21 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6989/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області/ про визнання протиправним та скасування рішення №0035252408 від 08 червня 2021 року в частині нарахування штрафу та пені за період з 20 квітня 2018 року по 07 червня 2018 року (включно) та за період з 01 березня 2020 року по 29 травня 2020 року (включно) /а.с.17-21/.
Позов обґрунтований тим, що рішення №0035252408 від 08 червня 2021 року винесено відповідачем з порушенням вимог статті 102 Податкового кодексу України щодо нарахування штрафу та пені за період з 20 квітня 2018 року по 07 червня 2018 року (включно) поза межами строку позовної давності, а також без врахування положень пункту 911 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно якого штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені з 01 березня 2020 року по останній день місяця, в якому закінчується дія карантину. Таким чином, рішення №0035252408 від 08 червня 2021 року в частині нарахування штрафу та пені за період з 20 квітня 2018 року по 07 червня 2018 року (включно) та за період з 01 березня 2020 року по 29 травня 2020 року (включно) винесено відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 91-92/ зазначив, що з 15 листопада 2013 року позивач перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, а з 25 червня 2018 року є особою з інвалідністю. Сплата щоквартальних нарахувань проводилася позивачем несвоєчасно, а саме: по строку сплати 19 квітня 2018 року в сумі 2457,18 грн (сплачено 20 квітня 2018 року); по строку сплати 19 липня 2018 року в сумі 2457,18 грн (сплачено 27 липня 2018 року); по строку сплати 19 квітня 2019 року в сумі 2754,18 грн (з урахуванням переплати в сумі 186,24 грн недоїмка становить 2567,94 грн); по строку сплати 19 липня 2019 року в сумі 2754,18 грн; по строку сплати 21 жовтня 2019 року в сумі 2754,18 грн, які сплачено 03 лютого 2020 року в сумі 5322,12 грн, 04 березня 2020 року в сумі 1039,04 грн, 21 квітня 2020 року у сумі 1039,04 та 29 травня 2020 року у сумі 1039,06 грн. Крім того, позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, згідно якого сума єдиного внеску становить 34717,32 грн. Оскаржуваним рішенням відповідно до положень пункту 911 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до позивача застосовано штрафну санкцію та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску по термінах сплати за період до 01 березня 2020 року.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований з 15 листопада 2013 року як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, що визнається сторонами.
Також позивач не оспорює свого обов'язку сплачувати єдиний внесок у строк, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно поданих звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 та 2019 роки.
08 червня 2021 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0035252408 /а.с. 110-111/, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до ОСОБА_1 штраф в сумі 2597,95 грн та нараховано пеню в сумі 1794,72 грн за період з 20 квітня 2018 року по 29 травня 2020 року.
З рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0035252408 від 08 червня 2021 року позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини урегульовані нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI /далі - Закон № 2464-VI (у відповідних редакціях Закону)/.
Згідно із положеннями частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платників єдиного внеску перелічено у статті 4 Закону № 2464-VI.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Таким чином, позивач мав обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що визнається сторонами у справі.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а згідно із частиною третьою цієї статті обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з положеннями частин другої - третьої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до положень частин тринадцятої - шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0035252408 від 08 червня 2021 року винесено відповідачем у зв'язку з несплатою (несвоєчасною сплатою) єдиного внеску:
- по строку сплати 19 квітня 2018 року в сумі 2457,18 грн (сплачено 20 квітня 2018 року) - порушено 1 день: штраф у сумі 491,44 грн та пеня у сумі 2,46 грн за 20 квітня 2018 року;
- по строку сплати 19 липня 2018 року в сумі 2457,18 грн (сплачено 27 липня 2018 року) - порушено 8 днів: штраф у сумі 491,24 грн та пеня у сумі 19,65 грн за період з 20 липня 2018 року по 27 липня 2018 року;
- по строку сплати 19 квітня 2019 року в сумі 2754,18 грн (з урахуванням переплати в сумі 186,24 грн недоїмка становить 2567,94 грн) - порушено 290 днів: штраф у сумі 513,59 грн та пеня у сумі 744,70 грн за період з 20 квітня 2019 року по 03 лютого 2020 року;
- по строку сплати 19 липня 2019 року в сумі 2754,18 грн - порушено 199 днів: штраф у сумі 550,84 грн та пеня у сумі 548,08 грн за період з 20 липня 2019 року по 03 лютого 2020 року;
- по строку сплати 21 жовтня 2019 року в сумі 1039,05 грн - порушено 135 днів: штраф у сумі 207,81 грн та пеня у сумі 140,27 грн за період з 22 жовтня 2019 року по 04 березня 2020 року;
- по строку сплати 21 жовтня 2019 року в сумі 1039,05 грн - порушено 183 дня: штраф у сумі 207,81 грн та пеня у сумі 190,14 грн за період з 22 жовтня 2019 року по 21 квітня 2020 року;
- по строку сплати 21 жовтня 2019 року в сумі 676,10 грн - порушено 221 день: штраф у сумі 135,22 грн та пеня у сумі 149,42 грн за період з 22 жовтня 2019 року по 29 травня 2020 року/а.с. 111/.
З огляду на зміст позовної заяви, позивач не заперечує факт несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а лише вказує на пропуск відповідачем строку застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з 20 квітня 2018 року по 07 червня 2018 року (включно), встановленого статтею 102 ПК України.
Надаючи оцінку вказаному аргументу, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з абзацом 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Водночас пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що єдиний внесок, його правова природа, мета та сфера регулювання тощо складають окремий правовий інститут. Нарахування, обчислення, сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідальність за порушення строків його сплати регулюються виключно Законом № 2464-VI, натомість положення Податкового кодексу України не застосовуються до спірних правовідносин.
Буквальне тлумачення пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що норма цього пункту застосовується до платників податків, а не до платників єдиного внеску.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 22 травня 2018 року в справі № 812/1673/17.
Також відповідно до частини другої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 8 Закону № 2464-VI кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску визначається Законом №2464-VI, а не Податковим кодексом України, що виключає можливість застосування положень абзацу 3 пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Водночас частиною шістнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI, який є спеціальним законом, що регламентує нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Отже, при нарахуванні, застосуванні та стягненні сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску строк давності не застосовується.
Оскільки довід позивача про пропущення відповідачем строку давності в частині визначення оскаржуваним рішенням штрафу та пені з єдиного внеску за період з 20 квітня 2018 року по 07 червня 2018 року (включно) суперечить приписам частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, позовні вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.
Стосовно посилання позивача щодо невідповідності застосування штрафу та нарахування пені за період з 01 березня 2020 року по 29 травня 2020 року (включно) положенням пункту 911 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 911 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовується.
Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
З огляду на те, що відповідач згідно розрахунку до прийнятого рішення №0035252408 від 08 червня 2021 року нарахував позивачу пеню за період з 01 березня 2020 року по 29 травня 2020 року та застосував штрафну санкцію за період з 01 березня 2020 року по 29 травня 2020 року, включивши до розрахунку відповідну кількість порушених днів затримки сплати, то довід позивача стосовно невідповідності рішення №0035252408 від 08 червня 2021 року в частині нарахування пені та застосування штрафу за вказаний період є слушним.
Посилання представника відповідача на те, що хоч пеня і нарахована в період, починаючи з 01 березня 2020 року, однак саме порушення законодавства в частині несплати ЄСВ позивав вчинив до 01 березня 2020 року, суд визнає необґрунтованим з огляду на те, що норма пункту 911.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VI не містить такої умови для нарахування пені, як вчинення порушення до 01.03.2020, а містить імперативну вказівку, що: "протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню".
Стосовно нарахування штрафної санкції за період з 01 березня 2020 року по 29 травня 2020 року, то суд зауважує, що хоч сама сплата єдиного внеску мала бути здійснена до 01 березня 2020 року, однак штрафна санкція відповідачем розрахована за період з дати фактичного виникнення обов'язку по сплаті ЄСВ по дату погашення суми заборгованості, у тому числі з 01 березня 2020 року до 29 травня 2020 року.
Відтак, застосування відповідачем штрафу за період з 01 березня 2020 року по 29 травня 2020 року є неправомірним, недивлячись на те, що визначена відповідачем кількість днів затримки сплати єдиного внеску не вплинула на розраховану позивачу суму штрафу, адже кількість днів затримки сплати не приймає участі у розрахунку розміру штрафу, який визначається як 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Таким чином, суд доходить висновку, що спірне рішення в частині застосування до позивача штрафної санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01 березня 2020 року по 29 травня 2020 року є протиправним і підлягає скасуванню.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0035252408 від 08 червня 2021 року в частині застосування до ОСОБА_1 штрафної санкції та нарахування йому пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01 березня 2020 року по 29 травня 2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк