"22" лютого 2022 р.
Справа №150/594/21
Провадження по справі №2/150/12/22
18 лютого 2022 року Чернівецький районний суд
Вінницької області
в складі: головуючої судді Цимбалюк Л.П.
при секретарі Вітковській О.С.,
з участю учасників цивільного процесу:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Поліщука О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області, про визнання права на земельну частку (пай), -
До Чернівецького районного суду звернувся ОСОБА_1 із зазначеним позовом, в якому просить визнати за ним, як членом колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» с. Володіївці Чернівецького (теперішнього Могилів - Подільського) району Вінницької області, право на земельну частку (пай), розташовану на території Чернівецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області, оскільки, його не було включено у списки громадян - власників земельних сертифікатів колишнього КСП «Зоря» с. Володіївці Могилів - Подільського району Вінницької області.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримує, просить їх задоволити. Пояснив, що у 2000 році йому стало відомо про те, що він відсутній у списку громадян на розпаювання земель колишнього КСП «Зоря» с. Володіївці Могилів - Подільського (колишнього Чернівецького) району Вінницької області. У жовтні 2021 року від старости села Саїнка Могилів - Подільського району Вінницької області ОСОБА_2 дізнався про те що він відсутній у списках на розпаювання, тому в листопада 2021 року задля захисту своїх прав звернувся із позовом до суду. Просить поновити строк подання позовної заяви про визнання права на земельну частку (пай). Обгрунтовуючи своє клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду, ОСОБА_1 посилається на те, що йому не було достовірно відомо про те, коли КСП «Зоря» отримало державний акт на право колективної власності на землю. Окрім того, ОСОБА_1 не був присутній на 11 сесії 23 скликання від 08.03.2000 при прийнятті Володіївецькою сільською радою рішення про виготовлення нового акту розподілу земельних ділянок (паїв) та про прийняті рішення ніхто не повідомляв, зі списками пайовиків не ознайомлювався, тому позивачу і не було відомо чи включено його до списку пайовиків.
Представник позивача - адвокат Поліщук О.В. вимоги довірителя ОСОБА_1 підтримує на умовах, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (ч.1 ст.64 ЦПК України).
Відповідачем - Чернівецькою селищною радою Могилів - Подільського району Вінницької області через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнаються та заперечується проти їх задоволення, клопоче про розгляд справи у відсутність відповідача. В обґрунтування своїх заперечень проти вимог ОСОБА_1 , Чернівецька селищна рада Могилів - Подільського району Вінницької області посилається на те, що згідно даних наявної технічної документації по паюванню земель колективної власності КСП «Зоря» державний акт на право колективної власності КСП «Зоря» виданий 14.02.1996 року. Згідно технічної документації по паюванню земель колективної власності КСП «Зоря» с. Володіївці ОСОБА_1 відсутній в списках пайовиків. ОСОБА_1 до 14.09.2004 працював в КСП «Зоря» та був його членом, своє місце проживання на території Володіївецької сільської ради, де і було розташоване КСП «Зоря», не змінював, а отже і повинен був дізнатися про порушення свого права при затвердженні акту розподілу земельних часток (паїв) рішенням 12 сесії 23 скликання від 23.03.2000. В даному випадку підлягає застосуванню позовна давність, строки якої позивачем пропущено (а.с. 24 - 27).
Згідно ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 26.11.2021 року постановлено про проведення розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ґрунтуючись на наступних підставах.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.11.1994 року по 14.09.2004 року працював у КСП «Зоря» с. Володіївці Могилів - Подільського (колишнього Чернівецького) району Вінницької області та був членом вказаного колективного сільськогосподарського підприємства, про що вбачається із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Із історичної довідки, виданої комунальною установою «Чернівецький трудовий архів» Чернівецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області від, вбачається, що сільськогосподарська артіль (колгосп) ім. Кірова села Володіївці Чернівецького району Вінницької області відновив свою діяльність у 1944 році. В 1950 році у зв'язку із укрупненням господарств, сільськогосподарська артіль (колгосп) імені Кірова розширив свою діяльність шляхом приєднання сільськогосподарської артілі (колгоспу) «Ленінський шлях» село Володіївці. В 1962 році при об'єднанні Чернівецького району з Могилів - Подільським, сільськогосподарська артіль (колгосп) імені Кірова села Володіївці увійшов до складу Могилів - Подільського району. Після рішення ІІІ Всесоюзного з'їзду колгоспників, на підставі постанови Вінницького обкому від 09.02.1970 №57 сільськогосподарську артіль (колгосп) перейменовано в колгосп імені Кірова села Володіївці Могилів - Подільського району. На початку 1973 року до колгоспу імені Кірова с. Володіївці було приєднано колгосп імені Карла Маркса села Пелинівка Могилів - Подільського району Вінницької області (протокол №4 від 14.06.1973 року). В 1991 році при відокремленні Чернівецького району від Могилів - Подільського району, колгосп імені Кірова с. Володіївці увійшов до складу Чернівецького району.
24.11.1992 на загальних зборах членів колгоспу було прийнято рішення про реорганізацію колгоспу в колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря» с. Володіївці Чернівецького району (Ф-24, опис - 1, справа - 405, арк.. 7-11).
Згідно протоколу №1 від 26.02.2000 року загальних зборів уповноважених членів КСП «Зоря» було прийнято рішення створити на базі реорганізованого КСП «Зоря» - сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія» с. Володіївці (Ф-24, опис -, справа - 424 арк. 10-18).
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія» села Володіївці на підставі Постанови господарського суду від 29.05.2007 по справі №5/500-06 визнано неплатоспроможним та збанкрутілим кооперативом, що підлягає ліквідації (а.с. 13).
Відповідно до норм Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. В узагальненні судової практики Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України «Практика розгляду судами земельних спорів» також наголошено, що необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві.
Згідно державного акту на право колективної власності на землю, відповідно до рішення Володіївецької сільської ради землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання 14.02.1996 року, про що свідчить довідка, видана Чернівецькою селищною радою Могилів - Подільського району Вінницької області від 03.11.2021 за №439, однак державний акт на право колективної власності на землю у Чернівецькій селищній раді відсутній (а.с. 11).
Із трудової книжки № НОМЕР_2 вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 03.11.1994 року по 14.09.2004 року являвся членом колгоспу «Зоря» с. Володіївці Чернівецького району Вінницької області, яке у 2000 році реорганізовано в СВК «Надія» с. Володіївці Чернівецького району Вінницької області.
Однак, ОСОБА_1 відсутній у списках пайовиків КСП «Зоря» згідно технічної документації по паюванню земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» с. Володіївці Чернівецького району Вінницької області від 1997 року, що стверджується довідкою, виданою Чернівецькою селищною радою Могилів - Подільського району Вінницької області від 04.11.2021 №561 (а.с. 12).
Із повідомлення відділу №1 управління у Могилів - Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.11.2021 №0-2-0.120, 1-133/459-21 вбачається що відповідно до технічної документації із землеустрою по складанню документів, що посвідчують громадянам право власності на земельні частки (паї), ОСОБА_1 в список громадян - власників земельних сертифікатів колишнього КСП «Зоря» с. Володіївці Могилів - Подільського району Вінницької області не входить. Окрім того, в Книзі реєстрації сертифікатів на право земельної частки (паю), що видаються Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області по колективному сільськогосподарському підприємству (кооперативу, товариству) «Зоря» Володіївецької сільської ради народних депутатів, відсутній запис про виготовлення та видачу громадянину ОСОБА_1 сертифікату на право на земельну частку (пай). Таким чином, як сертифікат на земельну частку (пай), так і державний акт на право власності на земельну ділянку вказаній особі не виготовлявся та не видавався (а.с. 15).
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №2498-VIII, до 1 січня 2025 року всі власники незатребуваної земельної ділянки (паю) або їхні прямі спадкоємці повинні оформити право власності на земельну ділянку.
З показів позивача ОСОБА_1 вбачається, що у жовтні 2000 року перед реорганізацією КСП «Зоря» в сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія» с. Володіївці, дізнався про те, що його немає в списках громадян - власників земельних сертифікатів КСП «Зоря». Голова КСП «Зоря» ОСОБА_3 через неприязні стосунки із ОСОБА_1 повідомив йому, що він не має права на отримання земельного паю. В жовтні 2021 року ОСОБА_1 від старости села Саїнка Могилів - Подільського району Вінницької області ОСОБА_4 дізнався про те, що він відсутній в списках громадян - власників земельних сертифікатів колишнього КСП «Зоря», тому в листопаді 2021 року для вирішення спірного питання звернувся із позовом до суду.
З показів свідка ОСОБА_4 - старости села Саїнка Могилів - Подільського району Вінницької області вбачається, що ОСОБА_1 в жовтні 2021 звернувся до нього з проханням переглянути списки громадян - власників земельних сертифікатів колишнього КСП «Зоря» с. Володіївці з метою з'ясування питання чи його внесено у вказаний список. ОСОБА_5 пояснив, що існує два списки, один з яких щодо осіб, які просили розпаювання, інший - додатковий список. ОСОБА_6 надано ОСОБА_1 довідку про те, що згідно технічної документації по паюванню земель колективної власності КСП «Зоря» с. Володіївці він відсутній у списках пайовиків вище вказаного КСП.
Факт видачі ОСОБА_6 позивачу довідки про відсутність у списках пайовиків КСП «Зоря» підтверджено матеріалами справи, наявністю копії довідки від 04.11.2021 за №561 (а.с. 12), а також довідки від 03.11.2021 за №439, відповідно до якої державний акт на право колективної власності на землю КСП «Зоря» с. Володіївці в селищній раді відсутній. Згідно даних наявної технічної документації по паювання земель колективної власності КСП «Зоря» державний акт на право колективної власності КСП «Зоря» виданий 14.02.1996 (а.с. 11).
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 29.09.2021 у справі №181/257/19, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
Відповідно до статті 71 ЦК Української РСР 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Згідно із статтею 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строк позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються і статтями 78, 79 цього Кодексу. Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту. Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або оспорюваного законом інтересу в межах повного періоду часу, тобто, тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (права на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин)., яким наділяється особа, право якої порушено.
У постанові Верховного Суду України від 29.09.2021 у справі №181/257/19 зазначається, що право на земельну часту (пай) набувається з дня видачі сільськогосподарському підприємству державного акту на право колективної власності на землю, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захистку без обмеження строком позовної давності.
Із вище наведеного слідує, що Верховним Судом зроблено висновок про те, що в разі якщо право особи не порушено, та вона включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), то позовна давність не застосовується.
Із копії трудової книжки ОСОБА_1 , а також архівної виписки протоколу №8 вбачається, що останнього прийнято в члени КСП «Зоря» с. Володіївці. Однак, позивача не було включено в списки осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), чим було порушено його право на отримання земельної частки (паю) як члена КСП «Зоря». Зазначена обставина свідчить про те, що в даному випадку підлягають застосуванню строки позовної давності.
Так, рішенням 12 сесії 23 скликання від 23.03.2000 Володіївецької сільської ради «Про затвердження акту розподілу земельних часток (паїв)» було розглянуто та затверджено новий акт розподілу земельних часток (паїв), підготовлений комісією по розпаюванню, утвореною загальними зборами КСП «Зоря» 26.02.2000. Крім того, розпаюанн земель колишніх колгоспів, яке почало проводитися з 1993 року, є загальновідомими фактом, проводилося відкрито, гласно. Процедура розпаювання включала в себе складання списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), виділення земельної частки (паю) в натурі із заміною сертифікату на державний акт на право приватної власності на землю. Оскільки, ОСОБА_1 до 14.09.2004 працював в КСП «Зоря» та був його членом, своє місце проживання на території Володіївецької сільської ради, де і було розташоване КСП «Зоря», не змінював, а отже і повинен був дізнатися про порушення свого права при затвердженні акту розподілу земельних часток (паїв) рішенням 12 сесії 23 скликання від 23.03.2000.
Вище наведені обставини свідчать про те, що позивачем порушено строки позовної давності при зверненні до суду із позовом для захисту своїх прав та законних інтересів, належних, достатніх та вагомих причин пропуску цих строків, які б могли визнатися судом поважними, ОСОБА_1 не наведено.
Крім того, суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 про те, що його право на розпаювання порушене він дізнався у 2021 році, оскільки, в судовому засіданні зазначив, що ще у 2020 році йому стало відомо про те, що він відсутній у списку громадян на розпаювання земель колишнього КСП «Зоря» с. Володіївці Могилів - Подільського (колишнього Чернівецького) району Вінницької області. Дані твердження позивача є плутаними, нелогічними та непослідовними, а тому не можуть бути взяті до уваги судом як підстава для повновлення строків позовної давності.
Згідно ст.2 Закону України про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною міською державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені в установленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають колишні члени КСП. Право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Позивачем належним чином доведено, що він був членом КСП «Зоря» с. Володіївці Чернівецького (теперішнього Могилів - Подільського) району Вінницької області, на підтвердження надано належні, достатні та допустимі докази свого членства у вище вказаному підприємстві.
Частиною дев'ятою статті 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції від 13 березня 1992 року) визначалось, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до пункту 2 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Водночас відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі N 573/813/19-ц (провадження N 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі N 627/66/17 (провадження N 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі N 384/642/17 (провадження N 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі N 530/311/19 (провадження N 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі N 149/2978/18 (провадження N 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі N 637/672/19-ц (провадження N 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі N 609/1117/18 (провадження N 61-5685св19).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08, при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям», відповідно до пункту 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу (далі - СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - САТ), у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року), особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акту.
У постанові від 29 вересня 2021 року у справі №181/257/19 Верховний Суд зауважив на трьох умовах набуття особою права на земельний пай, а саме: членство у КСП на час паювання; включення до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
На цій підставі у даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що право позивача на земельну ділянку (пай) виникло з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай).
Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до зазначеного списку чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання, а у разі недосягнення згоди - спір вирішується в судовому порядку. У такому випадку особа має право звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
У випадку, якщо особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай) і не була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не зверталася до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення до списку чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай), вважається, що за життя така особа не реалізувала свого права на земельну частку.
По даній цивільній справі 14 лютого 1996 року КСП «Зоря» с. Володіївці колишнього Чернівецького (теперішнього Могилів - Подільського) району Вінницької області, членом якого був позивач, отримало державний акт на право колективної власності на землю.
Однак, позивач не оскаржував та, відповідно, не вирішував питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у нього права на земельну частку (пай), до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку не звертався. Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів дотримання позивачем досудового порядку вирішення питання щодо внесення його до списку пайовиків КСП «Зоря» с. Володіївці, чи перепаювання.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч.1-4 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання права на земельну частку (пай).
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Встановивши, що позивач не виявив бажання отримати земельну частку (пай) і використати своє право на включення його до списку членів КСП «Зоря», не набув право на земельну частку (пай), яке просив визнати за собою, суд констатує відсутність правових підстав для задоволення позову. Окрім того, позивачем при звернені до суду із позовом задля захисту своїх прав порушено встановлені чинним законодавством строки позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні його вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 19, 76-81, 89 , 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280 - 284, 352, 354 - 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай), відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складено відповідно до вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 22.02.2022.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 16.05.2003 Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_4 .
Відповідач: Чернівецька селищна рада Могилів - Подільського району Вінницької області, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, 103/1 Могилів - Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326856.
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК