21 лютого 2022 року Справа № 280/9493/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Прус Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012),
Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ: 13322403)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення №084550002202 від 11.08.2021 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;
2) зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи в ООО «АрктикСпецМонтажСтрой» (російською мовою) з 20.04.2011 по 22.06.2011, з 25.08.2011 по 26.10.2011, з 31.01.2012 по 07.03.2012, з 03.05.2012 по 04.07.2012, з 12.09.2012 по 14.11.2012, з 18.01.2013 по 20.03.2013, з 23.05.2013 по 24.07.2013, з 24.09.2013 по 04.12.2013, з 28.01.2014 по 09.04.2014, з 02.07.2014 по 03 09.2014 з 13.11.2014 по 21.01.2015, з 24.03.2015 по 06.06.2015, з 11.08.2015 по 14.10.2015, з 16.10.2015 по 12.08.2016, з 02.12.2016 по 12.04.2017, з 25.04.2017 по 15.03.2018 та призначити позивачу пенсію за віком, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Стефанковою Ю.М., яка діє на підставі ордеру про надання правової допомоги серія АР №1064057 від 30.09.2021.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки, на думку відповідача, документально підтверджено 23 роки 05 місяців 25 днів страхового стажу та не зараховано період роботи за кордоном, а саме в Російській Федерації, починаючи з 14.04.2007 по 15.03.2018, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Позивач не погоджується з такою відмовою та просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.11.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: інформацію щодо суб'єкта, який прийняв рішення №084550002202 від 11.08.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії; належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.08.2021 з додатками, за наслідками розгляду якої прийнято рішення №084550002202 від 11.08.2021.
22.11.2021 відповідач 1 подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 05.08.2021 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу, у зв'язку з чим, рішення по заяві позивача приймалось ГУ ПФУ у Вінницькій області. За наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів прийнято рішення №084550002202 від 11.08.2021, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з тим, що до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 14.04.2007 по 15.03.2018 в Російській Федерації, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії були відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Так зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача, починаючи з 14.04.2007, по 15.03.2018 здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації шляхом надання відповідної довідки, однак позивачем при поданні документів для призначення пенсії не було надано довідку про заробітну плату за період роботи в ТОВ «АртикСпецМонтажСтрой» із зазначенням відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.12.2021 залучено до участі в справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ у Вінницькій області).
11.01.2022 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує, зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 23 роки 05 місяців 25 днів. Чинним законодавством передбачено, що страховий стаж, набутий за кордоном, зараховується за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідного органу держаної влади на який покладено обов'язок щодо пенсійного забезпечення. Оскільки відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації відсутні, то і підстав для зарахування до страхового стажу роботу позивача в Російській Федерації немає. Відповідач 2 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
05.08.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням від 11.08.2021 № 084550002202, прийнятим ГУ ПФУ у Вінницькій області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком та зазначено, що необхідний страховий стаж становить 28 років, страховий стаж позивача складає 23 роки 05 місяців 25 днів. Чинним законодавством передбачено, що страховий стаж, набутий за кордоном, починаючи з 01.01.2004, зараховується до страхового стажу за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідного органу держаної влади, на який покладено обов'язок щодо пенсійного забезпечення. Отже, для зарахування до страхового стажу період роботи заявника в Російській Федерації, починаючи з 14.04.2007 по 15.03.2018 законних підстав немає, з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці позивач у період з 14.04.2007 по 15.06.2007, з 01.10.2007 по 07.03.2008, з 09.04.2008 по 11.06.2008, з 11.08.2008 по 24.12.2008, з 11.03.2009 по 13.05.2009, з 24.07.2009 по 01.10.2009, з 30.11.2009 по 03.02.2010, з 07.04.2010 по 09.06.2010, з 15.12.2010 до 16.02.2011, з 20.04.2011 по 22.06.2011, з 25.08.2011 по 26.10.2011, з 31.01.2012 по 07.03.2012, з 03.05.2012 по 04.07.2012, з 12.09.2012 по 14.11.2012, з 18.01.2013 по 20.03.2013, з 23.05.2013 по 24.07.2013, з 24.09.2013 по 04.12.2013, з 28.01.2014 по 09.04.2014, з 02.07.2014 по 03.09.2014, з 13.11.2014 по 21.01.2015, з 24.03.2015 по 06.06.2015, з 11.08.2015 по 15.10.2015, з 16.10.2015 по 12.08.2016, з 02.12.2016 по 12.04.2017, з 25.04.2017 по 15.03.2018 працював на ТОВ «АртикСпецМонтажСтрой».
Суд зазначає, що ч. 4 статті 1 Закону №1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь - якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 676/6166/16-а та від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а.
Так відповідач стверджує, що для зарахування до страхового стажу період роботи позивача, починаючи з 14.04.2007, по 15.03.2018 повинні бути підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, шляхом надання відповідної довідки.
При цьому, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами відсутність сплати страхових внесків за позивача до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Крім того, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.07.2019 у справі №144/669/17, згідно якої, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Суд також наголошує, що по всіх спірних періодах роботи позивача наявні записи в трудовій книжці.
Щодо посилань відповідача на відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків за спірні періоди роботи суд зазначає, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи, набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. Будь-яких доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів РФ з вини позивача в суду немає. Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області вiд 11.08.2021 № 084550002202 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом із тим, обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує, що обчислення страхового стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію.
Суд вважає необгрунтованими вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи в ООО «АрктикСпецМонтажСтрой» (російською мовою) з 20.04.2011 по 22.06.2011, з 25.08.2011 по 26.10.2011, з 31.01.2012 по 07.03.2012, з 03.05.2012 по 04.07.2012, з 12.09.2012 по 14.11.2012, з 18.01.2013 по 20.03.2013, з 23.05.2013 по 24.07.2013, з 24.09.2013 по 04.12.2013, з 28.01.2014 по 09.04.2014, з 02.07.2014 по 03.09.2014 з 13.11.2014 по 21.01.2015, з 24.03.2015 по 06.06.2015, з 11.08.2015 по 14.10.2015, з 16.10.2015 по 12.08.2016, з 02.12.2016 по 12.04.2017, з 25.04.2017 по 15.03.2018.
Так, за змістом оскаржуваного рішення відсутнє посилання на те, що саме ці періоди не були зараховані до страхового стажу позивача, тому що в оскаржуваному рішенні наявне посилання лише на загальний період, протягом якого позивач працював на території Російської Федерації - починаючи з 14.04.2017 по 15.03.2018.
Крім того, передчасними є вимоги про зобов'язання відповідача 1 призначити позивачу пенсію за віком, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, оскільки задоволення позову у спосіб, заявлений позивачем, може призвести до не відповідного розрахунку страхового стажу позивача.
Як встановлено судом, розгляд заяви позивача про призначення пенсії від 05.08.2021 здійснював відповідач 2, який визначений за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, а отже, з метою відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 05.08.2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За приписами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн
Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають стягненню на його користь в розмірі 454,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким винесено протиправне рішення, - ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №084550002202 від 11.08.2021, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 05.08.2021, подану ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Відповідач 2- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ: 13322403.
Повне судове рішення складено 21.02.2022.
Суддя М.О. Семененко