21 лютого 2022 року № 320/3096/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 призначити довічне грошове утримання судді у відставці з 19 вересня 2020 року у розмірі 80% суддівської винагороди;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці з 19 вересня 2020 року у розмірі 80% суддівської винагороди, зарахувавши в стаж роботи судді половину навчання у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка та роботу за юридичною спеціальністю;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховані суми, за відрахуванням раніше сплачених.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді, також половину строку навчання у вищому навчальному закладі та роботу за юридичною спеціальністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд у задоволенні позову відмовити. Вказував, що для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці зараховується виключно стаж на посаді судді. Тому відсутні підстави для зарахування стажу навчання та у галузі права позивача.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 23.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 27.12.1994 №28-02-ХХІІ ОСОБА_1 обрана суддею Іванківського районного суду Київської області, Постановою Верховної ради України від 02.03.2000 №1496-ІІІ обрана суддею безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.09.2020 №2641/0/15-20 позивача звільнено у відставку з посади судді Іванківського районного суду Київської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом Іванківського районного суду Київської області від 18.09.2020 №2-К відраховано зі штату суду.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 стаж роботи позивача на посаді судді складає 35 років 2 місяці 24 дні та включає навчання у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка 2 роки 5 місяців, стаж роботи у Колгоспі ім. 50-річчя Жовтня, Іванківській районній державній адміністрації, Іванківському районному суді Київської області.
16.10.2020 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви було додано такі документи: розрахунок стажу судді, який дає право на відставку від 18.09.2020 б/н.; довідка про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці від 25.09.2020 №508; наказ про відрахування зі штату суду від 18.09.2020 №2-к; трудова книжка НОМЕР_1 від 29.05.1989; трудова книжка НОМЕР_2 від 17.08.1975; диплом Київського державного університету НОМЕР_3 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.10.2020 №932300130469 перераховано пенсію позивача. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 розраховано із загального стажу 48 років 5 місяців 28 днів, у тому числі спеціального стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді - 25 років 8 місяців 20 днів, у розмірі 60% суддівської винагороди.
Позивач зверталася із заявами про перерахунок їй довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 35 років 2 місяці 22 днів стажу що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, втім листами Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у такому перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці позивачу було відмовлено.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до Основного Закону України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Приписи ч. 6 ст. 47 і п. 8 ч. 4 ст. 48 Конституції України регламентують, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України статус суддів визначається виключно законами України. Крім того, щодо суддів у ч. 2 ст. 127 Конституції України окремо визначено вимоги щодо несумісності. Так, відповідно до положень цієї статті професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
За рахунок заборони займатися іншою оплачуваною роботою суддям установлюються належні умови матеріального та соціально-побутового забезпечення.
Конституційний статус судді передбачає, у тому числі, що надання судді в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.
Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який діяв на дату звільнення позивача з посади судді.
Згідно ч. 1 ст. 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII передбачає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до абз. 4 п. 34 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Зазначена позиція щодо визначення стажу роботи судді також відповідає нормам Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VІІІ, яким доповнено пункт 34 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» абзацом четвертим наступного змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим закономзберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів», який був чинним на час призначення позивачу довічного грошового утримання, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів від 3 вересня 2005 року №865 було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Згідно ч. 4 ст. 43 Закону №2862-Х11 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з ч. 6 ст. 69 Закону №1402-VIII для цілей цього Закону вважається:
1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;
2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.
VI. Оцінка суду
Відповідно до частин 1, 2 Закону №1402-VIII, чинного з 30 вересня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, наведеною нормою права, яка була чинна на час звернення позивача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання (16.10.2020), не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини періоду навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі.
Відповідно до абз. 4 п. 34 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Зазначена позиція щодо визначення стажу роботи судді також відповідає нормам Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VІІІ, яким доповнено пункт 34 розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» абзацом четвертим наступного змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Оскільки позивач обрана на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», за нею зберігається право визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його обрання.
Позивач призначена на посаду судді 29.12.1994, отже на день його призначення діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-Х11.
Для вирішення спору суд враховує правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо зарахування половини періоду навчання у вищому навчальному закладі до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, викладену у постанові від 19.06.2018 (справа № 243/4458/17), яка обов'язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Так, Верховний Суд у вказаному рішенні, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування у тому числі періодів навчання до суддівського стажу, зазначив, що підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час призначення позивача на посаду судді.
Про необхідність застосування саме такого порядку визначення суддівського стажу свідчать також і наступні зміни, внесені до Закону №1402-VIII, зокрема, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким пункт 34 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів», який був чинним на час призначення позивачу довічного грошового утримання, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів від 3 вересня 2005 року №865 було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
З аналізу викладених норм Верховний Суд у рішенні від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17 дійшов висновку, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Таким чином, законодавством, чинним на час призначення позивачу довічного грошового утримання, передбачалося безумовне зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, періоду військової служби, у випадку роботи особи на посаді судді не менш як 10 років.
Позивач працювала на посаді судді у період з 29.12.1994 по 18.09.2020, тобто більше 10 років, тому має право на до включення до стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
Щодо зарахування до стажу роботи судді роботу за юридичною спеціальністю, суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що внесені до статті 137 Закону №1402 зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді (постанова від 30 травня 2019 року у справі №11-1481за18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 справа № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Згідно з ч. 2 ст. 137 Закону 1402-VIIІ, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 7 закону №2862-ХІІ, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді вперше, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Тобто, до стажу роботи позивача, який дає право на відставку має бути врахований стаж її роботи у галузі права в межах 3-річного строку.
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-V111 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
На цій основі суд констатує, до спеціального стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді підлягає до зарахування стаж 5 років (2 роки за навчання у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, 3 роки - стаж роботи в галузі права) відповідно у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді.
Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені у цій справі обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 19 вересня 2020 року у розмірі 70% суддівської винагороди, зарахувавши в стаж роботи судді половину навчання у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка та роботу в галузі права - 3 роки.
VII. Висновок суду
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
VIII. Розподіл судових витрат
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати у сумі 908,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9,14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 призначити довічне грошове утримання судді у відставці з 19 вересня 2020 року у розмірі 70% суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 19 вересня 2020 року у розмірі 70% суддівської винагороди, зарахувавши в стаж роботи судді половину навчання у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка та роботу в галузі права - 3 роки, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення повного тексту рішення - 21 лютого 2022 року.