про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі
22 лютого 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/2867/22
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради ( вул. Ст. Халтуріна, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36000 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про:
- визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в. м. Полтаві ради у ненаданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, на яку поширюються чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в. м. Полтаві ради надати статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім'ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Адміністративний позов відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та підсудний Полтавському окружному адміністративному суду, а також поданий у строк, встановлений законом.
Підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження на даній стадії відсутні.
До позовної заяви представником позивача надано клопотання про направлення позовної заяви за місцем перебування позивача до Харківського окружного адміністративного суду.
Вирішуючи дане клопотання суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України, адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Поняття "підсудність" розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розліду І КАС України та визначається останнім, як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані положеннями статтей 25-30 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 26 КАС України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу зазначених правових норм випливає, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Отже, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Таким чином, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Крім того, законодавець, надаючи право позивачу альтернативної підсудності на подачу до суду позову, пов'язує таке право вибору з урахуванням зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування чи знаходження цієї особи-позивача.
У статті 3 Закону України від 11.12.2003 №1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі за текстом - Закон №1382-ІV) міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання особи; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.
Аналіз зазначених нормативно-правових норм дає підстави для висновку, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання підтверджується вичерпним переліком певних документів, зокрема, паспортом громадянина України.
Також, статтею 6 Закону №1382-ІV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають "Правила реєстрації місця проживання", які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі за текстом Правила №207).
Пунктом 3 Правил №207 визначено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Згідно з пунктом 4 Правил №207, реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до пункту 9 Правил №207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Отже, засвідчення факту місця проживання у публічно-правових відносинах, має бути підтверджено реєстраційними відомостями, внесеними в паспортний документ.
Таким чином, в розумінні статті 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження), відомості про яке внесено до паспорта цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Згідно з Указом Президента України "Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі" від 16.11.2004 №1417/2004, територією, на яку поширюються повноваження Полтавського окружного адміністративного суду, є Полтавська область, а на територію Харківської області поширюються повноваження Харківського окружного адміністративного суду.
З матеріалів позовної заяви випливає, що ОСОБА_1 подала до Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в. м. Полтаві ради, місцезнаходження якого є місто Полтава. При цьому, місцем реєстрації позивача, згідно з штампом реєстрації місця проживання в її паспорті громадянина України є місто Полтава.
В той же час, позивачем в позовній заяві не зазначено іншої адреси.
Суд звертає увагу на те, що терміни "місце проживання (перебування, знаходження)" чинне законодавство пов'язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом №1382-ІV порядку проживанням особи. Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання (перебування, знаходження) позивача "зареєстрованим у встановленому законом порядку" для цілей застосування статті 25 КАС України, при визначені підсудності такої справи.
Суд зазначає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту його проживання (перебування) на території Харківської області, зареєстрованим у визначеному законом порядку.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04, пункт 24, фраза "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Вирішуючи справу "Занд проти Австрії", рішення від 12 жовтня 1978 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "суд, встановлений законом" передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", суд вважає, що дана позовна заява за правилами територіальної підсудності не підсудна Харківському окружному адміністративному суду та повинна вирішуватись окружним адміністративним судом територіальна юрисдикція якого поширюється на Полтавську область.
Отже, оскільки дана адміністративна справа підсудна Полтавському окружному адміністративному суду, тому підстави для передачі справи до Харківського окружного адміністративного суду відсутні, а у задоволенні клопотання про направлення позовної заяви за місцем перебування позивача слід відмовити.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
За таких обставин, зважаючи на те, що дана справа відноситься до справ незначної складності, які можуть бути розглянуті у порядку письмового провадження, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Беручи до уваги викладене, для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи є необхідність витребувати від відповідача додаткові докази у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 171, 257, 260, 263, пунктом 5 частини статті 294, Кодексу адміністративного судочинства України,
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі 440/2867/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відмовити у задоволенні клопотання про направлення позовної заяви за місцем перебування позивача.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Надати відповідачу строк - п'ять днів з дня вручення ухвали, для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Визначити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Роз'яснити, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витребувати від Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради завірені копії заяви ОСОБА_1 щодо надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та всіх доданих до неї документів; інших матеріалів у частині, що стосується цього позову; письмові пояснення, з посиланням на первинні документи позивача, щодо неможливості надання позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Повідомити учасникам справи, що вони можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати учасникам справи.
Надіслати відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Роз'яснити учасникам процесу, що судом у відповідності до частини 1 статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства вчинюються заходи процесуального примусу, визначені статтею 145 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва