09.02.2022 Справа № 756/17909/21
ун.№756/17909/21
пр. № 3/756/205/22
09 лютого 2022 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Майбоженко А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
16 листопада 2021 року о 01 год 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї цивільної дружини ОСОБА_2 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою не визнав, пояснив, що в той день дізнався, що цивільна дружина зраджує йому. На підставі цього виник конфлікт і ОСОБА_2 почала висловлюватися в його сторону образливою лайкою. Щоб зупинити лайку, він вдарив її по обличчю один раз. Заперечує завдання їй інших тілесних ушкоджень.
ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні даного правопорушення та пояснила наступне.
Останній час ОСОБА_3 безпідставно почав проявляти відносно неї некеровану агресію, звинувачувати її у зраді. 16.11.2021 року ОСОБА_1 , повернувшись додому, зайшов до ванної кімнати, почав погрожувати та двічі вдарив її по голові, в результаті чого вона вдарилася рукою об ванну. В результаті цього їй були завдані тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експертного дослідження № 043-857-2021, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи.
В судовому засіданні представниця ОСОБА_2 - адвокат Щербина Я.М. просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні даного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідальність за цією статтею настає у випадку, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:
-домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
-економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
-психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
-сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
-фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Частинами 1 - 3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 129 Конституції України, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Згідно частинам 1, 3 ст. 7 вказаного Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
За змістом ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Тобто, особа не зобов'язана доказувати свою невинуватість і її поведінка вважатиметься правомірною, доки не буде доказано зворотне.
У Рекомендації No R (91) 1 Комітета Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції», одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративного органу.
Вказане правило є нічим іншим, як складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою невинуватість.
Відповідно до положень ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 251 КУпАП, - є лише доказом у справі, що у сукупності із іншими доказами, відповідно до ст. 252 КУпАП, підлягає оцінці, яка ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, як то регламентують положення ст. 245 КУпАП.
Дослідивши протокол про адміністративні правопорушення, суд бере до уваги, що інших доказів, крім складених протоколів про адміністративні правопорушення та пояснень немає. Протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно цивільної дружини, однак не містять об'єктивної сторони цього правопорушення, а саме того як і в який спосіб було ним вчинено діяння (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, а також які саме і яка шкода була (чи могла бути) завдана потерпілій.
З висновка експертного дослідження №043-857-2021 від 16.11.2021, проведеного Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, вбачається, що у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження, а саме синці у підбрівній ділянці справа і на задньо-зовнішній поверхні правого ліктьового суглоба, які були спричинені дією тупого предмета і могли утворитися 16.11.2021 року. Згідно пояснень ОСОБА_2 , відображених у висновку, 16.11.2021 приблизно о 00:35 годині ОСОБА_1 наніс два удари рукою по обличчя, вдарилась правим ліктем об ванну.
Згідно пояснень ОСОБА_2 , у ці ж дату і час ОСОБА_1 під час суперечки двічі вдарив її по голові рукою в область щоки.
Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих при складанні протоколу, між ними з ОСОБА_2 виник конфлікт, в ході якого остання його словесно ображала.
Ці пояснення були надані обома учасниками 16.11.2021, однак працівники поліції не вдались до оцінки наданих пояснень, зібрання додаткових доказів на підтвердження обґрунтованості вини ОСОБА_1 , а того ж дня склали протокол про адміністративне правопорушення щодо нього. При цьому, у самому протоколі не відобразили будь-що з обставин, які б мали значення для вірної кваліфікації дій ОСОБА_1 і притягнення його до відповідальності за вчинення домашнього насильства.
Суд при розгляді справи не вправі встановлювати дійсні обставини порушення, вдаватись до змін у його формулюванні, викладеному у протоколі.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, що згідно п. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.247 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя А. М. Майбоженко