про повернення позовної заяви
21 лютого 2022 року м. Київ № 320/2586/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, відмови в здійсненні з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Київським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 24.11.2021 № 2/3/1/6588, та щодо не проведення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року в розмірі 100% від сум підвищення пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704-2017-п, після скасування п. 2 постанови КМУ 103;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , із розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення, здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Київським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 24.11.2021 № 2/3/1/6588, та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року 100% від суми підвищення пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою КМУ № 704-2017-п та відповідно до вимог статті 43 Закону України № 2262-ХІІ, з урахуванням різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01 січня 2018 року та місячним розміром пенсії, отриманої позивачем за період з 01 січня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.
Частиною першою ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно із частиною першою ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов'язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє уніфікованості національної судової практики.
Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов'язаність між собою.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об'єднано позовні вимоги, зокрема, щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 24.11.2021 № 2/3/1/6588 з 01.04.2019 та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи з основного розміру пенсії 90 відсотків грошового забезпечення з 01.01.2018, з 01 січня 2018 року 100% від суми підвищення пенсії .
Зі змісту позову різними є періоди виникнення спірних правовідносин, які позивач намагається врегулювати у судовому порядку: щодо здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення - з 01.01.2018, щодо перерахунку пенсії на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення №2/3/1/6588 від 24.11.2021- з 01.04.2019; щодо виплати з 01 січня 2018 року 100% від суми підвищення пенсії.
Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.
Також з матеріалів позовної заяви вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 06.02.2022 №1000-0203-8/16525 відмовило позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 24.11.2021 №2/3/1/6588.
Натомість, листом від 30.12.2021 №1000-0203-8/139309 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2018 в розмірі 100 % підвищення до пенсії.
Суд звертає увагу, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб'єктами не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою вимог в одне провадження.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
З огляду на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України, за відсутністю підстав для застосування положень статті 172 КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 31 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панова Г. В.