Справа № 139/24/22
22 лютого 2022 року смт Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі судді Коломійцевої В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 серпня 2014 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу у них є одна спільна неповнолітня дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Подружнє життя не склалося. Налагодити нормальні стосунки в сім'ї неможливо. Тому позивач вважає, що збереження сім'ї стало недоцільним та просила суд розірвати шлюб з відповідачем, після його розірвання - залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ». Також, у зв'язку з тим, що відповідач належним чином не забезпечує сина матеріально позивач просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Ухвалою від 26.01.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач копію ухвали та доданих до неї матеріалів отримав 01.02.2022, відзив до суду не направив. Жодних заяв чи клопотань від нього не надходило (а.с. 20).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що сторони з 12 серпня 2014 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб (а.с. 7).
У сторін є одна спільна неповнолітня дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та перебуває на її утриманні (а.с. 8-12).
Сторони припинили шлюбні відносини, зареєстровані та проживають окремо (а.с. 9, 17).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (ч. 2 ст. 104 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
З врахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як вбачається із свідоцтва про шлюб (а.с. 7), позивач при реєстрації шлюбу своє прізвище “ ОСОБА_5 ” змінила на прізвище чоловіка “ ОСОБА_4 ”. В позовній заяві, позивач висловила бажання залишити своє післяшлюбне прізвище, а тому вказану вимогу теж слід задоволити.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 181 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. А з урахуванням ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач, відповідно до Закону, повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів та виду їх стягнення, в даному випадку, суд виходить із того, що доказів, які б підтверджували перелічені вище обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру аліментів суду надано не було.
При цьому, суд також виходить з того, що відповідачем не надано доказів неможливості сплачувати аліменти, як і не заявлялося жодних клопотань про їх витребування.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
У зв'язку з тим, що позивач просила суд стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у мінімальному розмірі передбаченому законом, суд вважає за можливе позов задоволити повністю та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти у заявленому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
У відповідності до п. 1. ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 992 грн 40 коп. сплаченого останньою судового збору.
Також, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судовий збір на користь держави має бути стягнутий з відповідача у розмірі, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, тобто в сумі 992 грн 40 коп.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112-114, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ), зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області 12 серпня 2014 року, актовий запис № 2049.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу її післяшлюбне прізвище “ ОСОБА_4 ”.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 січня 2022 року до повноліття дитини.
Рішення в частині стягнення суми платежу (аліментів) на користь позивача ОСОБА_1 за один місяць з 19.01.2022 по 19.02.2022 допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992 гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення складено 22.02.2022.
Суддя: