Справа № 127/1793/22
Провадження № 1-кп/127/29/22
22.02.2022 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12021020010001182 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Людавка Жмеринського району Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм тролейбуса КП «Вінницька транспортна компанія», розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_4 29 серпня 2021 року, близько 19.00 год., керуючи технічно-справним тролейбусом марки «ЗІУ-9», бортовий номер 296, рухаючись по проїзній частині вулиці Келецька в місті Вінниці, в напрямку вулиці Пирогова, зупинився на зупинці громадського транспорту «вулиця Шевченка», для здійснення висадки та посадки пасажирів. Після чого, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та що двері тролейбуса повністю зачинилися, розпочав свій рух, защемивши пасажира ОСОБА_5 , який здійснював висадку з тролейбуса на задньому посадковому майданчику, між рухомими частинами дверей, внаслідок чого, з необережності, допустив протягнення та випадіння останнього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_5 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1008/1029 від 22.11.2021, отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закрита черепно-мозкова травма-струс головного мозку, рвана рана носа, закрита травма грудної клітки з двобічним пневмотораксом та підшкірною і міжм'язевою емфіземою, колабуванням лівої легені, перелом 4-го ребра зліва, множинні садна, забої м'яких тканин грудної клітки, тулуба та кінцівок. Дані травми відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки закрита травма грудної клітки з двобічним пневмотораксом та підшкірною і міжм'язевою емфіземою, колабуванням лівої легені в клінічному перебігу спричинила загрозливі для життя явища.
Відповідно до висновків судових автотехнічних експертиз №СЕ-19/102-21/15408-ІТ від 05.11.2021 та № СЕ-19/102-21/16148-ІТ від 12.11.2021: «В ситуації, яка склалася, можливість попередження виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди у водія тролейбуса «ЗІУ-9» бортовий номер 296, ОСОБА_4 полягала у виконанні ним вимог п. 21.4 Правил дорожнього руху України. В діях водія тролейбуса «ЗІУ-9» бортовий номер 296 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 21.4 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди».
Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 21.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: «Водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу».
Порушення вимог п. 21.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Додатково зазначив, що він працює водієм КП «ВТК» та 29.08.2021 він рухався за кермом тролейбуса марки «ЗІУ-9» згідно встановленого маршруту по вулиці Келецькій в м. Вінниці в напрямку вулиці Пирогова. Обвинувачений здійснив зупинку тролейбуса на зупинці громадського транспорту «вулиця Шевченка» для здійснення посадки та висадки пасажирів. Перед закриттям дверей він подивися в праве дзеркало, та переконавшись, що пасажири закінчили посадку та висадку з тролейбуса, зачинив двері тролейбуса та повернув голову ліворуч аби переконатись чи не здійснює він нікому перешкоди та розпочав рух тролейбуса. Обвинувачений зазначив, що у зв'язку з великим потоком машин в попутному напрямку, його увага була сконцентрована на безпечному виїзді з зупинки громадського транспорту. Обвинувачений зазначив, що зазвичай він повторно дивиться в праве дзеркало, однак даного разу цього не зробив. Про обставини даної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 стало відомо уже на кінцевій зупинці його маршруту. На запитання суду, обвинувачений зазначив, що ніхто з пасажирів не повідомив його одразу про те, що особа випала з тролейбуса і сам він цього не бачив.
В подальшому обвинувачений ОСОБА_4 цікавився станом здоров'я потерпілого та повністю відшкодував завдану внаслідок ДТП шкоду.
Обвинувачений просив суд суворо його не карати та не позбавляти права керування мотивуючи тим, що його діяльність пов'язана саме з керуванням транспортними засобами, оскільки він працював водієм і це єдине джерело його доходу. Відтак, у разі позбавлення його права керування він не матиме змоги заробляти на життя, наявність посвідчення водія є для нього крайнє необхідним.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини. Додатково потерпілий повідомив, що під час даної дорожньо-транспортної пригоди він перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, тому повідомити більш детальні обставини як його защемило дверима він не може, оскільки не пам'ятає. Однак, потерпілий ОСОБА_5 просив врахувати, що в нього відсутні будь-які претензії матеріального чи морального характеру до обвинуваченого оскільки шкоду йому відшкодовано в повному обсязі. При визначенні міри покарання потерпілий просив призначити найбільш м'яке покарання для ОСОБА_4 .
Вислухавши думку прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Також судом з'ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції. Одночасно обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі допиту обвинуваченого та потерпілого, дослідження висновку судово-медичної експертизи № 1008/1029 від 22.11.2021 року, висновків судових автотехнічних експертиз №СЕ-19/102-21/15408-ІТ від 05.11.2021 та № СЕ-19/102-21/16148-ІТ від 12.11.2021, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.
Відповідно до вимоги Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 01.11.2021 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є раніше не судимим.
Судом враховано характеристику № 23 видану 29.10.2021 ОСББ «Першотравневе 98», де зазначено, що ОСОБА_4 проявляє себе врівноважено, по характеру спокійний, розсудливий, охайний. Будь-яких скарг та зауважень на ОСОБА_4 від сусідів на його неналежну поведінку не надходило.
Згідно характеристики директора КП «ВТК» від 29.10.2021 ОСОБА_4 з 26.06.2013 по теперішній час працює водієм тролейбуса КП « Вінницька транспортна компанія». За час роботи проявив себе з позитивного боку. Порушень трудової дисципліни не допускає. Службові обов'язки виконує сумлінно, своєчасно та без зауважень. З колегами по роботі доброзичливий, підтримує дружні стосунки.
Згідно довідки КП ВОНД «Соціотерапія» №119 від 17.01.2022 ОСОБА_4 на диспансерному наркологічному обліку в даному закладі не перебуває.
Відповідно до довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка» № 26/5287 від 04.11.2021 вбачається, що за даними архіву лікарні та картотеки поліклінічного відділення з денним стаціонаром та статистичного відділу станом на 04.11.2021 року ОСОБА_4 не перебував на лікуванні та за медичною психіатричною допомогою до лікаря-психіатра не звертався.
Висновком експерта № 5029 КП ВОНД «Соціотерапія» від 29.08.2021 року, встановлено, що громадянин ОСОБА_4 був оглянутий лікарем 29.08.2021 року о 21 год. 30 хв., ознак сп'яніння не виявлено - тверезий.
Також судом досліджено посвідчення серія НОМЕР_1 , видане 19.10.2017 безтермінове, згідно якого ОСОБА_4 є учасником бойових дій.
Також суд приймає до уваги наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
При призначенні покарання суд враховує конкретні обставини кримінального провадження, за яких вчинено діяння, а також дані про особу ОСОБА_4 , який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Судом враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Прийнято до уваги відсутність у потерпілого претензій до обвинуваченого, відшкодування обвинуваченим матеріальної та моральної шкоди потерпілому, а також те, що потерпілий просив призначити мінімальне покарання для обвинуваченого.
Відтак, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання у межах санкції, визначеної ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Враховуючи те, що матеріальне забезпечення обвинуваченого пов'язане саме з його трудовою діяльність, який працює водієм, суд приходить до переконання про необхідність призначення основного покарання без додаткового, тобто без позбавленням права керування транспортними засобами.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Згідно ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 96 копійок, оскільки їх проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, ст. ст. 65-66, 75, 76, 286 КК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з 22.02.2022, тобто з моменту проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 96 копійок.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2021 року, на майно, що було вилучено під час огляду місця ДТП від 29.08.2021 біля зупинки громадського транспорту «вулиця Шевченка», що по вул. Келецькій в м. Вінниці в напрямку вул. Пирогова, а саме: тролейбус марки «ЗІУ-9» інвентарний номер 296.
Речові докази по кримінальному провадженню №12021020010001182, а саме:
- тролейбус марки «ЗІУ-9» інвентарний номер 296, який переданий на відповідальне зберігання КП «Вінницька транспортна компанія», що знаходиться по вул. Хмельницьке шосе, 29, залишити власнику - КП «Вінницька транспортна компанія».
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя: