24.11.2021 Справа № 756/13895/20
Провадження № 2/756/2056/21
Справа № 756/13895/20
24 листопада 2021 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Жука М.В.,
при секретарях Даневич А.М., Шершньові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , до ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 , в особі їх законного представника ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та володінні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про вселення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що місце її проживання та місце проживання її дітей зареєстровано у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності її матері ОСОБА_5 та її двоюрідній сестрі ОСОБА_4 .
Оскільки восени 2017 року ОСОБА_4 змінила замки на вхідну хвіртку до будинку, ключі від яких категорично відмовляється надати, протягом трьох років вирішити мирним шляхом щодо проживання її та дітей за місцем реєстрації в будинку, 1/2 частина якого належить її матері, не вдалось, ОСОБА_1 просить суд вселити її та малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до будинку АДРЕСА_1 .
У грудні 2020 року ОСОБА_4 подано зустрічну позовну заяву в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 , в особі їх законного представника ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та володінні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Зустрічний позов ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що разом із тіткою ОСОБА_5 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 разом із його господарськими будівлями та спорудами, в якому зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та її дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Оскільки ОСОБА_1 та її діти виїхали зі спірного будинку, в ньому не проживають протягом тривалого часу, мають інше житло, ОСОБА_4 просить суд визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
У поданому відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю, посилаючись на його необгрунтовність та безпідставність.
У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 просила суд зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 просила суд відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.
Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 27.04.2021 року, до участі у справі залучено в якості третьої особи ОСОБА_6 .
У липні 2021 року третя особа ОСОБА_6 подав до суду позов до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщення.
В обґрунтування позову зазначає, що з 23.05.2008 року по 02.08.2017 року був власником 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час співвласниками спірного будинку є його рідна сестра ОСОБА_5 та донька ОСОБА_4 .
Оскільки ОСОБА_1 спірним майном ніколи не цікавилася, в утриманні участі не приймала, в ньому не проживає більше року, ОСОБА_6 просить суд визнати ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_3 такими, що втратили користування жилим приміщенням за адерсою: АДРЕСА_1 ; у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.
У поданому відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 повністю, оскільки обставини, наведені ним у позові, не відповідають фактичним обставинам справи.
У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_6 просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 просила у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити повністю.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_13 , третя особа ОСОБА_5 первісний позов просили задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та позові третьої особи ОСОБА_6 просили відмовити.
ОСОБА_4 та її представники ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_14 просили у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, зустрічний позов та позов третьої особи задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві.
В судове засідання представник Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного, зустрічного позовів та позову третьої особи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 успадкували після смерті ОСОБА_16 по Ѕ частині житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.05.2008 року (т. 1 а.с. 13), витягом зі Спадкового реєстру, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 14, 15).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.08.2017 року ОСОБА_6 відчужено за договором дарування належну йому Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 26).
Як вбачається із витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва в будинку АДРЕСА_1 станом на 15.10.2020 року зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1 а.с. 8).
Згідно свідоцтв про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх матір'ю є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 9, 10).
Відповідно до свідоцтв про народження батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_14 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 96, 98).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить на підставі свідоцтва про право на частку в майні подружжя від 16.10.2021 року та свідоцтва про право на спадщину від 16.10.2021 року право власності відповідно на 1/2 частку та 3/5 частки квартири АДРЕСА_2 , неповнолітньому ОСОБА_2 та малолітньому ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 16.10.2021 року належить право власності кожному по 1/5 частки у цій квартирі (т. 3, а.с. 10, 16, 20).
Крім того, ОСОБА_1 належить на підставі свідоцтва про право на частку в майні подружжя від 16.10.2021 року та свідоцтва про право на спадщину від 11.11.2021 року право власності відповідно на 1/2 та 3/10 частки квартири АДРЕСА_3 , неповнолітньому ОСОБА_2 та малолітньому ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 11.11.2021 року належить право власності кожному по 1/10 частки у цій квартирі (т. 3, а.с. 13, 18, 22).
Крім того, ОСОБА_1 належить на підставі свідоцтва про право на частку в майні подружжя від 16.10.2021 року та свідоцтва про право на спадщину від 16.10.2021 року право власності відповідно на 1/2 частку та 3/10 частки квартири АДРЕСА_4 , неповнолітньому ОСОБА_2 та малолітньому ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 16.10.2021 року належить право власності кожному по 1/10 частки у цій квартирі (т. 3, а.с. 11, 16, 20).
Крім того, ОСОБА_1 належить на підставі свідоцтва про право на частку в майні подружжя від 16.10.2021 року та свідоцтва про право на спадщину від 16.10.2021 року право власності відповідно на 1/2 та 3/10 частки квартири АДРЕСА_5 , неповнолітньому ОСОБА_2 та малолітньому ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 16.10.2021 року належить право власності кожному по 1/10 частки у цій квартирі (т. 3, а.с. 12, 17, 21).
13.10.2020 року ОСОБА_1 зверталася до Оболонського УП ГУ НП в м. Києві, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації із заявами, зі змісту яких вбачається, що 06.10.2020 року ОСОБА_4 на її вимогу про доступ до житла не відкрила замок (т. 1 а.с. 28, 33).
Як вбачається зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 у цивільній справі № 756/5780/17, десь з 2007 року вона з сім'єю періодично проживала у спірному будинку та в орендованому житлі. Останнім часом тимчасово проживає у будинку свого свекра за адресою: АДРЕСА_6 . (т. 1 а.с. 218).
Свідок ОСОБА_20 , знайома з сім'єю ОСОБА_5 більше 40 років, надала пояснення про те, що ОСОБА_1 проживала з батьками на хуторі Микитському з народження. Коли ОСОБА_1 ще ходила в школу, то вони переїхали до с. Петрівці для догляду за свекром. ОСОБА_1 приїжджала до спірного будинку провідувала діда з бабою та допомогла їм. З 2007 року ОСОБА_1 проживала у с. Петрівці, а потім перебралася до будинку свекра у м. Вишгороді.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , яка приходиться тіткою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також проживає за адресою: АДРЕСА_7 , надала пояснення про те, що знає сторін з дитинства. ОСОБА_1 разом з дітьми у спірному будинку ніколи не проживала. У будинку проживає ОСОБА_4 з родиною.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 10.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки /реєстрації/ самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
За змістом ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
Згідно із частиною 1 статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Системний аналіз указаних норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника є похідним, виключне власнику житла належить право вселяти осіб до належного йому жилого приміщення, порушувати у встановленому законом порядку вимогу про їх виселення чи визнання такими, що втратили право користування цими приміщеннями.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України'розяснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
Враховуючи, що у судовому засіданні установлено, що спірний будинок належить на праві спільної часткової власності в рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 у спірному будинку не проживає ще з дитинства, а починаючи з 2007 року внаслідок створення власної сім'ї постійно проживає у іншому житлі зі своєю родиною, тобто фактично вибула з нього з власної волі, не використовувала його для постійного проживання більше року без поважних причин, а її діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в цьому будинку постійно не проживали від народження, питання про вселення до спірного будинку позивачка за первісним позовом не порушувала до виникнення конфлікту між сторонами щодо поділу цієї нерухомості у 2016 році, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 втратила право на вселення її та її дітей до спірного будинку в цілому без згоди одного із співвласників цього будинку, а саме ОСОБА_4 , яка це заперечує.
При цьому суд враховує, що спірний будинок не є єдиним житлом ОСОБА_1 та її дітей, вони мають у спільній власності нерухомість, яка може бути використана ними для постійного проживання.
Разом з цим, ОСОБА_4 будучи власником лише Ѕ частини спірного будинку та ОСОБА_6 , який на час розгляду справи не є співвласником цієї нерухомості, не мають права на порушення вимоги про визнання ОСОБА_1 та її дітей такими, що втратили право користування спірним будинком в цілому за наявності згоди власника іншої частини цього будинку на їх проживання.
При цьому інші доводи сторін, що не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків у межах предмету та підстав позову, а подані ними на підтвердження цих доводів докази судом не оцінюються.
Так, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин позови ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259-268, 273, 354 ЦПК України, суд -
У позові ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про вселення, зустрічному позові ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , до ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 , в особі їх законного представника ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та володінні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та позові ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя