ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2022Справа № 910/16389/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД"
до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 41 554,46 грн.,
без виклику учасників справи.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 41 554,46 грн. збитків за недостачу вантажу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення перевізником - АТ "Українська залізниця" своїх зобов'язань щодо збереження вантажу (шроту кормового), що був переданий позивачем до перевезення відповідачеві залізничним транспортом у відповідних вагонах.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
10.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона повністю заперечує проти позову, вказуючи на те, що позивач не довів наявність та розмір завданих йому збитків відповідачем. При цьому, за доводами відповідача, вагон прибув непошкоджений на станцію призначення, що виключає можливість доступу до вантажу під час здійснення перевезення.
18.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона зазначила про безпідставність і необґрунтованість доводів відповідача, а також наголосила, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Тоді як у відповідному комерційному акті зафіксовано, що на пломбі запірно-пломбувального пристрою Української залізниці контрольний знак відсутній, стертий напилком, що є ознакою несанкціонованого доступу до вагону.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 21.02.2022.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
25 лютого 2020 року між АТ «Українська залізниця» (Перевізником) та ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (Замовником) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі- Договір).
24.03.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» повідомлення №99-31454383/2020-002, яким засвідчило прийняття заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів/надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У відповідності до п. 1.4. договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 1.5. договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пунктом 9.5. договору передбачено, що договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом Замовника допускається укладення договору в паперовій формі.
Згідно з п. 1.10. договору, останній є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. договору.
Договір укладений між сторонами 25.02.2020 в редакції, що оприлюднена 30.12.2020 р. на веб-сайті http://uz-cargo.com, та яка вводиться в дію 01.01.2021.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов договору позивач 08.04.2021 передав залізниці до перевезення вантаж (шрот кормовий насипом) зі станції відправлення Есхар на станцію призначення Чорноморськ-Порт-експорт для одержувача вантажу СП ТОВ «Трансбалктермінал» загальною масою 138400 кг., що оформлено накладною №43445949.
За вищевказаною накладною було направлено вагони №95114518 з масою вантажу 68800 кг та №95094181 з масою вантажу 69600 кг.
При перевірці та видачі вантажу, який надійшов 12.04.2021 на станцію призначення Чорноморськ-Порт-експорт було встановлено недостачу вантажу у вагоні №95114518 у кількості 4900 кг.
Згідно з комерційним актом №402000/7 від 12.04.2021 при проведенні комісійного зважування вагону №95114518 на справних вагонних вагах за результатами зважування виявлено: брутто - не вказано, тара - 23400 кг, нетто - 68800 кг. Насправді виявилось: брутто - 87300 кг, тара - 23400 кг, нетто 63900 кг, що менше вантажного документу на 4900 кг. Люки закриті, слідів просипання не виявлено.
Натомість, у комерційному акті констатовано: «на пломбі ЗПП - УЗ контрольний знак відсутній, стертий напилком, задіяне.
18.06.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №20200001389 про відшкодування збитків за недостачу вантажу у вагоні №95114518, слідування якого здійснювалося за залізничною накладною №43445949.
Проте, як вбачається із долученої до позовної заяви відповіді Акціонерного товариства «Українська залізниця», листом від 15.09.2021 вих. №711-К, останнім зазначено, що відшкодування вартості недостачі вантажу розглянута та задоволенню не підлягає на підставі ст. 111 Статуту залізниць України, а саме: навантаження проведене засобами вантажовідправника; на станцію призначення вантаж прибув у технічно справному вагоні, що підтверджується актом про технічний стан вагона форми ГУ-106 від 12.04.2021 №104.
Відповідно до комерційного акту ф. ГУ-22 станції Чорноморськ-Порт від 12.04.2021 №402000/7 вагон прибував у комерційному відношенні справний за справними 7 ЗПП вантажовідправника, які відповідають даним, зазначеним у перевізному документі. Слідів просипання вантажу не виявлено, люка закриті щільно, доступу до вантажу немає.
На підставі зазначеного, відповідачем було повернуто документи: оригінал залізничної накладної, оригінал комерційного акту №402000/7, копію довідки про вартість вантажу, копію документу, що підтверджує повноваження особи на підписання претензії.
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які були завдані йому у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у сумі 41 554,46 грн., виходячи з вартості 1 т. вантажу за залізничною накладною №43445949 відповідно до довідки про балансову вартість шроту соняшникового гранульованого від 20.05.2021 №20200001390 вартість 1 тони вантажу складає 9132,85 грн.
При цьому, позов заявлено вантажовідправником у відповідності до вимог ст. 133 Статуту залізниць України, відповідно до переуступного напису, зробленого на накладній №43445949 за підписами директора та головного бухгалтера СП ТОВ «Трансбалктермінал», право на пред'явлення позову передано Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
За змістом статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч. 1 п. 110 Статуту залізниць України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Частиною 1 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та п. 113 Статуту).
Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (п. 114 Статуту залізниць України).
Абзацом 1 пунктом 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Частиною 2 статті 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі довідки про балансову вартість шроту гранульованого від 20.05.2021 №20200001390, який складає 9132,85 грн за 1тонну, що підписаний генеральним директором та головним бухгалтером, тобто з дотриманням вимог абзацу 1 статті 115 Статуту залізниць України.
Отже, позивачем надані належні та допустимі докази вартості втраченого вантажу, як то передбачено вимогами абзацу 1 статті 115 Статуту залізниць України.
В той же час, відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Як встановлено в комерційному акті №402000/7 від 12.04.2021 маса вантажу в вагоні №95114518 на момент прийняття відповідачем вагону до перевезення складала нетто 68800 кг. Станом на момент зважування на станції призначення маса вантажу в вагоні №95114518 склала вже нетто 63900 кг, що свідчить про незбереження відповідачем прийнятого до перевезення вантажу у загальному розмірі 4900 кг.
Таким чином, враховуючи початково зафіксовану масу прийнятого до перевезення вантажу та відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, норма природної втрати вантажу у вагоні №53228904 складає 0,5%, що дорівнює 344 кг.
Відтак належний розмір вартості втраченого вантажу становить 41 544,46 грн. (4900 кг - 344 кг = 4556 кг (4,55 т); 4,55т * 9132,85 грн = 41 554,46 грн).
Таким чином, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми збитків, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, відповідає приписам чинного законодавства.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (Україна, 01001, місто Київ, ПРОВУЛОК ШЕВЧЕНКА ТАРАСА, будинок 3, ідентифікаційний код 31454383) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, у розмірі 41 554,46 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2022.
Суддя І.В. Приходько