21 лютого 2022 року Справа № 280/12841/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач) 2 в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 23 липня 2013 по 20 травня 2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 23.07.2013 по 01.03.2018 січень 2008 року, а у період з 01 березня 2018 по 20.05.2020 року - березень 2018 року, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум;
2) зобов'язати відповідача 1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 23 липня 2013 по 20 травня 2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 23.07.2013 по 01.03.2018 січень 2008 року, а у період з 01 березня 2018 по 20.05.2020 року - березень 2018 року, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум;
3) зобов'язати відповідача 1 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 23.07.2013-20.05.2020 роки включно;
4) визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо не нарахуванню та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 21 травня 2020 по 22 серпня 2021 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум;
5) зобов'язати відповідача 2 нарахувати та виплатити на користь позивача індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 21 травня 2020 по 13 серпня 2021 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум;
6) зобов'язати відповідача 2 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 21.05.2020-13.08.2021 роки включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами не у повному обсязі здійснене нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період липень 2013 - серпень 2021, вважає неправомірною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування чи нарахування не у повному обсязі та невиплати індексації грошового забезпечення за період липень 2013 - серпень 2021 років. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 2 Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України 17.01.2022 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з наступного: при вивченні особистих карток на грошове забезпечення позивача за 2020 та 2021 роки вбачається, що за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 йому в повному обсязі, згідно діючого законодавства України здійснено нарахування та виплата індексації грошового забезпечення. Твердження позивача про не нарахування індексації є безпідставне, оскільки відповідно до особового рахунку на грошове забезпечення № 191, у березні 2018 року посадовий оклад позивача був підвищений з 150 грн. до 4510 грн. та Військова частина НОМЕР_1 здійснювала подальше нарахування індексації грошового забезпечення. Після переведення позивача для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 , військова частина правомірно продовжила нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням положень Порядку 1078. Просить у задоволенні позову відмовити. Разом з відзивом заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно з положеннями частини 1, частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, то відповідно до положень статей 12, 257 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 1 Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) відзив на позовну заяву не надано, ухвалу про відкриття провадження у справі від 23 грудня 2021 року отримано 04 січня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 21.12.2017.
З 23.07.2013 по 20.05.2020 позивач проходив службу у Південному Одеському територіальному управлінні Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса).
Наказом начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України від 20.05.2020 № 98 майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В період з 21.05.2020 по 13 серпня 2021 року позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 13 серпня 2021 № 199 майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та звільнено відповідно до частини 5 пункту 2 підпункту «А» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 16 липня 2021 № 135 о/с у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, без права носіння військової форми одягу, 13 серпня 2021 року.
У зв'язку зі звільненням позивач звернувся до відповідачів із заявами щодо виплати індексації за період проходження служби у складі відповідних військових частин.
Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України листом від 21.10.2021 № 3/33/11/1-3022/р-41 повідомила позивача про те, що за період служби з 21.05.2020 по 13.08.2021 у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України індексація грошового забезпечення була виплачена в повному обсязі. Також, при звільненні з військової частини, відповідно до довідки Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України, була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період 01.01.2017 по 28.02.2018 у розмірі 4 012,11 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) листом від 05.11.2021 року № 3/11-3238 повідомило позивача про те, що у з 2013 по 2016 роки індексація грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України виплачувалась щомісячно, а її розмір визначався індивідуально і залежав від місяця останнього збільшення доходу військовослужбовця (встановлення надбавок, доплат чи зміни величини складових грошового забезпечення), У 2015 році доповнено статтю 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункт 6 Порядку № 1078 та було визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Ураховуючи необхідність підвищення розмірів місячного грошового забезпечення та у зв'язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виплату грошового забезпечення, індексація грошового забезпечення у 2016, 2017 роках та протягом двох місяців 2018 року не здійснювалась. Слід зазначити, що протягом 2016-2018 років грошові доходи позивача збільшувалися, що перевищувало ймовірний розмір виплати індексації, тому право на отримання індексації грошового забезпечення у позивача виникло у грудні 2018 року. Також до відповіді додано копії особових рахунків грошового забезпечення за 2018 2019, 2020 роки та повідомлено, що особові картки грошового забезпечення за 2013-2017 включно передані для зберігання до Центрального архівного відділу Національної гвардії України.
На запит позивач отримав від Центрального архівного відділу Національної гвардії України особові картки грошового утримання у військовій частини 3003: № 220 за 2013 рік; № 109/303 за 2014-2015 роки; табельний № 161 за 2016 рік; табельний № 160 за 2017 рік; № 191, табельний номер 82 за 2018 рік; табельний № 82 за 2019 рік та табельний № 82 за 2020 рік.
Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 23 липня 2013 по 20 травня 2020 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 23.07.2013 по 01.03.2018 - січень 2008 року, а у період з 01 березня 2018 по 20 травня 2020 року - березень 2018 року, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум, та компенсації витрати доходів у зв'язку з несвоєчасною їх виплатою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону Закон № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Статтею першою Закону №1282-XII визначено, що:
індексація грошових індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року№ 2017-III (далі - Закон № 2017-III) держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
За змістом статті 18 Закону № 2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 18 Закону № 2017-III).
Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
В цій частині судом враховані правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 у справі № 620/1892/19,від 05 лютого 2020 року в справі № 825/565/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин суд зазначає, що місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі №825/565/17, від 23 вересня 2020 року в справі № 620/3282/18.
Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №816/1728/16 за результатом аналізу п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, також зазначив: таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.
Отже, є таке поняття як фіксована сума індексації, яка залишається після підвищення посадових окладів, якщо сума підвищення грошового доходу не перевищила суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, та виплачується до наступного підвищення посадових окладів (абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).
Відповідно до абз. 3 п. 101 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
З огляду на наведене, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття військовослужбовця на службу.
01 грудня 2015 року вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку, в тому числі п. 102 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013.
Відповідно до п. 102 Порядку для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після з 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.
Як встановлено матеріалами адміністративної справи, з 23.07.2013 по 20.05.2020 позивач проходив службу у Південному Одеському територіальному управлінні Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса).
З 21.05.2020 по 13 серпня 2021 року позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Згідно особистих карток на грошове забезпечення за 2013-2020 роки, відповідачами нараховувалась індексація грошового забезпечення у наступних періодах:
- з квітня по червень 2014 року;
- серпень 2014 року;
- з квітня по червень 2015 року;
- серпень 2015 року;
- грудень 2018 року;
- лютий 2019 року;
- з квітня по грудень 2019 року;
- з січня по грудень 2020 року;
- з січня по серпень 2021 року.
Разом з тим, відповідачами жодним чином не обґрунтовано правомірність не виплати індексації грошового забезпечення за періоди:
- з липня по грудень 2013 року;
- з січня по березень 2014 року;
- липень 2014 року;
- з вересня по грудень 2014 року;
- з січня по квітень 2015 року;
- липень 2015 року;
- з вересня по грудень 2015 року;
- з січня по грудень 2016 року;
- з січня по грудень 2017 року;
- з січня по листопад 2018 року;
- січень 2019 року;
- березень 2019 року.
За таких підстав, не здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у встановлений законом строк у вказані періоди з липня 2013 року по березень 2019 року свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, враховуючи те, що у межах спірних періодів індексація в повному обсязі позивачеві не нарахована та не виплачена, суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за періоди:
- з липня по грудень 2013 року;
- з січня по березень 2014 року;
- липень 2014 року;
- з вересня по грудень 2014 року;
- з січня по квітень 2015 року;
- липень 2015 року;
- з вересня по грудень 2015 року;
- з січня по грудень 2016 року;
- з січня по грудень 2017 року;
- з січня по листопад 2018 року;
- січень 2019 року;
- березень 2019 року.
Як зазначено судом вище, з 21.05.2020 по 13 серпня 2021 року позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, за цей період відповідно до відомостей з особових карток грошового утримання наявна інформація про нарахування позивачу індексації грошового забезпечення.
Відповідач 2 у відзиві зазначає, при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 21 травня 2020 по 22 серпня 2021 включно застосовувався місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року.
Тому, з урахуванням вищевикладеного за відсутності спору між сторонами про суми нараховані відповідачем 2, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
З огляду на наведене суд погоджується з доводами позивача про те, Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса), індексація в повному обсязі позивачеві не нарахована та не виплачена, тому суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період 23 липня 2013 по 20 травня 2020 включно.
При цьому, враховуючи те, що, протягом вищевказаного періоду індексація позивачу частково виплачувалася, виплату індексації на виконання цього рішення суду, необхідно зменшити на суму раніше проведених виплат.
Щодо вимог позивача про виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців для розрахунку, суд вважає їх передчасними, оскільки станом на дату вирішення даної справи відсутні підстави вважати, що права позивача в цій частині будуть порушені.
Одночасно суд зазначає те, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19.
Верховний Суд у постанові від 07.08.2019 №825/694/17 звернув увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, то суд, враховуючи приписи статей 2, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", вважає її передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, в силу приписів пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 23 липня 2013 по 20 травня 2020 включно, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 23 липня 2013 по 20 травня 2020 включно, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ),
Відповідач 1 - Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) (65059, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 7; код ЄДРПОУ 25575799),
Відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України (69083, м. Запоріжжя, вул. Юності, 28-А; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне судове рішення складено 21.02.2022.
Суддя Б.В. Богатинський