Р І Ш Е Н Н Я№ 127/22004/21
21 лютого 2022 р. м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Подоляк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування.
В позовній заяві зазначено, що позивачу на підставі договору дарування серія АВА 787970 від 09.07.1999 належить квартира, розташована в АДРЕСА_1 . У даному житловому приміщенні, окрім позивача зареєстровані: донька дружини позивача - ОСОБА_3 , онука позивача - ОСОБА_4 , онук позивача - ОСОБА_5 , та зять позивача (відповідач по справі) - ОСОБА_2 .
Фактично відповідач в зазначеній вище квартирі не проживає з 2014 року, оскільки переїхав проживати у інше місце, у зв'язку з припинення подружніх відносин із ОСОБА_3 . Відповідач не виконує обов'язки члена сім'ї, щодо понесення витрат пов'язаних з утриманням, оплатою житлового приміщення та комунальних послуг. Відповідач у даному житловому приміщенні лише зареєстрований, але фактично не користується ним, має інше житло, в якому проживає більше 6 років.
Реєстрація відповідачів у вказаному житловому приміщенні позбавляє позивача права вільно користуватись та розпоряджатися своєю власністю.
З підстав, зазначених вище, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою у якій просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. (а.с. 18)
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Діденко Н.П. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, натомість представником позивача подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, у якій зазначила, що вимоги позовної заяви просить задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином, відзив на позов не надав.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які являються сусідами позивача і проживають в одному під'їзді будинку АДРЕСА_3 пояснили, що відповідач у квартирі АДРЕСА_2 не проживає з 2014 року. Свідок ОСОБА_7 повідомила, що коли заходила у гості до позивача, то особистих речей відповідача не бачила.
В суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи зазначене вище та положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України і ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з договором дарування серія АВА №787970 від 09.07.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріально округу Гандурською Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1901, ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 1/2 частину квартири під номером АДРЕСА_2 . (а.с. 6)
Відповідно до довідки МКП «УК «Житло-Гарант» від 03.08.2021 №2107, у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить позивачу ОСОБА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 9)
Згідно акту про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщені від 02.08.2021, складений мешканцями будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та посвідчений представником МКП «УК «Житло-Гарант» Осадчук Л.В., зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає в даній квартирі з 2014 року по час складання даного акту. (а.с. 8)
Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 02.04.2020 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_11 .
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ст. 321 ЦК України)
Статтею 386 ЦК України визначено засади захисту права власності: держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Аналогічна позиція викладена у постанові від 13 жовтня 2020 року (справа № 447/455/17) Великої Палати Верхового Суду.
Виходячи з наведеного вище, вимоги позовної заяви про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 підлягають задоволенню, оскільки відповідач не проживає у даній квартирі з 2014 року, не являється членом сім'ї власника квартири, не є співвласником даної квартири, не несе жодних витрат по її утриманню та добровільно не знімається з реєстрації, чим перешкоджає реалізувати позивачу своє право на користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 908,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись 47 Конституції України, ст. ст. 316, 319, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 223, 263-265, 280, 282, 289 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловимим приміщенням, саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: