Справа № 758/15516/21
08 лютого 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Головчака М. М.,
за участю секретаря судового засідання - Савіцької Д. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в місті Києві, лейтенанта поліції ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві Череднюка Миколи Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в місті Києві, лейтенанта поліції ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві Череднюка Миколи Володимировича, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 06.07.2021 року лейтенант поліції ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві Череднюк М.В. притягнув позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, і наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., зокрема за те, що 06.07.2021 року о 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 повідомив про вчинення домашнього насильства в АДРЕСА_1 , однак прибувши за викликом, працівниками поліції не було виявлено ознак вчинення адміністративного правопорушення.
З даною постановою позивач не погоджується, оскільки постанова є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів, з порушенням вимог чинного законодавства. Завідомо неправдивий виклик поліції не вчиняв, докази вчинення правопорушення відсутні, відповідач протиправно склав оскаржувану постанову. Розгляд справи на місці унеможливив виконання вимог ст. 245, 268 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Крім того, у зв'язку з тим, що оспорювану постанову позивач отримав лише 04 листопада 2021 року, подав клопотання про поновлення процесуальних строків на оскарження постанови серії ГАА №953640 від 06.07.2021 року. Оскільки працівники поліції не вручили копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, вмотивовуючи це тим, оскільки позивач відмовився підписувати постанову серіїї ГАА №953640 від 06.07.2021 року. В обгрунтування клопотання зазначив, що 03.11.2021 року головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберко О.П. винесено постанову про арешт коштів боржника. Копія постанови про адміністративне правопорушення засобами поштового зв'язку позивачу не направлялась. Копію оскаржуваної постанови отримав 04.11.2021 року.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк десять днів для усунення недоліків. Вказану ухвалу позивач отримав на електронну скриньку 29 листопада 2021 року.
06.12.2021 року канцелярією Подільського районного суду міста Києва було зареєстровано заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків адміністративного позову разом з додатками на виконання ухвали від 10.11.2021 року.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за справила спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачами відзив на адміністративний позов станом на 08.02.2022 року не подано, ухвалу суду про відкриття провадження у справі ними отримано 18.01.2022 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у судове засідання не з'явився.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що 06.07.2021 року лейтенантом поліції ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві Череднюком М.В. винесено постанову серії ГАА № 953640 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Згідно з даними, що містяться у вказаній постанові, ОСОБА_1 зателефонував на лінію 102 та повідомив про факт вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 , однак факт домашнього насильства не підтвердився.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що здійснив виклик працівників поліції за телефоном 102 для встановлення осіб, що перебували у квартирі в якій він проживає, оскільки вони йому не знайомі. В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом з колишньою дружиною та 17-ти літнім сином.
В телефонній розмові з оператором ОСОБА_1 повідомив, що виклик працівників поліції здійснюється не у зв'язку з вчинення домашнього насильства відносно нього, що підтверджується записом телефонної розмови з оператором лінії 102, який наявний в матеріалах справи.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст.183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачено ст.183 КУпАП, а саме - завідомо неправдивий виклик поліції.
Перевіряючи обґрунтованість посилання відповідача на встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, слід зазначити, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Диспозиція ст.183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ознака винності діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст.9 КУпАП.
В адміністративному позові ОСОБА_1 категорично заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як зазначено у ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює, серед іншого, обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Таким чином, у суду є підстави вважати, що позивач здійснила виклик до поліції небезпідставно, а ,з метою захистити свої права.
Оскільки відповідальність за ст.183 КУпАП настає в разі завідомо неправдивого виклику поліції, а позивач здійснив такий виклик оскільки в квартирі, в якій він проживає, перебували особи, які були йому не відомі, впевнений, що його права були порушені, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача умислу на вчинення такого правопорушення, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зокрема, частиною другою даної норми права передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що визначений законами та Конституцією України та всупереч ст.77 КАС України не виконав обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Отже, відповідач правомірність свого рішення та обставини, які б спростовували доводи позивача не довів.
Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У ст.46 КАС України зазначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні (Постанова ВС КАС від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17, адміністративне провадження № К/9901/50685/18 (ЄДРСРУ № 78808400)).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач зазначив відповідачем лейтенанта поліції ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві Череднюка М.В. та Головне управління Національної поліції України в м. Києві.
Як роз'яснив Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 10.06.2020 року в справі №440/696/18, що працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і у цьому випадку не можуть виступати самостійними суб'єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення. Тому, належним відповідачем як суб'єктом владних повноважень в адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, поліцейські відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку - Національної поліції, отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, з цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 06.07.2021 серії ГАА № 953640 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 953640 від 06.07.2021 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в місті Києві, лейтенанта поліції ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві Череднюка Миколи Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ГАА № 953640 від 06.07.2021, винесену лейтенантом поліції ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві Чередюк Миколою Володимировичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850,00 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В задоволені позовних вимог до лейтенанта поліції ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві Череднюка Миколи Володимировича - відмовити за безпідставністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Головне управління Національної поліції України у м. Києві, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15;
- відповідач - лейтенант поліції ДОП Подільського УП ГУНП у м. Києві Череднюк Микола Володимирович, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 20.
Суддя М. М. Головчак