. Окрім того, відповідач добровільно вибула з вищезазначеної квартири в 2014 році. Підстав для продовження пропущеного строку судом встановлено не було, а тому суд вважає доцільним задовольнити позов в частині визнання ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання щодо примусового зняття відповідача та її сина з реєстраційного обліку в спірній квартирі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно із п. 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року (далі - Правила) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до п. 8 Правил документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».
Згідно із п. 26 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність задоволення позовної вимоги в частині визнання ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а відповідне рішення є безпосередньою підставою для зняття останніх з реєстраційного обліку, враховуючи, що заняття з реєстраційного обліку є повноваженням іншого органу, суд приходить до висновку, що вимоги про зняття ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 з реєстрації є передчасними і не підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст. 29, 317, 321, 391, 405 Цивільного кодексу України, Постановою пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, ст. 12, 13, 76-77, 247, 258, 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання особи, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Вугледарського
міського суду Донецької області Дочинець С.І.