ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2022Справа № 910/19516/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 4173,15 грн,
Представники:
не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 4173,15 грн, в тому числі: 739,50 грн 3% річних, 3433,65 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.
05 травня 2015 року сталась дорожньо-транспортна пригода через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (договір № АІ/5554630). 18 серпня 2015 року потерпіла особа звернулась до страховика з відповідної заявою. Страховик не виплатив потерпілому страхове відшкодування.
Внаслідок укладення відповідних договорів товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» є правонаступником потерпілої особи.
В межах справи про банкрутство приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (справа № 910/842/18) були визнані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до боржника.
Оскільки 17 липня 2019 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» ліквідовано, позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з вимогою про виплату визнаних вимог. Однак відповідач задовольнив вимогу позивача частково, чим порушив права позивача.
Суд своєю ухвалою від 01.12.2021 відкрив провадження у справі № 910/19516/21 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов'язаний відшкодувати за ліквідованого страховика виключно шкоду, до якої законом не віднесено сплату 3% річних та інфляційних втрат, поряд з цим відповідач не є правонаступником ліквідованого боржника.
Також позивач подав заяву про застосування строку позовної давності. Відповідач зазначив, що строк позовної давності починається з дати дорожньо-транспортної пригоди - 05.05.2015.
У свою чергу позивач зазначив, що строк позовної давності не може бути застосований, оскільки розмір заборгованості встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/842/18.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
05.05.2015 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Згідно з постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.05.2015 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_1 .
Майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , були застраховані приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» за полісом № АІ/5554630 (далі Договір-2). Ліміт по майну - 50000,00 грн, франшиза - 1000,00 грн.
18.08.2015 ОСОБА_3 подала до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
16.09.2015 ОСОБА_3 (цедент) та фізична особа-підприємець Шиян Денис Сергійович (цесіонарій) уклади договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до умов якого цедент відступив цесіонарію, а цесіонарій прийняв і зобов'язався оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) за участю автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якої застрахована згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.12.2014, номер полісу АІ/5554630 в страховій компанії ПрАТ «СК «Україна». Загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 10762,23 грн.
30.09.2015 фізична особа-підприємець Шиян Денис Сергійович (клієнт) та товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015, відповідно до умов якого клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов'язався оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору, в тому числі за договором від 16.09.2015 на суму 10762,23 грн.
В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України). Отже, починаючи з 30.09.2015 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування № АІ/5554630, яке виникло в результаті ДТП, є товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал».
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» в строк до 17.11.2015 не виплатило страхове відшкодування.
02.03.2018 Господарський суд міста Києва порушив справу № 910/842/18 про банкрутство приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
16.05.2018 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про визнання грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» у повному обсязі та внесення до реєстру кредиторів.
Серед інших вимог визнано заборгованість приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» за договором № АІ/5554630, яка складається з страхового відшкодування, пені, 3% річних, інфляційних втрат.
17.07.2019 Господарський суд міста Києва ухвалив ліквідувати приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»
03.09.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Моторного (транспортного) страхового бюро України з вимогою про виплату страхового відшкодування за полісом АІ/5554630 (страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат, 3% річних).
Моторне (транспортне) страхове бюро України задовольнило вимогу лише в частині 10762,23 грн страхового відшкодування.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не сплатило позивачеві 739,50 грн 3% річних та 3433,65 грн інфляційних втрат (за період з 17.11.2015 (91-й день) до 02.03.2018 (відкриття провадження у справі про банкрутство).
В силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, розмір грошової вимоги та обґрунтованість такої вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» встановлені у справі №910/842/18, мають преюдиціальне значення та не потребують повторного доказування.
Відповідно до підпункту г пункту 41.1 ст. 41 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі за текстом - МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 вказаного закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені Законом і договором страхування (зокрема, пеня, 3 % річних, інфляційні втрати) (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15 та від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15).
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законами України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 зазначеного закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика, через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим законом.
Підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 вказаного закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому преамбула статті 41 Закону - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту «ґ» пункту 41.1 цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 цього закону, пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України, позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду.
Отже, в даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має місце перехід обов'язків до МТСБУ за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика.
При цьому, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015 від 30.09.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки у повному обсязі.
Разом з тим, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заявив про застосування судом строків позовної давності, посилаючись на те, що позивач пропустив такий строк на звернення до суду за захистом свого права.
Відповідно до ч. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Попри те, що відповідна заява відповідача про застосування строку позовної давності в даній справі викладена ним у відзиві, який долучений судом до матеріалів справи без надання йому правової оцінки з підстав викладених вище, враховуючи норму ст. 267 Цивільного кодексу України, якою передбачено право сторони на звернення до суду із заявою про сплив строку позовної давності та не може бути обмежене, суд приймає таку заяву до розгляду з наданням їй відповідної правової оцінки, з огляду на відсутність в нормах чинного законодавства обмеження строку на звернення з відповідною заявою.
Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Статтею 263 Цивільного кодексу України наведені підстави зупинення перебігу позовної давності, зокрема в ч. 1. вказаної статті зазначено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу позовна давність переривається, зокрема, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача кредиторських вимог за договором №АІ/5554630, внаслідок ліквідації боржника - приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: 3% річних, інфляційних втрат.
Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України мають похідну природу від основного грошового зобов'язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки.
Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору № АІ/5554630, були визнані в повному обсязі, зокрема, в частині розміру страхового відшкодування, 3% річних, інфляційних втрат, пені, та внесені до реєстру кредиторів.
Суд встановив, що на підставі заяви позивача від 20.08.2019 відповідач сплатив 06.09.2019 лише страхове відшкодування у розмірі 10762,23 грн, інша частина зобов'язань щодо сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені була залишена з боку відповідача без задоволення.
Враховуючи вищевикладене строк позовної давності є перерваним.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач надав належні докази понесення 4600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (договір № 96 про надання правової допомоги від 01.06.2020, акт надання послуг від 24.11.2021, ордер).
Оскільки відповідач не довів неспівмірність цих витрат, суд покладає на нього ці витрати в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Стягнути з Моторного (транспортного страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, код 21647131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36019, код 37686922) 739,50 грн 3% річних, 3433,65 грн інфляційних втрат, 2270,00 грн судового збору, 4600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С. А. Ковтун