Справа № 127/30882/21
Провадження № 2/127/5118/21
(ЗАОЧНЕ)
21.02.2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Луценко Л.В.,
при секретарі Мутовкіній В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що відповідно до договору №б/н від 11.07.2006 ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.06.2015. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , а тому відповідач відповідно до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України є такими, що прийняв спадщину після смерті боржника за зазначеним кредитним договором до складу якої входять, у тому числі, і кредитні зобов'язання померлого позичальника. Тому просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 5 696,17 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду письмове клопотання, в якому позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у його відсутність. У разі неявки відповідача не заперечував проти винесення заочного рішення (а.с. 6).
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ст. 211 ч.3 ЦПК України, враховуючи що він скористався своїми процесуальними правами.
Заяв та клопотань не надходило.
Ухвалою суду від 29.11.2021 позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 65-66).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце його проведення, відзиву на позов не подав.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається.
З огляду на вищевикладене та за умов існування усіх підстав, суд прийшов до висновку про ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до договору №б/н від 11.07.2006 ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
Станом на 28.06.2015 розмір заборгованості за договором №б/н від 11.07.2006 склав 5 696,17 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується актовим записом про смерть № 1903 від 30.06.2015.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Зі змісту зазначених норм видно, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
27.08.2020 АТ КБ «Приватбанк» звернулось до третьої Вінницької державної нотаріальної контори з претензією в порядку ст. 1281 ЦК України.
01.09.2020 Вінницька державна нотаріальна контора повідомила АТ КБ «Приватбанк», що претензію кредитора до спадкоємця ОСОБА_1 отримано, та у разі звернення до нотаріальної контори спадкоємців, до їх відома буде доведений зміст претензії кредитора.
Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , тому 23.05.2021 АТ КБ «Приватбанк» надіслало ОСОБА_1 лист - претензію, однак доказів отримання адресатом листа банком не надано.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому ч. 2 цієї норми. Саме на підставі норм ст.ст. 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з цим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Враховуючи викладене та відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Так, оскільки боржник помер, то відповідати перед позивачем на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналогічні роз'яснення надані в абз.2 пункту 32 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» №5 від 30.03.2012року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, позивач зобов'язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлого, прийняв після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.
Позивач зазначає, що спадкоємцем є ОСОБА_1 у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, які постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На підтвердження даної обставини позивач посилається на копію паспорта позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання.
Однак, реєстрація зазначених осіб за однією адресою не є підставою вважати відповідача ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки лише сам факт реєстрації місця проживання відповідача разом зі спадкодавцем, без наведення конкретних аргументів та надання доказів, не свідчить про прийняття останнім спадщини у встановленому Законом порядку.
Також суду не надано доказів наявності після смерті ОСОБА_2 спадкового майна, так як встановлення факту відсутності за життя у померлого будь якого майна виключає саму можливість набуття права спадкування. Спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За положеннями ч.1, ч.3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3ст. 13 ЦПК України).
Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Позивачем не доведено наявність спадкового майна після смерті спадкодавця, того, що відповідач є спадкоємцем померлого позичальника на підставі відносин спорідненості (якої черги є спадкоємцем), позивачем не з'ясовано дійсне коло спадкоємців ОСОБА_2 .. Також не надано суду доказів прийняття лише відповідачем спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження своїх позовних вимог не подав.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач жодними доказами не довів: факт наявності спадкового майна, вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину, прийняття спадщини після смерті позичальника лише відповідачем та можливість погашення зобов'язання спадкодавця перед кредитором за рахунок такого майна, окрім того, банком не зазначено про наявність перешкод для виявлення такого майна, тому суд дійшов висновку в задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно з п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного згідно ст. 1281 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Сторони по справі:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПО 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя