печерський районний суд міста києва
Справа № 757/69766/17-ц
11 жовтня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі - Проскурні А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу № 757/69766/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «ІНЖЕКСБУД», Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов'язання поновити електропостачання та стягнення моральної шкоди,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Державного підприємства «ІНЖЕКСБУД», Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов'язання поновити електропостачання та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 ( далі - Позивач) вказує, що 10.07.2017 року представником Державного підприємства «ІНЖЕКСБУД» ( далі- Відповідач 1) без попередження та будь-яких правових на те підстав відключив від електропостачання кімнату АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 , на підставі Договору № 02/17/24-КЕС від 27.01.2017 року.
Вважає, що дії Відповідача 1, щодо відключення електропостачання за місцем проживання Позивача є незаконними, а тому просить суд, визнати дії Державного підприємства «ІНЖЕКСБУД» по відключенню 10.07.2017 року ОСОБА_1 , як споживача послуг з електропостачання кімнати № 7, від електричної мережі за адресою: АДРЕСА_2 - незаконними, просить зобов'язати Державне підприємство «ІНЖЕКСБУД» поновити електропостачання кімнати АДРЕСА_1 , стягнути з Державного підприємства «ІНЖЕКСБУД» на користь ОСОБА_1 10 000 ( десять тисяч) грн. за відшкодування моральної шкоди, звільнити від сплати судового збору та вирішити питання про судові витрати.
24.11.2017 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін ( т.І, а.с. 42).
24.11.2017 ухвалою Печерського районного суду м. Києва в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено (т.І, а.с 44-45).
29.01.2018 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що заперечує проти позову повністю, вказала, що про відсутність електропостачання у Позивача ДП «Інжексбуд» стало відомо лише з позовної заяви ОСОБА_1 . Крім того, зазначила, що у Позивача відсутні підстави для проживання в спірному приміщенні, договірні відносини між ОСОБА_1 та ДП «Інжексбуд» відсутні, просила відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю ( т.І, а.с.49-63а).
30.01.201 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшла зустрічна позовна заява про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом виселення ( т.І, а.с. 98-103).
29.02.2018 року на адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що заперечує проти позову повністю, вказав, що твердження позову про те, що у січні 2017 року між Позивачем та Відповідачем 2було заключено договір на тимчасове користування безоплатно наданого жилого приміщення, не відповідає дійсності,просив відмовити Позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі ( т.І, а.с.74-89).
30.03.2018 року ухвалою Печерського районного суду м.Києва представнику відповідача 1 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернуто відповідну заяву представнику відповідача 1 ( т.І, а.с. 105).
02.04.2018 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача 1 про повернення судового збору за подання зустрічної позовної заяви ( т.І, а.с. 108).
25.04.2018 року ухвалою Печерського районного суду м.Києва задоволено заяву представника відповідача 1 про повернення судового збору ( т.І., а.с.112).
29.05.2018 року відповідно до розпорядження № 361 від 29.05.2018 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями ( т.І, а.с. 117-119).
Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М.( т.І, а.с. 116).
29.05.2018 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва цивільну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін ( т.І, а.с. 120-121).
05.06.2018 року на адресу суду від представника відповідача 2 надійшла заява про доручення доказів ( т.І, а.с. 125-135).
16.08.2018 року на адресу суду від представника відповідача 2 надійшла заява про доручення доказів ( т.І, а.с. 143-148).
22.08.2018 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 заперечує проти позову в повному обсязі ( т.І, а.с. 149-191).
04.10.2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява щодо об'єднання справ (т.І, а.с. 199).
22.11.2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява щодо зупинення провадження у справі (т.І, а.с. 200-201).
29.01.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява щодо об'єднання справ (т.І, а.с. 230).
29.01.2020 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшла заява про доручення доказів ( т.І, а.с. 238-248).
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Представник Відповідача 1, в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, проте подала заяву про розгляд справи у її відсутність, вимогу позову не визнала, просила відмовити в задоволені позову.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що наказом командира в/ч 2260 від 15.01.2013 року № 2 о/с Позивач призначена на посаду начальника сховища АБТ майна ГВ де остання проходить військову службу ( т.І а.с.32).
Так, 27.01.2017 року між Державним підприємством «Інжексбуд» та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було укладено договір найму приміщення № 02/17/24-КЕС, строком дії до 31.12.2017 року ( т.І, а.с.76-78).
У відповідності з Витягом Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.09.2013 року право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлі бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване 22.07.2013 року за ДП «Хвиля» на підставі Свідоцтва про право власності №9833146 від 23.09.2013 року, форма власності - державна. Відповідач 1 утримує відповідне майно на праві повного господарського відання, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.09.2013 року ( т.І, а.с. 162).
Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.10.2013 року № 1169 ДП «Хвиля» перейменовано на ДП «Інжексбуд» ( т.І, а.с.160).
Відповідно до списку військовослужбовців «Наймача» додаток №1 до Договору № 02/17/24-КЕС від 27.01.2017 року, в кімнаті №7 проживала ОСОБА_1 з членами її сім'ї ( т.І, а.с. 79).
29.06.2017 року між Державним підприємством «Інжексбуд» та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 02/17/24-КЕС від 27.01.2017 року щодо розірвання договору в частині займаного житлового приміщення на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_3 та виселення з нього військовослужбовця Наймача ОСОБА_1 з мешканцями, які з нею проживають з 01.07.2017 року ( т.І, а.с.80).
Позивач, в своїй позовній заяві зазначає що з 06.07.2017 року по 01.08.2017 року перебувала на лікуванні ( т.І, а.с. 14-15).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви 10.07.2017 року представником відповідача 1 без попередження та без будь-яких правових на те підстав відключив від електропостачання кімнату АДРЕСА_1 , де проживає позивач.
Так, представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву вказує, що про відсутність електропостачання у Позивача ДП «Інжексбуд» стало відомо лише з позовної заяви ОСОБА_1 . Особисто Позивач не зверталася до ДП «Інжексбуд» станом на дату подачі нею позовної заяви.
Після укладення Додаткової угоди № 1 до Договору №02/17/24-КЕС від 27.01.2017 року щодо розірвання договору в частині займаного спірного приміщення №7 на базі відпочинку «Млиново» та виселення з нього Позивача з 01.07.2017 року Відповідачем 1 за місцем роботи та реєстрації місця проживання Позивача на адресу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України було направлено вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення приміщення, вих.. №51 від 14.07.2017 року, вих.. №58 від 29.08.2017 року ( т.І, а.с.168,169). Вимогу від 29.08.2017 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України на пошті не отримали, остання повернулася Відповідачу 1 за закінченням строку зберігання. У відповідь на вимогу від 14.07.2017 року Відповідач 2 повідомив, що у зв'язку з розірванням Договору 02/17/24-КЕС від 27.01.2017 року в частині займаного житлового приміщення громадянкою ОСОБА_1 . Військова частина НОМЕР_1 не відповідає за наслідки перебування Позивача у приміщенні.
Відповідно до акту від 08.12.2017 року, складеного представником комісії ДП «Інжексбуд», у період з 01.07.2017 року по 08.12.2017 року у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , безпідставно проживала ОСОБА_1 , приміщення не звільнено від речей, не передано за актом, доступ до приміщення мешканцями для проведення перевірки його стану не наданий ( т.І, а.с.175).
Як вбачається з матеріалів справи, для з'ясування причин відсутності електропостачання у Позивача, встановлення осіб, що проживають фактично у спірному житловому приміщенні на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_3 , ДП «Інжексбуд» було направлено уповноважених представників. Комісія в особі Директора підприємства Потапова О.Л. та Головного інженера Маяровського В.В. встановили, що приміщення кімнати №7 не повернуто за актом, осіб не виселено, речі не вивезено, допуск до приміщення для перевірки стану приміщення не наданий. Таким чином, встановити причини відсутності електропостачання в приміщенні на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_3 з боку уповноважених представників ДП «Інжексбуд» не виявилось можливим. Даний факт підтверджується актом від 18.01.2018 року ( т.І, а.с. 176).
Так, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2019 року виселено ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради бориспільського району ( т.І, а.с.239-240).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати із договорів, правочинів чи безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4 ст.4 Цивільного кодексу України - постанови Кабінету Міністрів є актами цивільного законодавства, тому Правила користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕн), затверджені Постановою КМУ від 26.07.1999 № 1357, обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 1 ПКЕЕН, ці Правила регулюють відносини між громадянами (далі - споживачі електричної енергії) та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Це право закріплено безпосередньо у Конституції України (стаття 55), ЦК України (статті 15, 16).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Стаття 711 ЦК України передбачає, що шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 1209 ЦК України підстави для відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі такого, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону.
Так, відповідно до ст. 610 ЦПК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦПК України передбачає що, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. Стаття 24-1 ЗУ «Про електроенергетику» відповідальність за збитки, завдані внаслідок переривання процесу виробництва, передачі, розподілу та постачання електричної енергії та/або внаслідок виробництва, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, параметри якості якої виходять за межі показників, визначених державними стандартами України, несе суб'єкт електроенергетики, в електроустановках якого сталися події, що призвели до таких збитків.
Величина збитків, передбачених частиною першою цієї статті, визначається за методикою, затвердженою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Умови відшкодування збитків, завданих унаслідок переривання процесу виробництва, передачі, розподілу та постачання електроенергії та/або внаслідок виробництва, передачі, розподілу та постачання електроенергії, параметри якості якої виходять за межі показників, визначених державними стандартами України, зазначаються у відповідних договорах між суб'єктами електроенергетики, що здійснюють виробництво, передачу, розподіл та постачання електроенергії.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, як вбачається з матеріалів позовної заяви Позивач не укладала договір на постачання електроенергії, тому договірні відносини між ОСОБА_1 та ДП «Інжексбуд» відсутні.
З 01.07.2017 року у Позивача відсутні підстави для проживання в спірному приміщенні.
Припинений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 Договір №02/17/27-КЕС від 27.01.2017 року не передбачав відшкодування Відповідачем 1 моральної шкоди у разі відключення споживача від мережі електропостачання, не передбачає такої відповідальності і шаблон договору, доданий Позивачем до позовної заяви.
Крім того, причини відсутності електропостачання не встановленні. Як вбачається з матеріалів справи допуск до приміщення Позивач Відповідачеві 1 не надавала. Належність доказів на наявність в кімнаті №7 власного пошкодженого майна Позивач не надала.
До того ж, Позивач надає до позовної заяви виписку №7216 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, про те, що з 06.07.2017 року по 01.08.2017 року вона знаходилась на стаціонарному лікуванні. Таким чином, в період, коли Позивач вважає, що її майно було зіпсовано, вона знаходилась на стаціонарному лікуванні і встановити приналежність і обсяг зіпсованого майна не виявляється можливим.
Щодо стягнення 10 000,00 грн. з Відповідача 1 на відшкодування позивачу завданої моральної шкоди, суд вважає, що для задоволення цієї вимоги немає підстав, оскільки відсутня бездіяльність Відповідача 1 або дії, які свідчили б про завдання моральної шкоди Позивачу, крім того позивачем не надано доказів щодо завдання моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв'язку із відключенням послуг з електропостачання кімнати №7 від електричної мережі та підтверджень щодо розміру такої шкоди.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, (статті 12, 81 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, (статті 77, 78 ЦПК України).
Однак, в ході розгляду справи ні позивачем, ні її представником, не надано суду належних та допустимих доказів того, що права чи охоронювані законом інтереси позивача були якимось чином порушені відповідачем.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат суд враховує, що, оскільки у задоволені позову слід відмовити, позивачу не відшкодовуються витрати, пов'язані з розглядом справи.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст 15,16 ЦК України, ст.ст.4,2,10,12, ,77, 78,81, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «ІНЖЕКСБУД», Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов'язання поновити електропостачання та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 10.11.2021 року.
Суддя О.М. Соколов