221/7881/21
2-а/221/9/2022
17 лютого 2022 року м.Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді - ПИСАНЕЦЬ Н.В.,
При секретарі - Гурової Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира взводу батальйону №1 роти №2 капітана поліції Управління патрульної поліції в Донецькій області Коренського Сергія Анатолійовича та Управління патрульної поліції Донецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду із позовом про скасування постанови ЕАО №5046818 від 19.11.2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування вимог зазначив, що 19.11.2021 року відносно нього було винесено постанову, з тексту якої вбачається, що 19 листопада 2021 року о 09:25 годині він, керуючи транспортним засобом марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Маріуполі по проспекту Карпова,27 перевищив швидкість в населеному пункті більше як на 23 км/год., а саме, рухався зі швидкістю 73 км/год., швидкість виміряна за допомогою приладу TruCam ІІ №TC 008458 (який перебував руці інспектора), яким порушив п.12.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач зазначає, що у порушення ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», прилад для вимірювання швидкості не був стаціонарно вмонтованим, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху. При цьому, на думку позивача, використання лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam після втрати чинності наказу МВС №33 - взагалі не передбачено в Україні використання вказаного засобу. Також в постанові не зазначено хто само перебував за кермом, а з наведених відповідачем доказів, цього не вбачається взагалі. Враховуючи викладене, позивач просив скасувати вказану постанову.
Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
25 січня 2022 року представник відповідача Управління патрульної поліції Донецькій області скористався своїм правом, передбаченим ст.162 КАС України надав відзив на позов, в якому зазначив наступне. Позовні вимоги ОСОБА_2 вважає незаконними, безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не надав суду необхідних належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві. Вважає, що постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки винесена на підставі об'єктивних даних вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, зазначив, що відповідно до Інструкції виробника Laser Nechnologe Inc США, використання лазерного вимірювача TruCam LTI 20/20 передбачає можливість використання даного приладу в автоматичному режимі, який дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Також, відповідно до наведеної інструкції, він може використовуватись як в мобільному, так і статичному положенні. Отже, використання приладу TruCam в ручному режимі є законним. Також, відповідно до приписів ч. 2 ст.40 Закону №580-VIII, міститься лише законодавчий припис про те, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місті, при цьому жодними положеннями не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Зазначив, що позивач повинний, насамперед, керуватись п.12.4 ПДД України, а не намагатись уникнути відповідальності не підтвердженими поясненнями. Також у відзиві зазначено, що позивачу були роз'яснені його права, що зафіксовано нагрудними камерами поліцейських. Долучено також оптичний диск із записом правопорушення. З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 - командир взводу батальйону №1 роти №2 капітан поліції Управління патрульної поліції в Донецькій області, будучи сповіщеним про час та дату розгляду справи, до зали суду не з'явився.
Таким чином, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19 листопада 2021 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАО №5046818, з тексту якої вбачається, що 19 листопада 2021 року о 09:25 годині він, керуючи транспортним засобом марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Маріуполі по проспекту Карпова,27 перевищив швидкість в населеному пункті більше як на 23 км/год., а саме, рухався зі швидкістю 73 км/год., швидкість виміряна за допомогою приладу TruCam ІІ №TC 008458 (який перебував руці інспектора), таким чином, припустив порушення п.12.4 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в сумі 340 грн.
З позовної заяви, вбачається, що співробітник поліції тримав лазерний вимірювач TruCam у руці, вказана обставина також не заперечується представником відповідача в наданому ним відзиві.
Також до матеріалів справи долучено оптичний диск із записом складання постанови відносно ОСОБА_1 де зафіксовано автомобіль CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року).
Крім того, в рішеннях по справі «Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
В статті 276 КУпАП, зазначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
За змістом ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, - знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Нормами ст.280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В зазначеній постанові вказано, що швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом TruCam ІІ №TC 008458.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно до вимог статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 та 2 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 ст.122 КпАП України встановлено відповідальність, серед іншого, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно з п. 12.4. Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Отже, позивач керуючи транспортним засобом, мав рухатись в межах населеного пункту із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/23361 від 29 вересня 2021 року (чинне до 29 вересня 2022 року) лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam ІІ №TC 008458 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год. до 320 км/год.
Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ± 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +- 1 % в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.
Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Отже, згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI»20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Суд погоджується з доводами відповідача у відзиві про помилковість висновку позивача про те, що використання приладу TruCam в ручному режимі суперечить вимогам законодавства, зважаючи на те, що лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань швидкості транспортних засобів, проте, вимірювання швидкості транспортних засобів, цей прилад здійснює автоматично.
Можливість використання приладу TruCam LT1 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
За приписами статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено належними доказами, що 19 листопада 2021 року о 09:25 годині він, керуючи транспортним засобом марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Маріуполі по проспекту Карпова,27 перевищив швидкість в населеному пункті більше як на 23 км/год., а саме, рухався зі швидкістю 73 км/год., швидкість виміряна за допомогою приладу TruCam ІІ №TC 008458 (який перебував руці інспектора), таким чином, припустив порушення п.12.4 Правил дорожнього руху України. За таких обставин, відповідачем повністю доведено, що у діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122. Крім того, під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні правопорушення.
Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
При прийнятті такого рішення, судом також враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «О'Халлоран і Френсис проти Великобританії», де зазначено, що будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди; можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Судові витрати залишити на позивачеві.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.7,122,251,268,283-284,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2,8,9,72-77,205,241-246,250,286,292,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до командира взводу батальйону №1 роти №2 капітана поліції Управління патрульної поліції в Донецькій області Коренського Сергія Анатолійовича та Управління патрульної поліції Донецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.В.ПИСАНЕЦЬ