13.01.2022 Справа № 756/14141/21
Справа № 756/14141/21
1-кп/756/746/22
13.01.2022 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, а також клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
13.01.2022 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Зі змісту клопотання вбачається, що підставою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового провадження є те, що ризики у кримінальному провадженні, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які існували на момент обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового провадження не перестали існувати, а застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Захисник ОСОБА_4 у свою чергу в судовому засіданні подав клопотання в порядку ст. 331 КПК України про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 на більш м'який. Обґрунтовуючи клопотання, захисник послався на те, на даний момент тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яка була врахована при застосуванні запобіжного заходу на досудовому розслідуванні та обранню та продовженню строку запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 змінилась, внаслідок перекваліфікації дій останнього з інкримінованого особливо тяжкого злочину на тяжкий, ОСОБА_3 вже протягом тривалого часу утримується під вартою, що, на його думку, свідчить про те, що ризики значно зменшились, та, як наслідок, про достатність підстав для зміни запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримала своє клопотання в повному обсязі та просила задовольнити, заперечивши проти клопотання сторони захисту, при цьому зазначила, що зміна кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 жодним чином не вплинула на існування ризиків у кримінальному провадженні, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, при цьому підтримав та просив задовольнити клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, посилаючись на перекваліфікацію дій останнього з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України та тривале утримання ОСОБА_3 під вартою, що, на його думку, беззаперечно свідчить про зменшення ризиків у кримінальному провадженні та є підставою для зміни запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника та просив змінити запобіжний захід.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
12.10.2021 ухвалою Оболонського районного суду міста Києва стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 10.12.2021 включно.
28.10.2021 ухвалою Київського апеляційного суду залишено без змін ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12.10.2021 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3
26.11.2021 ухвалою Оболонського районного суду міста Києва стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 24.01.2022 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Суд, відповідно до положень статей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини з огляду на те, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованості ризиків у злочинів, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого (котрий є неодноразово судимим, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, 02.04.2021 був звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю призначеного покарання та вже 13.07.2021 вчинив нові кримінальні правопорушення відповідно до пред'явленого обвинувачення) приходить до висновку, що обставини кримінального провадження свідчать про наявність високого ступеню ризиків, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення і таким чином негативно вплинути на хід судового розгляду та встановлення об'єктивної істини в даному кримінальному провадженні, зважаючи й на те, що свідки у кримінальному провадженні судом не допитані, а тому суд вважає достатніми підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Аналізуючи доводи сторони захисту щодо зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який суд вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності зміни запобіжного заходу, оскільки не можуть бути такими посилання сторони захисту на перекваліфікацію дій ОСОБА_3 та посилання на стан здоров'я обвинуваченого, оскільки доказів що останній не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, що у даному випадку такі доводи про зміну запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає в повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Відтак, даних про наявність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який ніж тримання під вартою, судом при розгляді клопотання не встановлено, а стороною захисту не доведено наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Приймаючи рішення про тримання під вартою обвинуваченого, суд повинен забезпечити не лише дотримання прав останнього, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зокрема, прав потерпілих у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183, ст. 331 КПК України суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який вчинено із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Водночас, потерпілий ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_7 , подав цивільний позов у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданих злочином.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 та його представник, адвокат ОСОБА_7 , кожен окремо, просили суд прийняти цивільний позов до розгляду разом із кримінальним провадженням.
Захисник ОСОБА_4 подав клопотання про залишення цивільного позову без руху, посилаючись на допущені потерпілим недоліки, що мають істотний характер та підлягають виправленню.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 частково підтримав подане ним клопотання про залишення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 без руху, зазначивши про те, що з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином, може звернутися до суду виключно власник майна, натомість потерпілий ОСОБА_6 не є власником транспортного засобу, якому завдано шкоду. При цьому, посилаючись на відсутність доказів сплати судового збору, захисник зазначив, що звернення до суду з цивільним позовом неналежним позивачем не є підставою для залишення позову без руху, а є підставою для залишення позову без розгляду.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
До прав потерпілого, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України віднесено право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння… Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 3 статті 175 ЦПК України встановлено низку вимог до змісту позовної заяви, недотримання яких може бути підставою для залишення позовної заяви без руху або її повернення згідно із статтею 185 цього Кодексу.
Проте такі вимоги мають застосовуватися із урахуванням специфіки кримінального провадження та не суперечити засадам кримінального судочинства, а тому правові наслідки, передбачені статтею 185 ЦПК України, у вигляді залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, можуть бути застосовані судом у кримінальному провадженні лише у разі, якщо такі недоліки унеможливлюють або суттєво перешкоджають розгляду цивільного позову по суті із прийняттям одного з рішень, передбачених статтею 129 КПК України.
Одночасний розгляд судом обвинувального акту й цивільного позову, для мети доказування має ряд особливостей, які посилюють захист прав громадян та законних інтересів юридичних осіб, що зазнали шкоди від кримінального правопорушення, й сприяють більш швидкому та повному її відшкодуванню. Головний обов'язок держави полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини, тому діяльність осіб, які здійснюють кримінальні провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення права і законних інтересів учасників цього провадження, і насамперед потерпілого (цивільного позивача).
Статтею 91 КПК визначено, що, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид та розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди є обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
На відміну від цивільного судочинства, в якому обов'язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на неї (частина 1 статті 81 ЦПК), у кримінальному провадженні доказування зазначених обставин, у тому числі, особи, яка завдала шкоди кримінальним правопорушенням, її винуватості, виду завданої кримінальним правопорушенням шкоди (майнова, моральна, фізична) та її розміру (якщо шкода має або набула характеру майнової) покладається на слідчого та прокурора (стаття 92 КПК), які наділені відповідними повноваженнями для його здійснення.
Зазначені вище відомості містяться в обвинувальному акті, а документи, якими вони підтверджуються, перебувають у розпорядженні прокурора та на відповідній стадії розгляду кримінального провадження в подальшому будуть надані суду, як докази сторони обвинувачення. Крім того, винуватість тієї чи іншої особи встановлюється за результатами розгляду справи по суті у вироку суду, а підстави для винесення такого вироку не можуть бути достеменно відомі потерпілому на момент звернення з цивільним позовом.
Викладене свідчить про формальний характер дотримання цивільним позивачем вимог щодо форми і змісту цивільного позову у кримінальному провадженні. Цивільний позивач наділений правом брати участь у доказуванні підстав та розміру цивільного позову за допомогою подання органові, що веде провадження, відповідних доказів, брати участь у слідчих (розшукових) діях, пов'язаних із встановленням характеру та розміру заподіяної шкоди, брати участь у безпосередній перевірці відповідних доказів тощо, оскільки він зацікавлений у відшкодуванні завданої йому кримінальним правопорушенням шкоди, що стимулює його брати активну участь у доказуванні підстав та розміру пред'явленого цивільного позову. Проте таке не є його обов'язком.
Тобто вимоги статті 175 ЦПК щодо форми та змісту позовної заяви в кримінальному провадженні застосовуються в обмеженому вигляді з урахуванням перерозподілу тягаря доказування, змісту предметів доказування у кримінальному та цивільному провадженні за позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином.
У відповідності до вказаних норм закону потерпілий ОСОБА_6 , котрий набув такого статусу у кримінальному провадженні відповідним процесуальним рішенням сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування, скористався своїм правом та до початку судового розгляду пред'явив цивільний позов до ОСОБА_3 .
Доводи сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_6 є неналежним позивачем підлягають перевірці під час здійснення судового провадження кримінального провадження і будуть оцінені судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення за результатами судового провадження, оскільки незгода учасників судового провадження з обгрунтуванням цивільного позову у кримінальному провадженні не є підставою для відмови у прийнятті такого позову до розгляду.
Разом із цим, відповідно до положень пунктів 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України №3674-VI від 08.07.2011 «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) звільненими від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви є позивачі у справах: про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення відповідно.
Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої в результаті заподіяння будь-якого ушкодження здоров'ю, зважаючи на це, під час розгляду справи в усіх судових інстанціях цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про відшкодування будь-якої шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Таким чином суд приходить до висновку, що вищевказане клопотання захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 слід прийняти до розгляду у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 128, 129, 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 13.03.2022 включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_6 (цивільний позивач) до обвинуваченого ОСОБА_3 (цивільний відповідач) прийняти до розгляду у кримінальному провадженні.
Строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, а також заперечень на відзив слід обраховувати відповідно до положень статей 178-180 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в частині продовження запобіжного заходу протягом п'яти днів з моменту проголошення.
В іншій частині ухвалу суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1