печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48467/21-ц
22 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позиція сторін у справі
У вересні 2021 року ПрАТ «СК «АРКС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу у розмірі 56 563, 28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з вини відповідача сталася ДТП. На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 114 546, 28 грн. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року справа № 909/1101/20 встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», відповідно до розрахунку страхового відшкодування, звіту про визначення матеріального збитку щодо транспортного засобу «FORD», державний номер НОМЕР_1 , на підставі страхового акта від 10.02.2020 №ARX2540453, виплатило страхове відшкодування в розмірі 57 983 грн. Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 56 563, 28 грн.
Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що судовим рішенням у господарській справі встановлено, що за платіжним дорученням від 11 лютого 2020 року №641138 позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 57 983 грн, а відтак просить суд не приймати до уваги наданий позивачем доказ про виплату страхового відшкодування за платіжним дорученням з такими самими реквізитами у іншому розмірі, а саме у розмірі 114 546, 28 грн. Прийняття такого доказу буде суперечити принципу юридичної визначеності, оскільки не може існувати два судових рішення з різними висновками про встановленні одного й того ж факту.
Інші наявні в матеріалах справи докази, а саме: копія рахунку на оплату по замовленню №47 від 13.01.2020; копія розрахунку страхового відшкодування, яке було здійснено на підставі цього рахунку, складеного ФОП ОСОБА_2 не є належними доказами, оскільки до рахунку на оплату по замовленню №47 від 13.01.2020 не додано калькуляції проведених робіт. А з Акту огляду, який складено 08.01.2020, вбачаться, що до нього було включено перелік робіт, який не пов'язаний з ДТП.
Таким чином, позивачем не доведено, що ремонтні роботи, які були проведено на СТО в розмірі 114 546,28 грн знаходяться в прямому зв'язку з ДТП.
Процесуальні дії
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
24 грудня 2019 року об 11-05 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «БМВ» д.н.з. НОМЕР_2 по Дарницькому шосе, станція залізничного вокзалу «Лівий берег» в м. Києві в порушення п. 12.1, 13.1 ПДР України не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року у справі № 753/519/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року у справі № 909/1101/20 позов ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» до ПрАТ Страхова компанія «Галицька» про стягнення 57 983, 00 грн - задоволено. Стягнуто з ПрАТ Страхова компанія «Галицька» на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» 57 983, 00 грн страхового відшкодування та 2 102, 00 грн судового збору.
Згаданим рішенням господарського суду встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», відповідно до розрахунку страхового відшкодування, звіту про визначення матеріального збитку щодо транспортного засобу «FORD» (державний номер НОМЕР_3 ) на підставі страхового акта від 10.02.2020 №ARX2540453 виплатило страхове відшкодування в розмірі 57 983, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11 лютого 2020 року № 641138.
За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
При вирішенні спору по суті суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
У цій справі вимога позивача (страховика потерпілого) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року у справі № 909/1101/20 стягнуто з ПрАТ Страхова компанія «Галицька», у якій було застраховано цивільно-правову відповідальність завдавача шкоди ОСОБА_1 , на користь страховика потерпілого ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» 57 983, 00 грн страхового відшкодування. Тобто ПрАТ Страхова компанія «Галицька» виконало обов'язок з виплати страхового відшкодування.
Враховуючи те, що судовим рішенням у господарській справі встановлено, що за платіжним дорученням від 11 лютого 2020 року №641138 позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 57 983 грн, а до матеріалів цивільної справи долучено платіжне доручення із тими самими реквізитами, разом з тим на суму 114 546,28 грн, то суд не приймає такий доказ до уваги.
Слушними є доводи відповідача про те, що прийняття такого доказу суперечити мете принципу юридичної визначеності, оскільки не може існувати два судових рішення з різними висновками про встановленні одного й того ж факту.
Інші наявні в матеріалах справи докази, а саме: копія рахунку на оплату по замовленню №47 від 13.01.2020; копія розрахунку страхового відшкодування, яке було здійснено на підставі цього рахунку, складеного ФОП ОСОБА_2 не є належними доказами, оскільки до рахунку на оплату по замовленню №47 від 13.01.2020 не додано калькуляції проведених робіт. А з Акту огяду, який складено 08.01.2020, вбачаться, що до нього було включено перелік робіт, який не пов'язаний з ДТП.
Оскільки ПрАТ Страхова компанія «Галицька» виконало обов'язок з виплати страхового відшкодування, позивачем не доведено, що ремонтні роботи, які були проведено на СТО в розмірі 114 546,28 грн знаходяться в прямому звя'зку з ДТП, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.
За правилами частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя С. В. Вовк