номер провадження справи 5/191/21
11.02.2022 Справа № 908/3579/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006)
про стягнення 87 376,29 грн.
Без участі представників сторін
08.12.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» № 33-33/543 від 07.12.2021 (вх. № 3834/08-07/21 від 08.12.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення 87 376,29 грн.
08.12.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/3579/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 10.01.2022, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.
24.12.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 25-16/1852 від 22.12.2021 (вх. № 26812/08-08/21 від 24.12.2021), згідно якого відповідач частково заперечив проти доводів викладених у позовній заяві та просить суд відмовити у задоволенні позову на суму 11 817,11 грн., з яких: 9 581,11 грн. пені та 2 236,00 грн. - 3 % річних.
Вказаний відзив долучено судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У судовому засіданні 11.02.2022 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.01.2019 між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», який є Оператором системи розподілу та діє на підставі ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», який є Споживачем укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 76, який у відповідності з п. 11.1 договору набрав чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору на підставі заяви-приєднання від 14.12.2018. Пунктами 2.3., 5.4. договору та додатком № 4 «Порядок розрахунків» до договору передбачені строки здійснення розрахунків та оплати за послуги з розподілу електричної енергії. Однак, порушуючи умови договору відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги з розподілу. У зв'язку з порушенням ТОВ «ЗТМК» умов договору в частині строків оплати рахунків, позивач на підставі п. 8.5. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу пеню за загальний період з 24.11.2020 по 29.08.2021 на суму 69 632,65 грн. та 3 % річних за період з 14.11.2020 по 29.08.2021 у розмірі 17 743,64 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 230, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
У відзиві на позовну заяву відповідач частково заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що розрахунок позивачем пені не відповідає умовам п. 1.9. додатку № 4 до договору № 76 від 01.01.2019, у зв'язку з чим невірно вирахувані кінцеві терміни сплати рахунків з урахуванням того, що вони направлялись рекомендованими листами. Відповідач зазначив, що різниця між розрахунком пені, зазначений позивачем та розрахунком ТОВ «ЗТМК» становить: 69 632,65 грн. - 60 274,54 грн. = 9 581,11 грн., а позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню на суму 9 581,11 грн. Також, з урахуванням викладеного відповідач частково заперечив щодо розрахунку позивачем 3 % річних та зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних на суму 2 236,00 грн. не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 11 817,11 грн., з яких 9 581,11 грн. пені та 2 236,00 грн. - 3 % річних.
Станом на 11.02.2022 відповіді на відзив на позовну заяву від ПАТ «Запоріжжяобленерго» до суду не надійшло.
Згідно положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Відповідно до положень п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 01.01.2019 вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
У разі відокремлення, оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
На виконання п. 2 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, зі споживачами електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж укладались договори до 01.12.2018 шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання, сплатою рахунка оператора системи розподілу та/або документального підтвердження споживання е/енергії.
Згідно з п. 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (надалі - Правила або ПРРЕЕ) фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу е/енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу е/енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання е/енергії.
Згідно з п. 6 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Пунктами 1, 2 Постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності та анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію направо провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Пунктом 4 цієї Постанови зазначено, що ця Постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019. Отже, з 01.01.2019 відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір), який розміщено на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго» і є у загальному доступі. Приєднання відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 04.07.2007 за № 1614 щодо індивідуальних характеристик об'єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо згідно п. 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018, розміщено на офіційному веб-порталі Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»: http//www.zoe.com.ua, «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» та Заяви-приєднання.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи, який укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору згідно з «Заявою-приєднання», що є додатком № 1 до договору.
01.01.2019 між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», який є Оператором системи розподілу та діє на підставі ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», який є Споживачем укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 76 (договір), який у відповідності з п. 11.1 договору набрав чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору на підставі заяви-приєднання від 14.12.2018.
Згідно п. 2.1. договору, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП № 310 від 14.03.2018 (КСР) за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об'єктом споживача, який є додатком № 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком № 4 «Порядок розрахунків».
Оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора (п. 5.2).
Згідно п. 5.3. договору, тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в Додатку № 4 «Порядок розрахунків».
Відповідно до п. 5.4. договору, споживач оплачує послугу з розподілу (передачі) оператору системи якщо згідно з умовами договору про постачання споживач забезпечує оплату послуги з розподілу (передачі), або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу (передачу) оператору системи якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу (передачі) забезпечує постачальник.
Додатком № 4 «Порядок розрахунків» (далі - додаток №4) до договору визначені наступні умови:
п. 1.5. - споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до оператора системи для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» за формою додатка № 6;
п. 1.7. - за підсумками розрахункового періоду оператор системи виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» та з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.
п. 1.8. - рахунки, виставлені оператором системи відповідно до умов договору для оплати послуг з розподілу електричної енергії (попередньої оплати, остаточного розрахунку, тощо), надаються, як правило, уповноваженому представнику споживача під його розпис на екземплярі рахунка, що залишається у оператора системи.
У разі неотримання представником споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами договору платежів, відповідні рахунки направляються споживачу оператором системи поштовим зв'язком, кур'єром або за допомогою інтернет-сервісу.
п. 1.9. - споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому оператором системи.
Датою отримання рахунка вважається:
- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача - дата отримання цього рахунка споживачем, зазначена ним в рахунку на екземплярі оператора;
- у разі направлення рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);
- у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення цього споживачу;
- у разі направлення рахунка інтернет-сервісом - дата, визначена п. 3.5. цього додатка.
У відповідності до ч. 1 п. 6.2. договору, споживач зобов'язується виконувати умови цього договору, в тому числі, своєчасно проводити розрахунки відповідно до умов договору.
Згідно з ч. 1 п. 5.1.1. Правил, оператор системи має право отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.
За внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків» до цього договору, у разі якщо главою 5 цього договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати (п. 8.5. договору).
Згідно п. 8.8. договору, споживач не несе відповідальності перед оператором системи відповідно до вимог п.п. 8.5. та 8.6. цієї глави договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини оператора системи або внаслідок дії обставин непереборної сили.
Цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 11.1. договору).
На виконання умов договору ПАТ «Запоріжжяобленерго» за період з жовтня 2020 по липень 2021 включно виставлені та направлені на адресу ТОВ «ЗТМК» рахунки за послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 17 694 051,26 грн., а саме:
- рахунок № 76/10/рп від 31.10.2020 на суму 3 940 893,32 грн. направлений 05.11.2020 (п. 1.9. додатку № 4 до договору - термін оплати до 13.11.2020 включно);
- рахунок № 76/11/рп від 30.11.2020 на суму 3 710 550,71 грн. направлений 07.12.2020 (п. 1.9. додатку № 4 до договору - термін оплати до 17.12.2020 включно;
- рахунок № 76/06-РП від 30.06.2021 на суму 5 001 048,72 грн. направлений 06.07.2021 (п. 1.9. додатку № 4 до договору - термін оплати до 16.07.2021 включно;
- рахунок № 76/07-РП від 31.07.2021 на суму 5 041 558,51 грн. направлений 05.08.2021 (п. 1.9. додатку № 4 до договору - термін оплати до 13.08.2021 включно.
Однак, відповідач здійснив оплати вищевказаних рахунків з порушенням термінів обумовлених договором, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню за загальний період з 24.11.2020 по 29.08.2021 включно на суму 69 632,65 грн. та 3 % річних за загальний період з 14.11.2020 по 29.08.2021 включно у розмірі 17 743,64 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України, визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 276 ГК України).
Частиною 7 ст. 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини з надання послуг з розподілу електричної енергії, а також підтверджується факт їх надання.
Однак, відповідач здійснив оплату рахунків за отримані послуги з розподілу електричної енергії з порушенням умов договору.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.
За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як визначено у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.
За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як визначено у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В обґрунтування розміру пені Позивач посилається лише на п. 8.5 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, яким встановлено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених Додатком № 4 "Порядок розрахунків" до цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати, втім без посилань на те, що вказаний розмір пені встановлено тим чи іншим законом України.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за загальний період з 24.11.2020 по 29.08.2021 включно у розмірі 69 632,65 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за період з 24.11.2020 по 29.08.2021 включно на суму 60 277,54 грн. з відмовою у стягненні 9 355,11 грн., оскільки керуючись п. 1.9. додатку № 4 до договору, за рахунком № 76/11/рп від 30.11.2020 на суму 3 710 550,71 грн. термін оплати до 17.12.2020 включно, за рахунком № 76/06-РП від 30.06.2021 на суму 5 001 048,72 грн. - термін оплати до 16.07.2021 включно.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних за загальний період з 24.11.2020 по 29.08.2021 включно у розмірі 17 743,64 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за період з 24.11.2020 по 29.08.2021 включно на суму 15 507,64 грн. з відмовою у стягненні 2 236,00 грн.
Контррозрахунок штрафних санкцій, доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву розрахований вірно та відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 1 968,87 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926) пеню на суму 60 277 (шістдесят тисяч двісті сімдесят сім) грн. 54 коп., 3 % річних у розмірі 15 507 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сім) грн. 64 коп. та судові витрати на суму 1 968 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 87 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2022.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.