21 лютого 2022 року № 320/11573/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційний центр», ОСОБА_2 , Головне управління Державної податкової служби у Київській області визнання протиправними та скасування звітів,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційний центр», ОСОБА_2 , Головне управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати звіти про оцінку домоволодіння та про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 05.10.2020, виконані суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційний центр» на замовлення Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках зведеного виконавчого провадження №59592219 щодо визначення ринкової вартості домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 58,70 кв. м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка загальною площею 0,25 га, та земельної ділянки загальною площею 0,4125 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оціночною вартістю належного йому домоволодіння та земельної ділянки площею 0,4125 га в розмірі 388308,00 грн. та 86697, 00 грн., визначених у звітах про оцінку майна №1504/1, №1504/2 від 05.10.2020. Позивач зазначив, що в порушення ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" відповідач не забезпечив суб'єкту оціночної діяльності ТОВ «Експертно-консультаційний центр» доступу до майна, що підлягає оцінці, а тому ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом його особистого огляду оцінювачем не здійснювалось, що в свою чергу могло вплинути на визначення ринкової вартості майна.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що проведені виконавчі дії та вжиті відповідні заходи примусового виконання, здійснені з дотриманням вимог діючого законодавства, в тому числі Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Інструкції з організації примусового ви конання рішень, а відповідні процесуальні документи винесені без порушень, та відповідають всім вимогам та порядку їх оформлення.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому останній заперечує проти наведених у відзиві аргументів з підстав аналогічним тим, що вказані у позові. Просить суд позов задовольнити.
Від третьої особи, - ОСОБА_2 , до суду надійшли письмові пояснення, в яких він просить суд відмовити в задоволенні позову.
Треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційний центр» та Головне управління Державної податкової служби у Київській області правом на подання до суду письмових пояснень не скористались.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.
Заборонено Сквирському районному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Державному підприємству "СЕТАМ" вчиняти дії, направлені на реалізацію (в тому числі і проведення електронних торгів) в рамках зведеного виконавчого провадження №59592219 нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме: домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 58,70 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка загальною площею 0,25 га, та земельна ділянка загальною площею 0,4125 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/11573/20.
У чергове судове засідання, призначене на 01.02.2022, сторони до суду не з'явились. Про дату, час та місце розгляду судової справи повідомленні належним чином та своєчасно. В матеріалах справи наявні клопотання сторін про здійснення розгляду справи без їх участі, в порядку письмового провадження.
За таких обставин суд, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив здійснювати подальший розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні у Сквирському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження №59592219 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 292 659,00 грн.
В ході примусового виконання державним виконавцем здійснено перевірку майнового стану боржника.
За інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Київській області, оформленого листом від 24.06.2019 №8-10-0.222-8309/2-19, у відповідь на запит відповідача від 04.06.2019 №7130 щодо наявності зареєстрованою земельної ділянки за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224088201:01:029:0023 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га (державний акт від 16.05.2008 серії ЯЖ №220701, та земельну ділянку з кадастровим номером 3224088201:01:029:0024 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,4125 га (державний акт від 16.05.2008 серії ЯЖ №220702).
У зв'язку із зазначеним вище, відповідачем звернуто стягнення на наявне вищевказане нерухоме майно боржника, про що винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 04.06.2019.
09.06.2020 відповідачем винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності, суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційний центр».
05.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційний центр» складено звіт про оцінку майна №1504/1 та звіт про експертну грошову оцінку №1504/2, відповідно до яких вартість арештованих: домоволодіння, до складу якого входять житловий будинок загальною площею 58,7 кв.м. з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка загальною площею 0,25 га, що розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , склала 388308,00 грн.; нерухомого майна земельної ділянки площею 0,4125 га, кадастровий номер 322088201:01:029:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , склала 86697,00 грн.
Не погоджуючись з визначеною, суб'єктом оціночної діяльності, вартістю майна та діями державного виконавця, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404 (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону №1404).
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до п.5 та 15 ч.3 ст.18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Частиною 1 статті 48 Закону №1404 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до ст.56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею 57 Закону №1404 визначено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.
Також, згідно зі ст.20 Закону №1404 для проведення оцінки майна залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання. Суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання зобов'язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові.
Отже, визначення вартості майна боржника проводиться самим виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден, або сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо вартості майна та письмово, у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника, не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 №2658-III (далі - Закон №2658).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем 09.06.2020 прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційний центр» 05.10.2020 складено: Звіт про оцінку майна: домоволодіння, до складу якого входять житловий будинок загальною площею 58,7 кв.м. з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка загальною площею 0,25 га, що розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; Звіт про експертну грошову оцінку нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,4125 га, кадастровий номер 322088201:01:029:0024, що розташована за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Шамраївка, вул. Радянська, 10.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання (абз.3 ч.2 ст.3 Закону №2658).
Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (ч.1 ст.5 Закону №2658).
За змістом ст.12, 33 Закону №2658 звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.
Тобто, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.
Разом з цим, згідно із ч.1, 2 ст.74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов держвиконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що у випадку, коли учасник виконавчого провадження не погоджується зі звітом суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, вказаний звіт підлягає оскарженню в порядку, передбаченому ст.287 КАС України, оскільки визначення оцінки нерухомого майна, що підлягає продажу в процесі примусового виконання рішення, є процесуальною дією, яка вчиняється виконавцем у відповідності до вимог ст.57 Закону України "Про виконавче провадження".
У справі, що розглядається, для визначення вартості майна, в даному випадку житлового будинку та земельної ділянки, тобто нерухомого майна, яка відбувається в рамках процедури примусового виконання, державний виконавець вправі залучити суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі № 821/197/18 та від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
В обґрунтування позовних вимог щодо протиправності оцінки майна, позивач зазначає про порушення відповідачем вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440.
Відповідно до ч.6 ст.9 Закону №2658 положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Пунктами 50-55 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", яким визначено загальні засади.
Згідно з п.50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки.
Пунктом 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №2658 замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Отже, виходячи з наведених норм права, незважаючи на вибір суб'єктом оціночної діяльності методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Зі змісту звітів про оцінку майна та про експертну грошову оцінку вбачається, що під час виконання оцінки Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційний центр» здійснено візуальний огляд об'єктів оцінки, опрацьовано правовстановлюючі документи, технічну документацію та інформацію надану Замовником.
Факт огляду підтверджується фотознімками, що містяться у Звіті.
Під час розгляду справи не надано належних доказів, які б підтверджували невідповідність ціни майна, визначеній в звіті про оцінку, чи доказів невідповідності такого звіту вимогам нормативно-правових актів та наявності у них недоліків.
Доводи позивача про те, що звіт про оцінку майна не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", є безпідставними та спростовуються встановленими наведеними вище нормами матеріального права та обставинами справи.
Суд не надає оцінку правомірності процесу та методів визначення вартості оцінюваного майна, оскільки в рамках даної справи розглядається питання щодо правомірності дій виконавця.
Крім того, висновків експертів щодо встановлення іншої вартості зазначеного нерухомого майна стороною позивача надано не було, клопотань про проведення відповідних судових експертиз не заявлялось.
Щодо посилань позивача на протиправність проведеної оцінки майна з огляду на те, що суб'єктом оціночної діяльності не досліджувались внутрішні приміщення житлового будинку, то суд зазначає, що ОСОБА_1 на виконання приписів ч. 2 ст. 57 Закону №1404 мав можливість повідомити виконавця про визначену ним вартість такого майна, однак цього позивачем зроблено не було.
При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.