21 лютого 2022 року м.Київ № 320/17237/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 262440011503 від 16.11.2021 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням наявного на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років стажу роботи за вислугу років - 20 років 1 місяць 18 днів, у тому числі вислугу на посадах прокурорів -15 років 3 місяці 18 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого у період часу з 01.09.2001 по 30.06.2006;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 11.11.2021 пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111), з урахуванням наявного стажу роботи за вислугу років 20 років 1 місяць 18 днів, у тому числі вислугу на посадах прокурорів - 15 років 3 місяці 18 днів, з урахуванням 90% від суми складових заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначених у довідках Київської міської прокуратури №21/521 від 03.11.2021 «Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» та №21/522 від 03.11.2021 «Про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», та виплачувати призначену пенсію у повному обсязі без обмеження її граничним розміром.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно не зарахував весь період його навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого у період часу з 01.09.2001 по 30.06.2006 до стажу роботи, та, як наслідок, відмовив у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної вислуги років.
Ухвалою суду від 21.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що у зв'язку із прийняттям Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015, втратили чинність положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, які регулювали порядок призначення пенсії за вислугу років. Відповідач наголошує, що ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності не день звернення з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців, а з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років. Також, відповідач стверджує, що згідно наданих позивачем документів його вислуга років на день звернення становить 17 років 06 місяців 18 днів, у тому числі на посадах прокурорів 16 років 4 місяці 06 днів, тобто вказаного стажу недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, представник відповідача зазначив, що час навчання у навчальних закладах після 01.04.2004 (якщо особа не працювала) до страхового стажу не зараховується, оскільки студенти не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Тому, до страхового стажу позивача зараховано навчання лише у період з 01.09.2002 по 31.12.2003.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 21.02.2001 (а.с. 25-28, 29).
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.09.2001 по 30.06.2006 позивач навчався у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста (а.с.36-38).
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 01.08.2006 вбачається, що позивач працював в органах прокуратури України з 25.07.2006 по теперішній час, стаж роботи на посадах прокурорів станом на 11.11.2021 становить 15 років 3 місяці 18 днів (а.с. 31-35).
11.11.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", до якої додано, зокрема, довідку Київської міської прокуратури від 03.11.2021 №21/521 про складові заробітної плати/грошового забезпечення станом на 03.11.2021 та довідку від 03.11.2021 №21/522 про складові заробітної плати за період з листопада 2016 року по вересень 2021 року (а.с. 39, 40-41, 42, 43).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.11.2021 №262440011503 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, оскільки станом на день звернення він не набув необхідної вислуги років (а.с. 44).
Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що на початок проходження позивачем служби в органах прокуратури, умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначався відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (далі по тексту - Закон №1789-XII), який був чинним до 14.07.2015.
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII (у редакції станом на початок проходження позивачем служби в органах прокуратури), працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.
Згідно частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII (у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною 2 ст. 50-1 Закону №1789-XII (у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) встановлювалось, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються у заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії (частина третя статті 50-1 Закону №1789 в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ).
Верховною Радою України 08.07.2011 прийнято Закон України №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011.
Підпунктом 4 пункту 6 розділу IІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №3668-VI внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а саме частину першу статті 50-1 замінено двома частинами наступного змісту: "Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 01.10.2020 і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.
У подальшому Верховною Радою України прийнято 14.10.2010 Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 01.10.2020 і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Згідно ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частиною третьою статті 86 Закону №1697-VII встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років (частина четверта статті 86 Закону №1697-VII).
Підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону №1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789, право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми, мали прокурори та слідчі прокуратури зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.
Водночас, відповідно до ст.86 Закону №1697-VII, право на пенсійне забезпечення за вислугу років виникло у позивача за умови наявності на день звернення (11.11.2021) вислуги років не менше: з 01.10.2020 і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
З оскаржуваного рішення вбачається, що позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки він не набув необхідної вислуги років та зазначено, що за наданими документами вислуга років позивача становить 17 років 6 місяців 18 днів, стаж роботи на посадах прокурорів - 16 років 4 місяці 06 днів.
Судом встановлено, що між закінченням навчання та початком роботи в органах прокуратури у позивача не було переривання загального стажу роботи.
Окрім цього, суд зазначає, що необхідною умовою для призначення в органи прокуратури є вища юридична освіта.
Отже, до вислуги років позивача підлягає зарахуванню період його навчання з 01.09.2001 по 30.06.2006 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю "Правознавство", оскільки позивач навчався на денній формі навчання та не перериваючи такий стаж, почала працювати в органах прокуратури.
Одночасно, суд погоджується з твердженням позивача, що застосовуючи положення Закону №1789-XII у часі, слід виходити з того, що згідно статті 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Втім, застосування Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, яким збільшено стаж роботи, що надає право на пенсію за вислугу років, та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, фактично є звуженням прав позивача, оскільки таке право ним набуто відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, за умови наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.
Суд зауважує, що вимога про призначення пенсії обґрунтована позивачем тим, що саме на час дії статті 50-1 Закону №1789-XII він вступив на службу до органів прокуратури з урахуванням всіх гарантій, які надаються державою працівникам органів прокуратури (в тому числі гарантій щодо пенсійного забезпечення). Зазначена норма Закону №1789 передбачала, що відпрацювавши в органах прокуратури понад 20 років на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, позивач матиме право на призначення пенсії в розмірі 90% від заробітної плати. Гарантію реалізації зазначеного механізму права на пенсійне забезпечення додатково було закріплено статтею 22 Конституції України, якою передбачалось, що закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до наведеного Закону, не може перевищувати 10740 гривень.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII частину п'ятнадцяту статті 86 Закону України "Про прокуратуру" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII у Законі України "Про прокуратуру" у частині п'ятнадцятій статті 86 в абзаці шостому слова і цифри "у період з 01.01.2016 по 31.12.2016" замінено словами і цифрами "по 31.12.2017".
Тобто, чинним законодавством встановлено лише тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії по 31.12.2017.
З урахування вищевикладеного у сукупності, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії застосуванню підлягають положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у редакції до внесення змін Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, оскільки внесеними вказаним Законом, а також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 змінами, на які посилається відповідач, на порушення статті 22 Конституції України звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.
Так, згідно з частиною 6 цієї статті Закону до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття "вислуга років, що дає право на пенсію" і "стаж роботи на прокурорських посадах". При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. У той же час, до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
Тобто, за вищенаведених положень до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Проте, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №428/11348/16-а.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 5, п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, підлягає скасуванню.
Суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до його стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, а також призначити та виплачувати пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001), виходячи з розміру 90 відсотків від суми складових заробітної плати, зазначених в довідках Київському міської прокуратури №21/521 від 03.11.2021 "Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)" станом на 03.11.2021 та №21/522 від 03.11.2021 "Про складові заробітної плати (за період з листопада 2016 по жовтень 2021 року), починаючи з 11.11.2021 без обмеження її максимальним розміром.
Решта доводів відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1984,80 грн, що підтверджується квитанціями №7056-1798-4209-9668 від 11.01.2022 та №3751-1523-8283-2095 від 10.01.2022.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, підлягає сплаті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у загальному розмірі 1984,80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлівння Пенсійного фонду у Київській області №262440011503 від 16.11.2021 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням наявного на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років стажу роботи за вислугу років - 20 років 1 місяць 18 днів, у тому числі вислугу на посадах прокурорів -15 років 3 місяці 18 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), що дає право на пенсію згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого у період часу з 01.09.2001 по 30.06.2006.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 11.11.2021 пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111), з урахуванням наявного стажу роботи за вислугу років 20 років 1 місяць 18 днів, у тому числі вислугу на посадах прокурорів - 15 років 3 місяці 18 днів, з урахуванням 90% від суми складових заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначених у довідках Київської міської прокуратури №21/521 від 03.11.2021 «Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» та №21/522 від 03.11.2021 «Про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», та виплачувати призначену пенсію у повному обсязі без обмеження її граничним розміром.
Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн 80 коп на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ - 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.