21 лютого 2022 року м. Київ 320/9057/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
до суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з позовом до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07910662, 03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 5В), в якому просить суд:
- визнати відмову Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07910662) щодо видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нової довідки про грошове забезпечення відповідно до займаної посади на момент звільнення, начальника групи обслуговування та ремонту авіаційного озброєння навчального аеродрому факультету підготовки молодших спеціалістів Київського інституту військово-повітряних сил, у військовому званні капітан, з вислугою 22 роки, для проведення перерахунку пенсійного забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 7440 грн; оклад за військовим званням - 2160 грн; надбавка за вислугу років 45% - 4320 грн; робота з таємними виробами і носіями - 10 %; надбавка за особливо важливі завдання - 50%; премія -10%, відповідно до заяви від 04.06.2021 - протиправною;
- зобов'язати Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07910662) скласти, оформити і направити до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нову довідку про грошове забезпечення відповідно до займаної посади на момент звільнення, начальника групи обслуговування та ремонту авіаційного озброєння навчального аеродрому факультету підготовки молодших спеціалістів Київського інституту військово-повітряних сил, у військовому званні капітан, з вислугою 22 роки, для проведення перерахунку пенсійного забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 7440 грн; оклад за військовим званням - 2160 грн; надбавка за вислугу років 45% - 4320 грн; робота з таємними виробами і носіями - 10 %; надбавка за особливо важливі завдання - 50%; премія -10%, відповідно до заяви від 04.06.2021.
Рішенням суду від 30.11.2021 адміністративний позов задоволено.
28.12.2021 судом отримано заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №320/9057/21, яка зареєстрована у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" Київського окружного адміністративного суду 04.02.2022 та передана судді Панченко Н.Д. 15.02.2022 для подальшого розгляду, про що Відділом документального забезпечення і контролю суду складено акт від 15.02.2022.
У поданій заяві позивач просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Як вбачається з частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).
Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5). У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
Відповідно до частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд наголошує, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, №823/2638/18.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи позивачем надано наступні документи:
- договір від 24.05.2021 №16/21 про надання правничої (правової допомоги), укладений між позивачем - ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) (свідоцтво від 31.07.2020 №9360/10), яким погоджено порядок надання адвокатом позивачеві правничої допомоги;
- акт від 13.07.2021, складений між позивачем та його адвокатом на підтвердження отримання надаваних послуг на загальну суму 4000,00 грн., що складалися з зустрічі та усної консультації Клієнта (1 год. - 500,00 грн.), вивчення та правовий аналіз матеріалів справи (1 год. - 500 грн.), складання позовної заяви - (1 год. - 3000,00 грн.);
- меморіальний ордер від 07.06.2021 №L0607RQDJC на суму 4000,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі №820/479/18, аналізуючи відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в частині відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи, зробив висновок, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Так, за приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Так, згідно пункту 4 договору від 24.05.2021 №16/21 позивач та його адвокат узгодили, що гонорар останнього складається з суми вартості наданих послуг відповідно до прейскуранту і вказується у додатку до договору.
Таким чином, сторонами даного договору було погоджено, що загальна сума гонорару адвоката позивача визначається за фіксованими цінами послуг, які будуть надані, про що зазначається у додатку до цього договору.
Разом з цим, матеріали справи не містять відповідного додатку до договору від 24.05.2021 №16/21.
Натомість, позивачем надано акт наданих послуг від 13.07.2021, згідно якого загальна сума наданих послуг становила разом 4000,00 грн., про що зазначалося вище.
Згідно висновків Верховного Суду викладених у постанові №753/23491/16 від 20.03.2019 витрати на правову допомогу стягуються й у разі вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних з наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про їх відшкодування.
Однак, суд зазначає, що у відповідності до наданих позивачеві послуг, згідно акта від 13.07.2021, в останньому виокремлено послугу із вивчення та правового аналізу матеріалів справи, при тому, що складання позовної заяви фактично охоплює та включає в себе таку послугу, адже на думку суду це є дії, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання позовної заяви.
Також, суд зазначає, що дана адміністративна справа є типовою, де в контексті спірних правовідносин вже існує численна усталена судова практика, на яку зокрема зроблено посилання позивачем у позовній заяві.
Як наслідок, підсумовуючи викладене у сукупності, зважаючи на те, що дана справа є справою незначної складності, а розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), де понесення останніх також не було обґрунтовано у повному обсязі за відповідними складовими, з огляду на зазначене, суд робить висновок, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом даної справи у заявленому розмірі, а відтак, враховуючи пропорційність складових до витраченого часу адвокатом позивача, пов'язаних із розглядом даної адміністративної справи, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Постановити додаткове судове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 07910662, 03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 5В).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панченко Н.Д.