07 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/16661/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2021 №0056536-2405-1601.
В обґрунтування позову зазначено, що 09.07.2021 позивач отримав від ГУ ДПС у Полтавській області податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №0056536-2405-1601 про визначення суми податкового зобов'язання (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 38627,06 грн. Зазначено, що сума податку нарахована за нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є (в тому числі) фізичні особи, які не є власниками об'єктів житлової та нежитлової нерухомості. Позивач не є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/16661/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.12.2021 до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач зазначив, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна сформованої за критерієм щодо суб'єкта права власності на нерухоме майно на підставі пункту 72.1 статті 72 ПК України за ОСОБА_1 закріплений на праві власності, зокрема об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1784,40 кв.м, набута на підставі рішення суду б/н, 15.09.2003, виданого Полтавським районним судом Полтавської області, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 27.05.2005. За доводами відповідача, станом на дату формування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач був власником будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
13.01.2022 до суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.05.2005 за реєстраційним номером 10906077, на який посилається ГУ ДПС у Полтавській області не може бути підставою для виникнення у позивача податкового зобов'язання, тому позивач стверджує про відсутність у нього обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 17.12.2020 та 24.12.2021, позивач є власником нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1784,40 кв.м, набута на підставі рішення суду б/н, 15.09.2003, виданого Полтавським районним судом Полтавської області, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 27.05.2005.
11.03.2021 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0056536-2405-1601, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання за 2020 рік у розмірі 38627,06 грн, за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власником об'єкту.
Позивач не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 226.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2 п. 266.2 ст.266 ПК України).
Згідно з п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності /п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України/.
Відповідно до п.п. 266.8.1 п. 266.8 статті 266 ПК України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 ПК України).
Згідно з підпунктом "г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Відповідно підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Згідно підпункту 266.7.3. пункту 266.7. статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (Далі Закону від 01.04.2004 року №1952-IV) передбачено, що 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 3) заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Згідно частини першої статті 3 Закону від 01.04.2004 №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є:1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав;4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Статтею 4 Закону від 01.04.2004 №1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягають:1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 17.12.2020 та 24.12.2021, позивач є власником нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1784,40 кв.м, набута на підставі рішення суду б/н, 15.09.2003, виданого Полтавським районним судом Полтавської області, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 27.05.2005.
Суд зазначає, що рішенням Полтавського районного суду від 28.09.2021 у справі № 545/2703/21 позов ОСОБА_1 - задоволено; скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю загальною площею 1784,4 кв. м., адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , яка проведена Комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району”, на підставі рішення Полтавського районного суду, б/н, від 15.09.2003, дата прийняття рішення та внесення запису 27.05.2005, реєстраційний номер майна 10906077; скасовано державну реєстрацію арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2499113, зареєстрованого 17.10.2005 о 08:39:04 за № 2499113 реєстратором: Полтавською районною державною нотаріальною конторою, 36023, Полтавська обл., м. Полтава, пров. Стешенка, 6, на підставі постанови Прокуратури Полтавського району про накладення арешту на майно від 04.10.2005 (без номера), на об'єкт обтяження: нежиле приміщення, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , заявник прокуратура Полтавського району; скасовано державну реєстрацію арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2708503, зареєстрованого 17.12.2005 о 09:16:25 за № 2708503 реєстратором: Полтавською районною державною нотаріальною конторою, 36023, Полтавська обл., м. Полтава, пров. Стешенка, 6, на підставі постанови ВДВС Полтавського району про накладення арешту на майно номер АА 877094 від 13.12.2005, на об'єкт обтяження: нежиле приміщення, адреса: АДРЕСА_1 , власник ПП ОСОБА_1 , заявник ВДВС Полтавського району; скасовано державну реєстрацію арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2708511, зареєстрованого 17.12.2005 о 09:23:06 за № 2708511 реєстратором: Полтавською районною державною нотаріальною конторою, 36023, Полтавська обл., м. Полтава, пров. Стешенка, 6, на підставі постанови ВДВС Полтавського району про накладення арешту на майно номер АА 877094 від 13.12.2005, на об'єкт обтяження: нежиле приміщення, адреса: АДРЕСА_1 , власник ПП ОСОБА_1 , заявник ВДВС Полтавського району.
Водночас суд звертає увагу на те, що вищезазначене рішення Полтавського районного суду від 28.09.2021 у справі № 545/2703/21, прийнято судом після винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, станом на дату формування спірного рішення, контролюючим органом було визначено базу оподаткування об'єкту нежитлової нерухомості, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких позивач був власником нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1784,40 кв.м, набута на підставі рішення суду б/н, 15.09.2003, виданого Полтавським районним судом Полтавської області, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 27.05.2005.
Оскільки, відомості державного реєстру вказують на офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, яке на час прийняття оскаржуваного рішення було зареєстровано за позивачем, у податкового органу існував обов'язок прийняти податкове повідомлення-рішення щодо нарахування податку на нерухоме майно.
Отже, оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято правомірно, з урахуванням вимог Закону.
Щодо посилання позивача на преюдиційність фактів, які викладені у рішенні Полтавського районного суду від 28.09.2021 у справі № 545/2703/21, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Враховуючи різні предмети позову у справі № 545/2703/21 та у даній справі, яка розглядається, враховуючи ухвалення рішення Полтавським районним судом у часі прийнятому після оскаржуваного податкового повідомлення, правова оцінка певному факту, надана Полтавським районним судом у межах справи № 545/2703/21, не є беззаперечним доказом у даній справі та не є обов'язковою для суду першої інстанції у справі, яка розглядається.
Щодо правової позиції викладеної Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 , суд звертає увагу, що правовий висновок викладений у зазначеній постанові не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки вона стосується іншого предмету спору та інших обставин справи.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як визначено частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин першої-третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області ( вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова