номер провадження справи 9/176/21
11.02.2022 Справа № 908/3318/21
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання”, код ЄДРПОУ 42093239 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)
до відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення суми 3883,18 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” про стягнення з відповідача: ОСОБА_1 суми 3883,18 грн., яка складається з: суми 3142,29 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, суми 685,16 грн. пені, суми 36,35 грн. - 3% річних, суми 19,38 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 23.11.2021 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 06.12.2021 включно.
Ухвалою суду від 13.12.2021 позовна заява в редакції, що надійшла до суду після усунення недоліків, прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3318/21, присвоєний номер провадження 9/176/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.02.2022 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Позивач зазначив, що між ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) шляхом підписання останньою заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (http://zpep.com.ua), укладено Договір № 0283/4-П про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою розташування електроустановки: 70537, Запорізька область, Оріхівський р-н, с. Магдалинівка, вул. Шевченка 88, EIC-код точки 62x7106792116577. У відповідності до розділу 3 Договору, умови надання послуг визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору. Позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку були направлені рахунки за постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за березень 2021 року - травень 2021 року у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії складає 1100 кВт/год на суму 3142 грн. 29 коп. Спожитий обсяг електричної енергії ФОП ОСОБА_1 за березень 2021 року та квітень 2021 підтверджується повідомленням за № 007-66/3141 від 04.06.2021 року, наданим адміністратором комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ “Запоріжжяобленерго”. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність 22.04.2021 за власним рішенням. Для вжиття заходів досудового врегулювання спору, відповідачу було направлено вимогу від 14.06.2021 №419/36-10 для сплати суми боргу. Проте вимога була залишена Відповідачем без уваги. Внаслідок невиконання умов договору в частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 ПPPEE у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за березень 2021 року та квітень 2021 року у розмірі 3142 грн. 29 коп. У зв'язку з порушенням відповідачем зазначеного грошового зобов'язання, позивач, керуючись умовами пункту 5.11 договору, п. 7 Додатку 3 до Договору та приписами діючого законодавства, нарахував та просить суд стягнути з відповідача також суму 685,16 грн. пені та суму 36,35 грн. - 3% річних за період прострочення оплати заборгованості з 08.04.2021 по 14.09.2021 та суму 19,38 грн. інфляційних втрат за період з травня по серпень 2021. Позовні вимоги обґрунтовано умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладеного на підставі поданої споживачем 29.12.2018 заяви-приєднання, ст.ст. 16, 526, 530, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НРРЕЕ від 14.03.2018 № 312.
28.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідачем зазначено, зокрема, про те, що ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», яке є оператором розподілення, не може вимагати оплату за електричну енергію. Відповідачем не укладався з позивачем договір про надання послуг, заява-приєднання про надання послуг ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» відповідачем не підписувалось, підпис у ній є підробленим. За даним фактом 27.12.2021 подано заяву до слідчого відділу ОП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, зареєстрована в ЄО № 13190. Зважаючи не це, відповідачкою заявлено про визнання Договору-приєднання від 29.12.2018 фальшивим. Враховуючи викладене, відповідачка просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; направити Договір-приєднання та всі матеріали по справі до СВ ОП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області для досудового розслідування за ознаками кримінального злочину за ст. 385 КК України; вважати, що позивач намагався ввести суд в оману, подавши неправдиві свідчення та документи; припинити провадження у судовій справі № 908/3318/21.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Тобто обов'язок направлення копії відзиву позивачу кореспондується з обов'язком позивача направити копію позовної заяви відповідачу, що ставить сторін (учасників справи) у рівне процесуальне становище.
Не направлення позивачу копії відзиву позбавляє останнього на подання відповіді на нього.
Враховуючи, що до відзиву не додано доказів направлення його копії позивачу, відзив відповідача судом не прийнято до розгляду. Крім того, до відзиву також не додано відповідні докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом». Згідно з п. 4 ця постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019.
Згідно з п. 3 вказаної постанови, ПАТ «Запоріжжяобленерго» зобов'язано, зокрема:
- до 01 січня 2019 року забезпечити завершення організаційних заходів, пов'язаних з анулюванням ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності за ліцензією з розподілу електричної енергії, зокрема, але не виключно:
- до 01 січня 2019 року укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачами, електроустановки яких приєднані до системи розподілу електричної енергії Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», та договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з електропостачальниками, які мають намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії таким споживачам, із відкладальною умовою набрання ними чинності з 01 січня 2019 року.
Відповідно до абз. 1, 2, 4 пункту 13 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання (абзац перший пункту 13 розділу XVII в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018, який набрав чинності 01.01.2019).
З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб'єкт господарювання (абзац четвертий пункту 13 розділу XVII в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (набрання чинності 19.04.2018) було затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з п.п. 2, 8 вищевказаної постанови: укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до п. 1.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг (п.1.1.2 ПРРЕЕ);
Постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги (підпункт 67 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання к сферах енергетики та комунальних послуг від 31.07.2018 № 807 Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (код ЄДРПОУ 42093239) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (позивач у справі) є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно з п. 13 Розділу ХVІІІ Закону України «Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.
Матеріали справи свідчать, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (Споживач), 29.12.2018 підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за змістом якої суб'єкт господарювання (Споживач) керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ), та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) на сайті постачальника універсальних послуг (далі - Постачальник) в мережі Інтернет за адресою: www.zpep.com.ua або в друкованому висланні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», приєднується до умов Договору на умовах комерційної пропозиції Постачальника (малий непобутовий споживач) з наведеними персоніфікованими даними, а саме: вид об'єкта: магазин; адреса об'єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку: с. Магдалинівка, вул. Шевченка 88, 62z7106792116577. Початок постачання електричної енергії - 01.01.2019.
В заяві-приєднання вказано, що погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), Споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до цього Договору в повному обсязі.
З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинного законодавства України.
Вказана заява-приєднання є Додатком 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
В пункті 1.1 Договору постачання сторонами визначено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - Споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є Додатком 1 до цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежу згідно з умовами цього договору.
Пунктом 13.1 договору постачання встановлено, що він укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.
Підпунктом 1 пункту 6.2 договору встановлено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг, згідно з умовами цього договору.
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 3 до цього договору (п. 5.1).
Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом за ним є календарний місяць.
Умови надання універсальних послуг Споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є Додатком 3 до цього Договору (п.3.1 Договору).
За змістом п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу (п.4.21 ПРРЕЕ).
За змістом п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
У пункті 4.13 ПРРЕЕ встановлено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Запоріжжяобленерго» листом з додатком до нього, у відповідь на лист ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 02.06.2021 № 4260 «Щодо підтвердження спожитих обсягів електричної енергії», надав позивачу підтверджуючу інформацію про здійснення ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» постачання електричної енергії споживачу - ФОП ОСОБА_1 у розрахункових періодах з 01.03.2021 по 30.04.2021, за ЕІС-точки комерційного обліку: 62z7106792116577 (торгівельний павільйон), а саме: за березень 2021 - 600 кВТ/г, квітень 500 кВт/г.
Позивач направив на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу від 14.06.2021 за вих. № 419-36-10 про оплату суми 3142,29 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії у семиденний термін з моменту отримання даної вимоги. Направлення цієї вимоги підтверджується копіями опису вкладення й списку відправлень з відбитком поштового штемпеля від 14.06.2021, фіскального чеку від 14.06.2021. Згідно з копією опису вкладення у цінний лист разом із вимогою №419-36-10 від 14.06.2021, на адресу Споживача в тому числі був направлений рахунок за спожиту електроенергію № 0283/04 від 30.04.2021, а також Акт звірки взаєморозрахунків по договору.
Як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в порушення умов договору оплату вартості наданих позивачем послуг не виконав, що стало підставою для звернення ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.04.2021 внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням.
Частиною 8 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Правовий аналіз статті 526 ЦК України встановлює, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, які полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших юридичних фактів (стаття 11 ЦК України). Зобов'язанням є правовідношення (частина перша статті 509 ЦК України), а змістом правовідношення - права й обов'язки його сторін.
Із аналізу вищенаведених приписів законодавства та ст.ст. 598-609 ЦК України слідує, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 320/9471/15-ц (провадження № 61-18132св18).
Також у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №338/180/17 зазначено, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії.
Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
За змістом ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 180 ГК України, ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п.1, 7 ст. 193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч.ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанов івід 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений вище підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyon dreasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Як встановлено судом вище, позивачем - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», яке з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області, надано в матеріали справи підписану Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 заяву-приєднання послуг від 29.12.2018 до умов публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції Постачальника. Позивачем виставлено та направлено Споживачу рахунок на оплату обсягу фактично спожитої електричної енергії. Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заявлена до стягнення загальна сума 3142,29 грн. заборгованості складається з суми 1249,06 грн. боргу за березень 2021 та суми 1893,23 грн. боргу за квітень 2021.
Відповідачем належних доказів на спростування наданих позивачем доказів та заявлених позовних вимог не надано.
Докази належного виконання Споживачем договірних зобов'язань щодо оплати заявленої до стягнення заборгованості, яка виникла за березень - квітень 2021, в розмірі 3142,29 грн. в матеріалах справи відсутні.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 3142,29 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача також суму 685,16 грн. пені, яка згідно з розрахунком нарахована на суму 1249,06 грн. боргу за березень 2021 за період з 08.04.2021 по 14.09.2021 та на суму 1893,23 грн. боргу за квітень 2021 за період з 10.05.2021 по 14.09.2021.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 5.11 договору постачання, зокрема, передбачено: у разі порушення споживачем строків оплати, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
У п. 7 комерційної пропозиції визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% річних від суми боргу.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.
Однак, перевіривши розрахунок пені суд встановив, що у розрахунку позивачем застосовано неправильний розмір облікової ставки НБУ, у в'язку із чим фактично за заявлений позивачем період до стягнення з відповідача належить загальна сума пені у розмірі 186,25 грн.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за загальний період прострочення з 08.04.2021 по 14.09.2021 у загальному розмірі 36,35 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19,38 грн. за період травень - серпень 2021.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Факт порушення грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Перевіривши розрахунки позивача за заявлені ним періоди нарахування, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 3% річних та втрат від інфляції задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі.
На підставі викладеного, позов задовольняється судом частково.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання”, код ЄДРПОУ 42093239 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35) суму 3142 (три тисячі сто сорок дві) грн. 29 коп. основного боргу, суму 186 (сто вісімдесят шість) грн. 25 коп. пені, суму 36 (тридцять шість) грн. 35 коп. - 3% річних, суму 19 (дев'ятнадцять) грн. 38 коп. інфляційних втрат, суму 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2022.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва