ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" лютого 2022 р. справа № 300/3693/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кафарського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Королевич О. В.,
представник позивача Щадей Н. В.,
представників відповідача Муратової Н. І., Багнюк А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М-Центр ЛТД» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001877/0702 від 05.04.2021, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Центр ЛТД» (далі - позивач) звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001877/0702 від 05.04.2021.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 відкрито провадження по адміністративній справі №300/3693/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М-Центр ЛТД» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001877/0702 від 05.04.2021 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т. ІІ, а. с. 2-3).
06.08.2021 на адресу суду надійшов від Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити (т. ІІ, а. с. 11-17).
09.08.2021 на електронну адресу суду від представника ТзОВ «М-Центр ЛТД» надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 18.08.2021 о 10:00 год. в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку EASYCON (т. ІІ, а. с. 22).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 заяву представника ТзОВ «М-Центр ЛТД» про проведення судового засідання в режимі відео конференції задоволено (т. ІІ, а. с. 27-28).
Від представника позивача 16.08.2021 надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т. ІІ, а. с. 34-35).
31.08.2021 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (т. ІІ, а. с. 45-48).
13.09.2021 на електронну адресу суду від представника ТзОВ «М-Центр ЛТД» надійшло пояснення, в якому представник позивача виклав свої аргументи на спростування доводів відповідача (т. ІІ, а. с. 88-93).
16.09.2021 у підготовчому засіданні було оголошено перерву у зв'язку з наданням додаткових доказів та призначено судове засідання на 12.10.2021.
07.10.2021 на адресу суду від представника позивача надійшло пояснення та документи, які підтверджують належне користування об'єктами нерухомості на яких позивачем, шляхом залучення підрядних організацій, було здійснено поточний ремонт (т. ІІ, а.с . 111-113).
В судовому засіданні 12.10.2021 року поставлено на обговорення питання про продовження строку підготовчого провадження та витребування додаткових доказів від представника позивача та витребувано судом з власної ініціативи додаткові докази..
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 продовжено на тридцять днів підготовче провадження в адміністративній справі №300/3693/21 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «М-Центр ЛТД» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001877/0702 від 05.04.2021 та призначити підготовче судове засідання на « 04» листопада 2021 року о 10:30 год. Окрім того, вище зазначеною ухвалою зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІАС ЛТД» надати належним чином засвідчені копії первинних документів, укладених з субпідрядниками на виконання договорів підряду №02/01-2019 від 01.02.2019 та №03/05-2019 від 01.02.2019, а Товариство з обмеженою відповідальністю «НІД ГРУП» зобов'язано надати належним чином засвідчені копії первинних документів, укладених з субпідрядниками на виконання договору підряду №2811 від 28.11.2018, шляхом направлення даних документів поштою до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та на електронну пошту inbox@adm.if.court.gov.ua у строк до 01.11.2021 року ( т. ІІ, а. с. 171-175).
Однак дана ухвала залишилась без реагування та повернулась до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
25.10.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення. (т. ІІ, а. с. 184-186).
04.11.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника позивача на лікарняному, оскільки в останнього виявлено COVID-19 та значним ускладненням здоров'я, що підтверджується електронним листком непрацездатності від 18.10.2021 №847378-2001893907-1 та результатом тесту від 12.10.2021, а також наказом керівника адвокатського бюро «Стеценко та Партнери» від 12.10.2021 за №12/10. (т. ІІ, а. с. 194-195).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 заяву представника ТзОВ «М-Центр ЛТД» задоволено та відкладено розгляд справи на 14.12.2021 на 10:00 год. (т. ІІ, а. с. 201-202).
Протокольною ухвалою від 14.12.2021 розгляд справи відкладено на 23.12.2021 у зв'язку з наданням часу представнику позивача Щадей Н. В. на ознайомлення з матеріалами справи (т. ІІІ, а. с. 229).
В судовому засіданні 23.12.2021 представник ТОВ «М-Центр ЛТД» клопотала про відкликання поданого раніше клопотання про призначення експертизи (т. ІІІ, а. с. 6-8).
23.12.2021 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (т. ІІ, а. с. 234).
12.01.2021 оголошено перерву в судовому засіданні у зв'язку з наданням додаткових пояснень до 21.01.2022 на 10:00 год (т. ІІІ, а. с. 13-17).
20.01.2022 представником відповідача подано додаткові пояснення (т. ІІІ, а. с. 19-21)
20.01.2022 представником позивача подано письмові пояснення.(т. ІІІ, а. с. 24-26).
Судове засідання, яке призначене на 21.01.2022 о 10:00 год, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному (т. ІІІ, а. с. 33).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Центр ЛТД», є юридичною особою, державна реєстрація якої здійснена 29.01.2003, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено відповідний запис №11191200000004696.
ТОВ «М-Центр ЛТД» здійснює свою діяльність згідно з КВЕД: серед іншого 56.10 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
На підставі наказу від 17.02.2021 №251-п Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЦЕНТР ЛТД» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.01.2021 №9368457265 від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від'ємного значення ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (грудень 2018 року - грудень 2020 року) .
За результатами зазначеної перевірки 09.03.2021 позивачем було отримано акт документальної позапланової виїзної перевірки від 02.03.2021 № 953/09-19-07-02/19369759 (т. І, а. с. 17-45).
Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено заниження задекларованого позивачем показника у рядку 4.1 Декларацій «Нараховано податкових зобов'язань відповідно до п. 198.5, п. 199.1 ПКУ» колонка Б «сума ПДВ» внаслідок:
1.1. заниження податкових зобов'язань на суму 1 040 941 грн щодо господарських операцій з ТОВ «БК Мельник», ТОВ «БК Консоль», ФОП ОСОБА_2 , оскільки через відсутність інформації про проведення інвентаризації, місць фактичного зберігання ТМЦ, про матеріально-відповідальних осіб, наказів про їх призначення тощо неможливо встановити та підтвердити фактичну наявність запасів за даними оборотно-сальдової відомості на суму 5 204 703 грн., що є результатом використання вказаних ТМЦ не в господарській діяльності ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД»; відсутності факту реєстрації ПН на ТМЦ, на суму 7 134 351 (1 426 871)
1.2. заниження податкових зобов'язань на суму 385 930 грн щодо господарських операцій з ТОВ «ОЛІАС-ЛТД», оскільки з огляду на відсутність реальної операції між ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» та ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» матеріали останнього не використовувались для цих робіт, і не вважаються використаними у власній господарській діяльності ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД».
1.3. завищення суми податкового кредиту на 546 708 грн за період 01.12.2018 по 31.12.2020 в Декларації суми податкового кредиту, через відсутність факту здійснення реальної операції з придбання робіт, товарів, послуг в ТОВ «Оліас-ЛТД», ТОВ «НІД ГРУП»
19.03.2021 на вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення з повторним долученням первинних документів, що на його думку спростовують висновки акту перевірки (т. І, а. с. 47-63).
07.04.2021 позивачем було отримано відповідь відповідача на заперечення від 02.04.2021 №3241/6/09-19-07-02-20, згідно якої висновки акту перевірки щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2020 до сплати на суму 44 674 грн підлягають зменшенню та щодо завищення від'ємного значення з ПДВ, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2020 частково підлягають зменшенню на суму 21 993 грн (т. І, а. с. 70-74).
З урахуванням заперечень позивача, відповідачем було встановлено порушення при декларуванні за грудень 2020 у Декларації від'ємного значення з ПДВ в сумі 1 928 905 грн п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ПК України, а саме - позивачем завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2020 на суму 1 906 912 грн.
Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 №001877/0702, яким було зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 1 906 912 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1. ПК).
Воднораз, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
Отже, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Наведені норми свідчить про те, що господарські операції для формування податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Отже, реальність господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та у відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
При цьому кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Документи та інші дані згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов'язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків. Доводи ж податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів. У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом в акті перевірки визначено неправомірне відображення позивачем в податковому та бухгалтерському обліку господарські операції з контрагентами: ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» та ТОВ «НІД Груп». На думку відповідача позивачем відображено в податковому та бухгалтерському обліку господарські операції із вказаними контрагентами, які фактично не відбувалися, а тому відповідні первинні документи, як юридично дефектні не можуть братися до уваги для підтвердження у такому обліку.
При цьому в акті перевірки містяться посилання на наявність у позивача первинної документації, яка супроводжувала вказані господарські операції та надання її до перевірки.
У даній справі доводи контролюючого органу ґрунтуються на відсутності реального характеру, оскільки зазначені товариства не мають необхідних ресурсів для здійснення реальної підприємницької діяльності (основних засобів (механізмів, приміщень, обладнання, працівників, які б могли виконати зазначені роботи); немає інформації щодо придбання (отримання в користування) зазначеними суб'єктами господарювання основних засобів та/або послуг з використання персоналу, необхідного для виконання будівельно-монтажних, ремонтних робіт та характеру послуг, які були предметом постачання на адресу позивача, неможливості здійснення зазначених робіт з урахуванням часу, відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, а отже не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку від контрагентів ТОВ «М-Центр ЛТД».
Суд вважає, що оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства базується на доводі про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, встановлення обставин щодо фактичного здійснення цих операцій є предметом доказування у справі. Також, визначальним для вирішення даної справи, є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів. на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Судом зазначається, що документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільності залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги.
Досліджуючи господарські операції, на реальність яка заперечується податковим органом, судом встановлено.
ТОВ «М-Центр ЛТД» здійснює свою діяльність згідно з КВЕД: серед іншого, 56.10 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
В матеріалах справи наявна копія Договору оренди нежитлових приміщень №1 від 28.06.2018, строком дії до 25 травня 2021 року (т. ІІ, а. с. 127-131), за яким було передане нежитлове приміщення загальною площею 1 746,6 кв. м. за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 139а. Відповідно до пункту 4.9. даного договору орендар зобов'язується попередньо письмово погоджувати з орендодавцем можливість проведення та кошторис витрат на здійснення невідокремлюваних поліпшень приміщень та його реконструкцію, капітальний ремонт чи перепланування.
До матеріалів справи долучено згоду від 06.10.2020 ОСОБА_3 на здійснення ремонту приміщень за вище вказаною адресою (т. ІІ, а. с. 248).
Також позивачем долучено копію Договору оренди нежитлових приміщень №01/01/19 від 01.01.2019 року, укладеного між Орендодавцем ОСОБА_3 та Орендарем ТОВ «М-ЦЕНТР», про оренду нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний Договір оренди підтверджує право користування нежитловими приміщеннями та надання їх в суборенду за зазначеною адресою за період з 01.01.2019 (дата підписання Акту прийому-передачі) до 31.12.2019 року (строк дії договору відповідно до п. 2.1.1. Договору) (т. ІІ, а. с. 114-122). Відповідно до пункту 1.9. даного договору будь-які зміни щодо приміщення, повинні бути здійснені тільки за письмовим погодженням орендодавця.
Після закінчення строку дії вище зазначеного договору, було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №101/ТП/2020 від 16.04.2020 року між Орендодавцем ОСОБА_3 та Орендарем ТОВ «М-ЦЕНТР» про оренду нежитлових приміщень за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Бандери Степана, 21. Вказаний Договір оренди підтверджує право користування нежитловими приміщеннями за зазначеною адресою та надання їх в суборенду за період з 16.04.2020 (дата підписання Акту прийому-передачі) до 16.03.2023 року (строк дії договору відповідно до п. 2.1.2. Договору) (т. ІІ, а. с. 240-244). Відповідно до пункту 1.9. даного договору будь-які зміни щодо приміщення, повинні бути здійснені тільки за письмовим погодженням орендодавця.
В матеріалах справи міститься згода від 02.11.2020 ОСОБА_3 на здійснення ремонту приміщень за вище вказаною адресою (т. ІІ, а. с. 245).
Між позивачем (замовником) та ТОВ «НІД ГРУП» (підрядник) укладено договір підряду №2811 від 28.11.2018, за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик, власними і залученими силами виконати ремонт приміщень Рівер1, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 139, відповідно до проектно-кошторисної документації, умов цього договору, технічних умов (далі - роботи) і передати їх замовнику у встановлений договором строк, а Замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, проектну документацію, дозвільну документацію на виконання робіт, прийняти виконані роботи та повністю оплатити їх у порядку та розмірах, передбачених цим договором (т. І, а. с. 382-388).
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень-травень 2019 (т. І, а. с. 393), акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 (т. І, а. с. 394-398), платіжне доручення, в призначенні платежу якого вказано «попередня оплата за ремонт приміщення Рівер 1» (т. І, а. с. 389) та податкову накладну (т. І, а.с . 390-392).
Між ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» (замовником) та ТОВ «ОЛІАС ЛТД» (підрядник) укладено договір підряду №02/01-2019 від 01.01.2019, за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик, власними і залученими силами виконати роботи з ремонту нежитлових приміщень, відповідно до кошторисної документації та умов цього договору (далі - роботи) і передати їх замовнику у встановлений договором строк, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та повністю оплатити їх у порядку та розмірах, передбачених цим договором. Місцем виконання робіт зазначено нежитлові приміщення за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 139а (т. І, а. с. 320-326).
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. І, а. с. 327-328), звіт про використання матеріалів замовника (т. І, а. с. 329-331), акт №2-0-1-1 приймання виконаних будівельних робіт (т. І, а. с. 332-341), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий-травень 2019 року (т. І, а. с. 342), податкову накладну (т. І, а. с. 343-345), платіжне доручення та виписки за рахунками (т. І, а. с. 346-350).
Оскільки здача такого приміщення в суборенду єдиним комплексом не є вигідною в господарській діяльності позивача, було вирішено здійснити ремонт та перепланування приміщення, в тому числі відповідно до вимог суборендаря ТОВ «Клініка відновленні здоров'я» відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення від 22.02.2021 №107/МЦ/2021 (т. ІІ, а. с. 249-254), з яким було укладено відповідний протокол про наміри від 01.10.2020 та технічне завдання (т. ІІ, а. с. 255-256), З метою проведення вказаних робіт, як було зазначено судом, було отримано згоду Орендодавця на проведення вказаних робіт.
Також між ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» (замовником) та ТОВ «КОНСОЛЬ БК» (підрядник) укладено договір підряду №164/РП/2020 на виконання будівельних робіт від 09.10.2020, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик і в порядку та на умовах, передбачених договором, виконати роботи, передбачені затвердженою замовником кошторисною документацією, а замовник зобов'язується прийняти закінчені будівництвом роботи і оплатити їх ціну. Об'єктом робіт зазначено нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 139а (т. І, а. с. 171-185). Зауважень перевіряючих щодо виконання будівельних робіт ТОВ «КОНСОЛЬ БК» не зазначено.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав графік виконання робіт (т. І, а. с. 186-187), локальний кошторис з розрахунку договірної ціни №33-02-1-1 (т. І, а. с. 188-190), видаткові накладні (т. І, а. с. 191-224), акт №МЦТ 00000008 про витрату будівельних матеріалів (т. І, а.с 225-230), звіти про використання матеріалів замовника (т. І, а.с . 231-235), акти приймання виконаних будівельних робіт (т. І, а.с. 236-241), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. І, а. с. 242), податкові накладні (т. І, а. с. 243-247), платіжні доручення (т. І, а. с. 248-251).
Між ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» (замовником) та ТОВ «ОЛІАС ЛТД» (підрядник) укладено договір підряду №03/05-2019 від 01.02.2019, за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик, власними і залученими силами виконати роботи з ремонту нежитлових приміщень, відповідно до кошторисної документації та умов цього договору (далі - роботи) і передати їх замовнику у встановлений договором строк, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та повністю оплатити їх у порядку та розмірах, передбачених цим договором. Місцем виконання робіт зазначено нежитлові приміщення за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Бандери Степана (вулиця Куйбишева), буд. 21 (т. І, а. с. 351-357).
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. І, а. с. 358-359), підсумкову відомість ресурсів (т. І, а. с. 360-365), звіт про використання матеріалів замовника (т. І, а. с. 366-367), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень-червень 2019 (т. І, а. с. 368), акт приймання виконаних будівельних робіт за березень-травень 2019 (т. І, а. с. 369-375), податкову накладну (т. І, а. с. 376-378), платіжне доручення та виписки за рахунками (т. І, а. с. 379-381).
По частині приміщень за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Бандери Степана, буд. 21 ФОП ОСОБА_4 здійснювався ремонт на підставі Договору підряду від 02.11.2020 №11/МЦ-Б/2020 (т. І, а с. 252-265), з метою приведення його до вимог суборендаря ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» відповідно до Договору суборенди нежитлового приміщення №04/11/20 від 04.11.2020 (т. ІІ, а. с. 235-238) та Додаткової угоди №1 до вказаного Договору (т. ІІ, а. с. 246).
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав локальний кошторис з розрахунком договірної ціни (т. І, а. с. 266-268), графік виконання робіт (т. І, а. с. 269), видаткові накладні (т. І, а.с . 270-278), звіт про використання матеріалів замовника (т. І, а. с. 279-280), акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (т. І, а. с. 281-282), податкову накладну (т. І, а. с. 283-285), платіжне доручення (т. І, а. с. 286).
Судом зазначається, що при укладенні договорів з контрагентами у позивача була наявна ділова мета, оскільки послуги, придбані у контрагентів, були використані позивачем у власній господарській діяльності для підвищення інвестиційної привабливості з метою укладення договорів суборенди.
При цьому представник позивача послався на ймовірну можливість укладення договорів субпідряду чи цивільно-правових угод між ТОВ «НІД ГРУП» та ТзОВ «ОЛІАС ЛТД» з іншими підрядними організаціями чи підприємцями на виконання договорів №2811 від 28.11.2018, №02/01-2019 від 01.02.2019 та №03/05-2019 від 01.02.2019, укладеними між позивачем та контрагентами, при цьому під час розгляду справи на пропозицію суду забезпечити дані докази зазначив, що надати такі договори він не має можливості, оскільки роботи були виконані, а можливі договори субпідряду чи цивільно-правові угоди укладалися між ТОВ «НІД ГРУП» та ТзОВ «ОЛІАС ЛТД» з іншими будівельними організаціями чи підприємцями.
Отже обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак, данні обставини справи на підставі доказів з яких суд мав змогу дослідити та з'ясувати чи укладалися договори субпідряду чи інші цивільно-правові угоди між ТОВ «НІД ГРУП» та ТОВ «ОЛІАС ЛТД» з будівельними організаціями чи підприємцями на виконання договорів №2811 від 28.11.2018, №02/01-2019 від 01.02.2019 та №03/05-2019 від 01.02.2019, залишились без правової оцінки, хоча ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІАС ЛТД» належним чином засвідчені копії первинних документів, укладених з субпідрядниками на виконання договорів підряду №02/01-2019 від 01.02.2019 та №03/05-2019 від 01.02.2019, а у Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД ГРУП» - належним чином засвідчені копії первинних документів, укладених з субпідрядниками на виконання договору підряду №2811 від 28.11.2018 (т. 2, а. с. 207-226)
Копію вище зазначеної ухвали про від 12.10.2021 надіслано ТОВ «НІД ГРУП» та ТОВ «ОЛІАС ЛТД» рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштові відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку без вручення, з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Воднораз відповідачем не подано жодних документів щодо невиконання укладених позивачем договорів з ТОВ «НІД ГРУП» та ТОВ «ОЛІАС ЛТД».
Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на аналіз податкової інформації отриманій відносно вказаних суб'єктів господарювання, зокрема, відсутність вказаних підприємств за місцезнаходженням; відсутність у вказаних контрагентів позивача майна, основних засобів, виробничих потужностей, складських приміщень, трудових ресурсів та транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій з надання підрядних послуг, які були предметом договірних відносин. Однак суд не приймає доводи податкового органу оскільки наведене не може свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, тощо з метою використання відповідних основних фондів, та інших ресурсів, для забезпечення власної господарської діяльності, в свою чергу відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо не заключення договорів субпідряду чи цивільно-правових угод, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган покликається на документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» від 25.09.2019 №189/14-29-50-05/42246507 (т. ІІ а.с. 62-71). Дослідивши зазначену інформацію суд зазначає, що вказана інформація не є доказом нездійснення конкретних господарських операцій з надання послуг позивачу.
Суд звертає увагу на те, що вид діяльності не спростовує факту надання послуг, оскільки судом встановлено, що видами діяльності контрагента, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є передбачена діяльність за кодами КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.91 Покрівельні роботи; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 71.11 Діяльність у сфері архітектури.
Відповідно акту документальної позапланової виїзної перевірки від 02.03.2021 № 953/09-19-07-02/19369759 ТОВ «Оліас-ЛТД» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області (Києво-Святошинський р-н), стан платника - 0 - платник податків за основним місцем обліку, вид діяльності: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, кількість працівників відповідно до звітів ЄСВ за 2019 року - 13 (звіти по 1ДФ не подано), згідно відомостей 20 ОПП - об'єкти оподаткування - офісне приміщення розташоване за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Артемівська 18/3. Юридична адреса; 8154 Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Соборності буд. 36 Г. Оформлено загальний обсяг постачання за період з 01.12.2018-31.12.2020 року у сумі 1 970 000 грн в т.ч. ПДВ - 328 333 грн. (будівельні роботи).
Крім цього, вказана інформація спростовує твердження відповідача щодо відсутності трудових, матеріальних ресурсів у ТОВ «ОЛІАС-ЛТД», оскільки у ній же міститься інформація про кількість працюючих - 13 осіб (п. 4.1). Також податковим органом не враховано, що відсутність належних трудових ресурсів у ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» не може бути встановлена виключно на підставі неподання звітності по формі 1-ДФ, що було зроблено податковим органом.
Судом встановлено, що видами діяльності контрагента ТОВ «НІД ГРУП», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є передбачена діяльність за кодами КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.
Суд зазначає, що вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки контрагентів ТОВ «Оліас-ЛТД» та ТОВ «НІД ГРУП», хоча в самому акті визначає стан платників податків - 0 «платник податків за основним місцем обліку».
З вказаного приводу суд зазначає, що вказана податкова інформація складена за обставин ненадання підприємством за місцем знаходження офісного приміщення в м. Миколаєві пояснень та їх документальних підтверджень і містить застереження про те, що жодних документів не надано у зв'язку із поверненням листів по закінченню встановлених строків зберігання, однак відповідачем не надано підтвердження направлення запиту на підприємство про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами на юридичну адресу в м. Київ.
За таких обставин відповідач безпідставно обмежився посиланням на вказану податкову інформацію без надання оцінки первинним документам, які були йому надані позивачем під час перевірки.
Суд зазначає, що ймовірне порушення податкового законодавства контрагентом позивача не спростовує реальності господарських операцій згідно договорів №2811 від 28.11.2018, №02/01-2019 від 01.02.2019 та №03/05-2019 від 01.02.2019, які підтверджені вищевказаними первинними документами
Таким чином, вказана інформація не є доказом нездійснення конкретних господарських операцій з надання послуг позивачу. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який перевірявся, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність реального виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Обґрунтовуючи свій висновок про оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, а лише відображені на первинних документах податковий орган дійшов висновку про неможливість виконання здійснення робіт з покликанням на встановлену відсутність необхідних трудових ресурсів. Таким чином, податковий орган дійшов висновків з посиланням на відсутність інформації в інформаційних базах ДФС/ДПС.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв'язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової та бухгалтерської звітності.
У разі ж надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв'язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.
Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів та господарської діяльності позивача в цілому зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту у господарській діяльності позивача, а результат засвідчений по змісту господарських операцій, а відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій, акти виконаних будівельних робіт є належно оформленими та містять всі обов'язкові реквізити, зокрема, місце їх складання, найменування наданих послуг, їх кількість, період за який такі послуги були надані, їх вартість, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, а отже підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та вищезазначеними контрагентами
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, із посиланням на результати аналізу інформації, що міститься у інформаційних базах ДФС, податкової звітності по ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» та ТОВ «НІД ГРУП», оскільки вони не свідчать про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, адже відповідачем не досліджувалось можливість залучення контрагентом, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі та позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність свого контрагента.
Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.
Суб'єкт господарювання вправі вести господарську діяльність, яка не заборонена, на свій власний розсуд. В свою чергу, обґрунтування нереальності не можуть ґрунтуються на припущеннях, адже податковий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд визнавати їх такими. Господарські операції позивача підтверджені оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.
За таких обставин податковим органом не доведено правомірність та підставність висновків щодо оформлення позивачем первинних документів за операціями, які не відбулися, такі висновки сформовані на підставі припущень, а докази, які надані податковим органом не свідчать про нереальний характер вказаних господарських операцій.
Окрім того, під час розгляду справи за результатами аналізу господарських операцій судом встановлено, що номенклатура послуг придбаних позивачем відповідає виду господарської діяльності, яку провадить позивач.
Усі контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, податкові зобов'язання за вказаний період задекларовані позивачем шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість (т. І а.с. 343-344, 376-377, 390-391).
У справі, що розглядається, судом встановлено, що при укладенні договорів з контрагентами у позивача була наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності та послуги, придбані у контрагентів, були використані позивачем у власній господарській діяльності на виконання договорів підряду.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок.
Наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.
В той же час, недоліки в оформленні деяких документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Доводи контролюючого органу про нереальність здійсненних господарських операції мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Суд зазначає, що в акті перевірки не відображена інформація, яка б свідчила, про те що спірні господарські операції не призвели до зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Окрім того, в додаткових поясненнях податковий орган як на одну з обставин, яка підтверджує висновок про не реальність господарських операцій посилається на ухвалу Подільського районного суду міста Києва в рамках здійснення досудового розслідування за фактом привласнення, розтрати бюджетних коштів службовими особами КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», КП «Київтеплоенерго», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», КО «Київмедспецтранс» під час взаємовідносин з ТОВ «Гідро союзбуд», яке перераховувало кошти на рахунки ТОВ «Маршал Стар» та інших суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності, а ТОВ «Маршал Стар» мало фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «ОЛІАС-ЛТД». На підтвердження цього суду надано копії ухвал слідчого судді (т. ІІ, а.с. 72-75).
З вказаного приводу суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом. Всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, таких доказів надано не було.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність контрагентів станом на момент спірних правовідносин, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів відповідач не надав та не обґрунтував зв'язок відповідних судових рішень, на які посилався контролюючий орган, предметом якої є податки, збори, ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем й контрагентами.
За таких обставин надана відповідачем ухвала суду та саме посилання на наявність кримінальних проваджень не є доказами, які свідчать про безтоварність господарських операцій позивача, а покликання відповідача на ці обставини щодо усіх контрагентів є необґрунтованими.
Податковий орган не довів узгодженість дій між позивачем та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити господарськими операціями відповідні правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або платник податку діяв без належної обачності й обережності чи йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент.
При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, доказах.
Щодо відсутності інформації про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД», суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом-вимогою «Щодо надання документів, пояснень та проведення інвентаризації» від 18.02.2021 року (отримано під підпис 18.02.2021 року директором ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» Ковтанюком В.А.) звернулося до ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» в присутності начальника відділу позапланових перевірок І ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Багнюка А.О. та головного державного ревізора інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Бойчук О.І. в термін не пізніше 22.02.2021 року та надання копії наказів та інвентаризаційних відомостей. Станом на 01.03.2021 наказ на проведення інвентаризації посадовими особами ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» не пред'явлено та будь-яких письмових пояснень не надано, про що складено акт від 02.03.2021 №268/09-19-07-02/19369759 (том ІІ а.с. 188).
Як вказано в акті, під час проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «М-Центр ЛТД» код ЄДРПОУ 19369759, представниками контролюючого органу, неможливо було здійснити вимоги передбачені пп. 20.1.9 п. 20.1 статті 20 та пл.16.1.13 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, а саме проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей в ході перевірки та обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених Кодексом. Дотримання вимог перевірити не є можливим, оскільки первинні та інші документи стосовно фінансово-господарської діяльності до перевірки не надано. Відповідно встановити фактичну наявність залишків товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність даним бухгалтерського обліку неможливо, оскільки підприємством інвентаризація із залученням перевіряючих не проводилась та, відповідно, не надані у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки документи, що підтверджують проведення інвентаризації, тощо.
При наданні оцінки доводам відповідача щодо обов'язкового проведення інвентаризації у присутності посадових осіб ГУ ДПС в Івано-Франківській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган під час проведення перевірки має право, зокрема, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Правила проведення інвентаризації для юридичних осіб, у тому числі обов'язкові випадки її проведення та оформлення результатів інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року №879 (далі - Положення №879), пунктом 5 розділу І якого встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Згідно з пунктом 4 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 2.09.2014 за №879, проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.
За приписами пункту 1 розділу II вказаного Положення, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Наведені правові норми дають підстави для висновку про те, що податковий орган має право направити належним чином оформлений документ, який містить вимогу на проведення інвентаризації і посадові особи цього органу можуть бути присутні при проведенні інвентаризації, а юридичні особи, що отримали таку вимогу, зобов'язані провести таку інвентаризацію.
Аналізуючи вищезазначене, суд зазначає, що присутність посадових осіб відповідного органу при проведенні інвентаризації не є обов'язковою; інвентаризація може бути проведена і за відсутності посадових осіб контролюючого органу.
Однак позивач зобов'язаний на вимогу контролюючого органу провести інвентаризацію та відповідно надати первинні документи, які б підтвердили фактичну наявність товарно - матеріальних цінностей.
Отже з урахуванням вище наведеного неправомірною буде саме відмова платника податків взагалі від проведення інвентаризації, а не відмова від її проведення у присутності посадових осіб контролюючого органу. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду (від 13.02.19 р. у справі № 820/817/17).
В той же час, Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 р. застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності,.
Так, згідно з п.7 розділу І вказаного Положення проведення інвентаризації є обов'язковим:
перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу;
згідно Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 р., на підприємстві,, для проведення інвентаризації документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії.
Відповідно до п. 14 розділу II Положення, інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов'язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації.
Пунктом 18 розділу II Положення передбачено, що інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв'язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.
Відповідно до пп. 4.1. п.4 розділу III Положення, інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.
Матеріально відповідальні особи дають в інвентаризаційному описі розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані.
Таким чином, даним Положенням встановлені чіткі вимоги до інвентаризаційних описів, які мають бути підписані матеріально відповідальними особами та членами комісії.
Актом від 02.03.2021 №268/09-19-07-02/19369759 «Про ненадання документів (наказу на проведення інвентаризації) посадовими особами ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» та письмових пояснень відповідно до листа-вимоги ГУ ДПС в Івано-Франківській області «Щодо надання документів, пояснень та проведення інвентаризації» від 18.02.2021 року в ході перевірки ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД», код ЄДРПОУ 19369759 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах»« зафіксовано факт не надання до перевірки наказу на проведення інвентаризації та, відповідно, не проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей товариства; не надання інформації про матеріально-відповідальних осіб на ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД», накази про їх призначення, договори із відповідальними особами, документи на внутрішнє переміщення, накладні вимоги щодо використаних матеріалів при виконанні робіт, прибуткові та видаткові документи на активи здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли, оприбутковані, а ті що вибули, списані. Не проведення інвентаризації за участю перевіряючи було розцінено як не допуск до перевірки, ненадання вказаних документів слугувало до висновку відповідача про неможливість підтвердження фактичної наявності ТМЦ у ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» (т. ІІ, а. с. 188).
Однак неможливість проведення перевірки на думку суду є оціночним критерієм (поняттям), який (причини неможливості) визначається в кожному конкретному випадку безпосередньо особою, яка здійснює документальну перевірку, виходячи з особливостей платника податків, перевіряємого періоду, обсягу документів, їх значимості для бухгалтерського та податкового обліку, повноти дотримання платником податку вимог Податкового кодексу України.
Разом з тим, відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 ПК платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Отже, законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності та які не були надані платником під час перевірки, які повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, та свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. А відтак, на підтвердження виконання спірних господарських операцій позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником послуг з проведення будівельно-ремонтних робіт.
Суд зазначає, що у справі, що розглядається судом не береться до уваги даний акт про ненадання документів, а відповідачем не було обґрунтовано доводів/надано доказів ненадання таких документів до перевірки контролюючому органу, та не подано відповідного обґрунтування неможливості їх прийняття за наслідками надіслання їх позивачем на адресу податкового органу (т. І, а. с. 64).
Як зазначив представник позивача посадовими особами (представниками) ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» були подані витребовувані документи, однак ГУ ДПС в Івано-Франківській області їх взяло вибірково та склало Акт від 02.03.2021 №268/09-19-07-02/19369759 «Про ненадання документів (наказу на проведення інвентаризації) посадовими особами ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» та письмових пояснень відповідно до листа-вимоги ГУ ДПС в Івано-Франківській області «Щодо надання документів, пояснень та проведення інвентаризації» від 18.02.2021 року в ході перевірки ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД», код ЄДРПОУ 19369759 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах» (т. ІІ, а.с. 188).
На підтвердження даної обставини долучено Акт «Про відмову працівників ДФС від прийняття матеріалів інвентаризації» (т. І, а. с. 319)
В ході розгляду справи судом стороною позивача надано копію наказу від 30.11.2020 №01/3011 «Про проведення інвентаризації» (том І, а. с. 287-288), як доказу проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей ТОВ «М-Центр ЛТД», необоротних активів, товарно-матеріальних цінностей, кредиторської заборгованості, грошових активів, а також інвентаризаційні описи від 03.12.2020, 11.12.2020, 15.12.2020 (т. І, а. с. 295-318).
Водночас, аналізуючи такі документи суд звертає увагу на зміст наказу 30.11.2020 №01/3011 «Про проведення інвентаризації», зокрема, в наказі зазначено місце проведення інвентаризації, їх адреси ,склад інвентаризаційної комісії її членів та голову; визначення періоду проведення інвентаризації, що відповідає вимогам Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 за №879.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи інвентаризаційних описів від 03.12.2020, 11.12.2020, 15.12.2020 (т. І, а. с. 295-318) вони підписані матеріально відповідальними особами, членами комісії, більше того в них вказано де проводилась інвентаризація, де зберігаються активи/запаси/матеріальні цінності; та зазначено інформацію про матеріальні цінності фактично встановлені на дату інвентаризації та за даними бухгалтерського обліку.
Окрім того щодо надання всіх первинних документів, які підтверджують реальне вчинення господарської операції, то судом встановлено, що позивачем надіслано поштовим зв'язком відповідачу документів згідно додатків до заперечення від 02.03.2021 до акту документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість від 02.03.2021 №953/09-19-07-02/19369759 (т. І, а. с . 47-64).
Пунктом 7 розділу І Положення №879 встановлено випадки обов'язкового проведення інвентаризації, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Суд зауважує, що в силу вимог вище зазначеної норми позивач не проводив інвентаризацію у періоді, коли здійснювалася перевірка. Однак, наявність ТМЦ у позивача станом на 21.01.2021 підтверджується проведеною інвентаризацією про що складено відповідні інвентаризаційні описи (т. І, а.с . 295- 296, 298-307, 309-318).
Факт здійснення реальних господарських операції між позивачем та ТОВ БК «МЕЛЬНИК», ТОВ БК «КОНСОЛЬ», ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «НІД ГРУП», ТОВ «ОЛІАС-ЛТД» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися, у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги, які були використані останнім у власній господарській діяльності при виконанні договорів з вище зазначеними контрагентами.
При цьому використання ТМЦ у господарській діяльності підприємства підтверджено накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. І, а. с. 327-328, 358-359), звітами про використання матеріалів замовника (т. І, а. с. 329-331, 366-367), актами приймання виконаних будівельних робіт (т. І, а.с. 332-341, 369-375, 394-398).
Таким чином представниками відповідача при проведенні перевірки безпідставно не взято до уваги первинні документи, а висновок перевірки про відсутність реальних господарських операцій ґрунтується на припущеннях, жодних доказів використання вказаних ТМЦ поза межами господарських операцій позивача не надано.
Суд звертає увагу на те, що висновок податкового органу про податкове правопорушення можливе у випадку ненадання податковому органу платником податку відповідних документів під час проведення перевірки. Водночас, слід вказати на те, що ТОВ «М-ЦЕНТР ЛТД» зверталось до податкового органу в ході проведення перевірки із проханням долучення первинних документів, які позивачем було додано до заперечення від 02.03.2021.
Слід зазначити, що відповідачем застосовано спосіб встановлення правопорушення не у спосіб передбачений законодавством, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення.
Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.
Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.
Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) у §§ 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року зазначив: що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.
Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, відтак суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №001877/0702 від 05.04.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 22 700,00 грн, сплачений відповідно до квитанції від 17.06.2021 №205 (т. І, а. с. 445).
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов товариства з обмеженою відповідальністю «М-Центр ЛТД» (вул. Євгена Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ - 19369759) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП - 43968084) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001877/0702 від 05.04.2021 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП - 43968084) від 05.04.2021 №001877/0702.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП - 43968084) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М-Центр ЛТД» (вул. Євгена Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ - 19369759) сплачений судовий збір в розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 14 лютого 2022 р.