Справа №760/1746/21
2/760/5602/21
20 вересня 2021 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість:
- за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 19 946,56 грн;
- за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2 868,89 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 258,73 грн. та 3% річних у розмірі 1 427,06 грн;
- за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 27 849,35 грн;
- за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 328,99 грн;
- за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 29,37 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 1 381,64 грн. та 3% річних у розмірі 1 270,98 грн;
- витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн;
- судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є споживачем центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, які постачає йому позивач за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач своєчасно не сплачував кошти за надані позивачем послуги централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення, у зв'язку з чим, з 1 травня 2018 року утворилася заборгованість у сумі 32 178,34 грн. Крім того, на підставі укладеного 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) та Додатків до нього, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у сумі 22 815,45 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.
02 квітня 2021 року до канцелярії суду було подано відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та просить зобов'язати позивача здійснити перерахунок наданих послуг.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позов подано з пропуском позовної давності, оскільки розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви включає відомості з 2015 року, а позивач звернувся до суду 18 січня 2021 року, тобто з пропуском трирічного терміну. Крім того, вказує, що позивачем неправильно визначена опалювальна площа, у зв'язку з чим розрахунок заборгованості здійснений не вірно та має бути зменшений. Звертає увагу, що у січні 2021 року ним було встановлено новий лічильник гарячого водопостачання, у зв'язку з тим, що настав час замінити старий, що підтверджується Актом прийняття на комерційний облік лічильника гарячого/холодного водопостачання від 20 січня 2021 року. Враховуючи викладений факт, вважає, що розрахунок заборгованості за спожиту гарячу воду також здійснений некоректно і потребує перерахунку.
26 квітня 2021 року до канцелярії суду, засобами поштового зв'язку, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить залишити відзив без задоволення.
Зазначає, що відповідач показання квартирних засобів обліку води в спірний період до виконавця послуг не надавав. У зв'язку з цим, розрахунок заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 здійснювався відповідно за показаннями будинкових засобів обліку. Також, зазначає, що відповідач кожного місяця отримував платіжні документі в яких зазначалось: ПІБ, кількість зареєстрованих осіб, тариф, сума до сплати, розмір заборгованості, тощо, однак з приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та/чи перерахунку саме в спірний період до Позивача не звертався.
Крім цього, у відзиві на позовну заяву відповідач не викладає жодного заперечення/ тверджень та не надає/не долучає жодного доказу, що в квартирі АДРЕСА_1 відсутнє надання послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктами 3, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; а послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Частинами першою-другою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Суд установив, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартира АДРЕСА_1 , що не заперечується відповідачем.
Таким чином встановлено, що відповідач є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які постачаються позивачем за вказаною адресою.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 01 грудня 2020 року, починаючи з 01 травня 2018 року утворилась заборгованість, яка становить 32 178,34 грн
Крім того, судом установлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, згідно з яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору.
Відповідно до Додатку № 1 та/або до Додатку № 2 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 22 815,45 грн та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги (пункт 3.1 та пункт 3.4.2 Договору цесії).
За приписами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Частина сьома статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно зі статтею 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).
За приписом пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються у відповідності з Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з Постановою КМУ № 291 від 03 квітня 2019 року).
Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ствтті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом установлено, що відповідач, будучи споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не виконував покладений на нього договором і законом обов'язок по оплаті послуг з послуг з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення, внаслідок чого станом на 01 грудня 2020 року виникла заборгованість, а саме: з 01 травня 2018 року в сумі 32 178,34 грн , з яких: 27 849,35 грн - за централізоване опалення та 4 328,99 грн - за централізоване постачання гарячої води: до 30 квітня 2018 року в сумі 22 815,45 грн, з яких: 19 946,56 грн - за централізоване опалення та 2 868,89 грн - за централізоване постачання гарячої води.
Разом з тим, у відзиві відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості, яка виникли до 1 травня 2018 року.
Частиною першою статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Так, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи останній платіж за надання послуг з централізованого опалення був сплачений відповідачем у квітні 2018 року (2 100 грн), а з гарячого водопостачання у січня 2020 року (250 грн), тобто відповідач такими своїми діями визнав свій борг, що свідчить про переривання перебігу позовної давності.
Таким чином, перебіг позовної давності у позивача розпочався з 01 травня 2018 року та з 01 лютого 2020 року відповідно та закінчується 01 травня 2021 року та 01 лютого 2023 року відповідно, з позовом останній звернувся до суду 22 січня 2021 року, тобто в межах позовної давності, що виключає можливість застосування її наслідків, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в загальній сумі 54 993,79 грн (22 815,45+32 178,34).
Посилання відповідача на те, що розрахунок заборгованості за спожиту гарячу воду є некоретним та потребує перерахунку, оскільки в нього в квартирі установлений лічильник обліку гарячого водопостачання, не спростовує розрахунку, наданого позивачем, з якого вбачається, що нарахування здійснювалися за приладами обліку гарячого водопостачання.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.
Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік, для складової витрат на повірку ділиться на строк міжповірочного інтервалу.
Відповідний розмір внеску встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2019 року № 1716 для відповідного будинку у розмірі 11,95 грн щоквартально, однак він не сплачений відповідачем і становить 29,37 грн та відповідно підлягає стягненню з останнього.
Що стосується стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В той же час Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду цієї справи.
Підпунктом 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положеннях ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX передбачено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.
Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Указаний Закон був опублікований у газеті «Голос України» 17 березня 2020 року, тобто набрав чинності цього дня.
Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
З урахуванням викладеного, позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 01 листопада 2018 року по 16 березня 2020 року, оскільки за період з 17 березня 2020 року по 30 листопада 2020 року штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки закону.
Згідно розрахунків, розмір інфляційних втрат за період з 01 листопада 2018 року по 16 березня 2020 року становить 1 872,19 грн, а розмір 3% річних за період з 01 листопада 2018 року по 16 березня 2020 року становить 1 587,86 грн.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, на підтвердження, викладених у відзиві обставин та спростування доводів позивача не надав жодних доказів.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просить стягнути з відповідача 33 грн витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
В додатках до позовної заяви міститься квитанція від 17 квітня 2020 року, з якої вбачається сплата 33 грн за отримання відомостей з державного реєстру речових прав.
За змістом частини першої 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, а також із того, що позов підлягає частковому задоволенню, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 020,30 грн та 33 грн витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 264, 525, 526, 615, 625, 629 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат в загальній сумі 58 483,21 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят три гривні 21 копійка) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 020,30 грн та 33 грн витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відомості про учасників справи:
позивач - Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. площа І. Франка, 5;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна