ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2022Справа № 910/13313/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект"
до: 1. Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
2. Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Дарменко В.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України про: визнання протиправною бездіяльності Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Міністерства юстиції України, що полягала відповідно у тривалому невиконанні рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.2010 у справі №23/199, рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/12996/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17, та незабезпеченні своєчасного, повного і неупередженого виконання таких рішень; та зобов'язання Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Міністерства юстиції України вжити невідкладних заходів для виконання рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.2010 у справі №23/199, рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/12996/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17, або захистити порушені права та інтереси позивача в інший спосіб, що не суперечить закону і забезпечує ефективний захист його права на виконання судових рішень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.10.2021.
Протокольною ухвалою суду від 20.10.2021 відкладено підготовче засідання на 24.11.2021.
Протокольною ухвалою суду від 24.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.12.2021.
Протокольною ухвалою суду від 22.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2022.
02.02.2022 на електронну пошту суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, у яких відповідачі наводять аргументи на спростування доводів позивача.
03.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою суд від 03.02.2022 відкладено судове засідання на 03.02.2022.
07.02.2022 та 08.02.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшли заперечення проти долучення відзивів до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.2022 поновлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву та долучено відзиви до матеріалів справи.
У судовому засіданні 08.02.2022 суд заслухав вступні слово представників сторін.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 08.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2010 у справі №23/199 позов ТОВ "ТК "Технокомплект" в частині стягнення з ДП "Макіїввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" задоволено, стягнуто основний боргу у розмірі 123 396,80 грн, інфляційні витрати у розмірі 6 674,58 грн, 3% річних у розмірі 1 724,17 грн, витрати по сплаті держмита у розмірі 1 317,96 грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 185,49 грн.
22.11.2010 на виконання рішення видано відповідний наказ.
02.03.2016 державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50379639 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №23/199 від 22.11.2010.
24.04.2018 державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого документа до Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області.
25.05.2018 державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
21.01.2020 державним виконавцем прийнята постанова про скасування процесуального документу - постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2018.
28.12.2021 державним виконавцем Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/12996/16 стягнуто з ДП "Макіїввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" на користь ТОВ "ТК "Технокомплект" 25 735,76 грн - 3% річних та 151 134,08 грн - інфляційних витрат та 2 653,66 грн - витрат по сплаті судового збору.
22.08.2016 на виконання рішення видано відповідний наказ.
30.08.2016 державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52058980 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/12996/16 від 22.08.2016.
25.04.2018 державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого документу до Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області.
24.05.2018 державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
21.01.2020 державним виконавцем прийнята постанова про скасування процесуального документу - постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2018.
28.12.2021 державним виконавцем Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17 стягнуто з ДП "Макіїввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" на користь ТОВ "ТК "Технокомплект" 22 213,60 грн - інфляційних витрат, 4 757,00 грн - 3% річних, 781,74 грн - витрат на правову допомогу та 404,56 грн - судового збору.
26.12.2017 на виконання рішення видано відповідний наказ.
18.12.2018 державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57934143 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/18833/17 від 26.12.2017.
16.01.2019 державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого документа до Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області.
06.02.2019 державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
08.02.2019 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 20.01.2020 постановлено визнати дії державного виконавця Києва-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області такими, що суперечать положенням Закону України "Про виконавче провадження".
21.01.2020 державним виконавцем прийнята постанова про скасування процесуального документу - постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.02.2019.
28.12.2021 державним виконавцем Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом тривалого періоду органами ДВС не вжито жодних дій, спрямованих на реальне виконання судових рішень, виконавчі провадження з незаконних підстав зупиняли, а накази повертали позивачу, постійно порушувалися строки виконавчого провадження. Позивач вважає, що заходи, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження" не були вжиті, або були вжиті в обсязі, недостатньому для виконання судових рішень, та відповідно така бездіяльність виконавчої служби щодо тривалого невиконання судових рішень є протиправною.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження, це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" у чинній редакції, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Позивач зазначає, що державним виконавцем протягом тривалого часу не були вчинені дії щодо виконання судових рішень, у тому числі не були вчинені дії щодо виявлення майна боржника, яке знаходиться у інших осіб, а також майна та коштів, що належать боржнику від інших осіб; не вчинялися дії щодо виявлення дебіторської заборгованості перед боржником та його відокремленими підрозділами.
Проте, факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про протиправну бездіяльність таких осіб.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Статтею 2 зазначеного закону встановлено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається із інформації про виконавче провадження №52058980, в ході здійснення виконавчого провадження, державному виконавцю не вдалося встановити факт, що описані та арештовані будинки не забезпечують ведення виробничої діяльності боржника, відповіді на запити державного виконавця не надходили.
Враховуючи, що майно ДП "Макіїввугілля" складається з основних фондів та оборотних коштів, які є власністю держави та закріплюється за державою на праві господарського відання, підприємство підпадає під дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".
Окрім того, згідно постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 28.12.2021 вбачається, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на два житлові будинки (за адресою: Київська область, с. Петропавлівська-Борщагівка, вул. Київська 38 та вул. Вишнева, 37) наявні записи про обтяження: податкова застава, яке внесено ГУ ДФС у м. Києві. Зазначені будинки описані та арештовані.
В матеріалах справи наявний лист Головного управління ДПС у м. Києві від 02.11.2020 "Про надання відповіді" у якому зазначено, що у відповідь на запит Києво-Святошинського РВ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) від 23.10.2020 повідомляється, що ДП "Макіїввугілля" перебуває на обліку в Дарницькому ДПІ ГУ ДПС у м. Києві, як платник податків за основним місцем обліку. У зв'язку із наявністю у ДП "Макіїввугілля" податкового боргу, майно останнього знаходиться у податковій заставі відповідно до акту опису майна від 15.01.2018 №3/26-15-17-02-17 (а саме: житловий будинок, заг. площею 381,3 кв.м., який знаходиться за адресою: Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Вишнева, 37). Податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.01.2018. Окрім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2020 у справі №640/11002/19 контролюючому органу надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна ДП "Макіїввугілля".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 у справі №640/11002/19 надано дозвіл на погашення суми податкового боргу Державного підприємства "Макіїввугілля" у загальному розмірі 663 585 181,97 грн за рахунок майна Державного підприємства "Макіїввугілля", що перебуває у податковій заставі.
Указаним рішенням встановлено, що 31.05.2019 ГУ ДФС у м. Києві складено акт про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в якому зафіксовано, що встановлено фактичну наявність описаних активів згідно актів опису майна в податкову заставу від 15.01.2018 2/26-15-17-02-17 та від 15.01.2018 №3/26- 1 15-17-02-17, які фактично знаходиться за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Київська, будинок 38 та Київська обл. Кчево- Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Вишнева, будинок 37.
Окрім того, Міністерство енергетики України у відповідь на запит державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) від 09.07.2020 повідомило, що за даними автоматизованої системи "Юридичні особи", яка заповнюється підприємствами та ведеться Міністерством з метою наповнення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, на балансі ДП "Макіїввугілля" за вказаними адресами обліковуються котеджі заг. площею 373,1 кв.м. та 381,3 кв.м.
Наявність іншого майна, окрім двох житлових будинків, які знаходяться у податковій заставі, не встановлено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що органи державної виконавчої служби (зокрема Києво-Святошинський районний відділ ДВС ГТУЮ у Київській області) не мали реальної можливості виконати спірні виконавчі документи, оскільки матеріалами справи підтверджено, що запис про податкову заставу на виявлене майно боржника було внесено до прийняття відділом виконавчих документів до виконання. У свою чергу порушення строків вчинення виконавчих дій у даному випадку не є підставою для визнання незаконними таких дій, оскільки саме по собі рішення є правильним та не могло вплинути на результати виконавчих дій, у випадку своєчасного вчинення виконавчих дій.
Окрім того, на час розгляду справи постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 28.12.2021 оскаржені не були.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не зазначено які саме фактичні обставини свідчать про те, що невчинення державним виконавцем Києво-Святошинського відділу ДВС мало результатом невиконання спірних рішень.
Констатація факту невиконання судового рішення без з'ясування обставин стосовно того, що зумовило його невиконання, не може бути достатнім і переконливим свідченням того, що державний виконавець допустив протиправну бездіяльність.
У свою чергу, судом не встановлено, що у державного виконавця Києво-Святошинського відділу ДВС була реальна можливість вчинення виконавчих дій.
Постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження від 20.01.2020, якою визнано протиправними дії державного виконавця, не є безумовною підставою для визнання дій державної виконавчої служби протиправними, оскільки як вбачається із матеріалів справи після винесення указаної постанови допущені порушення були усунуті.
Окрім того, матеріалами справи не підтверджені доводи позивача щодо того, що Міністерство юстиції України не забезпечило виконання рішень. Жодних доказів звернення до Міністерства юстиції України із скаргами або заявами щодо спірних виконавчих проваджень до матеріалів справи не додано.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №910/13407/17 від 13.03.2018, №915/370/16 від 24.04.2019, №916/3545/15 від 05.03.2020.
Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 21.02.2022.
Суддя Н.І. Зеленіна