61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
21.02.2022р. Справа №905/382/22
за заявою №50-637 від 16.02.2022р. Керівника Бахмутської окружної прокуратури, м.Бахмут в інтересах держави в особі Сіверської міської ради Донецької області, м.Сіверськ (пн)
про забезпечення позову по справі №905/382/22
за позовом Керівника Бахмутської окружної прокуратури, м.Бахмут в інтересах держави в особі Сіверської міської ради Донецької області, м.Сіверськ (пн)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвара», м.Сіверськ (пн)
про стягнення заборгованості в сумі 2084163,16 грн.
Суддя Левшина Г.В.
Керівник Бахмутської окружної прокуратури, м.Бахмут в інтересах держави в особі Сіверської міської ради Донецької області, м.Сіверськ (пн), позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвара», м.Сіверськ (пн), про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2052462,21 грн. та пені в сумі 31700,95 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 02.06.2020р. в частині сплати орендної плати за період з 02.03.2020р. по 01.01.2022р.
Ухвалою суду від 21.02.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/382/22, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.03.2022р. об 11:45 год.
Одночасно з позовом керівником Бахмутської окружної прокуратури, м.Бахмут подано заяву №50-637 від 16.02.2022р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві приватної власності та розташоване за адресою: м.Сіверськ, вул.ім.О.Пушкіна, 6, згідно переліку нерухомого майна наведеного у заяві; заборони відповідачу та будь-яким суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі дії щодо відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Сіверськ, вул.ім.О.Пушкіна, 6, згідно переліку нерухомого майна наведеного у заяві.
Розглянувши вказану заяву, суд виходить з наступного:
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.03.2021р. у справі №921/302/20.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25.09.2020р. у справі № 925/77/20.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, в її обґрунтування Бахмутська окружна прокуратура Донецької області наводить виключно припущення про те, що під час розгляду справи може бути змінений власник та правовий статус майна, а саме, власник нежитлової будівлі може бути змінений шляхом перепродажу майна або здачі в оренду іншим особам, а це значно ускладнить та затягне процес поновлення порушеного права позивача.
При цьому, судом враховано відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів наявності обставин, що свідчать про відсутність коштів у відповідача або майна, за рахунок якого може бути виконане судове рішення у разі його ухвалення на користь позивача (у тому числі, й оголошень про продаж майна або інших доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження активів чи на підтвердження наявності інших обставин, що свідчили б про ризик зменшення відповідних активів).
Натомість, як вбачається з доданої керівником Бахмутської окружної прокуратури Донецької області до позовної заяви довідки №299808367 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.02.2022р., право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м.Сіверськ, вул.ім.О.Пушкіна, 6, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельвара».
Тобто наданими самим заявником документами підтверджується, що відповідач є власником зазначених нежитлових будівель, а аргументи щодо можливого її відчуження в ході розгляду справи ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.
Суд також зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018р. у справі №911/2930/17, від 22.01.2021р. у справі №910/5550/19.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація позивачем права на забезпечення позову не може бути використана в якості тиску на відповідача для спонукання його до здійснення оплати заборгованості та/або вчинення відповідних дій до винесення рішення суду за наслідками розгляду справи по суті.
З огляду на наведене вище, суд зазначає, що заявник, всупереч покладеному на нього чинним процесуальним законодавством обов'язку доказування наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом та розміром позовних вимог, наявності такого зв'язку не довів, так само як і обставин щодо відповідності заявлених ним заходів до забезпечення позову вимогам щодо співмірності та адекватності, а тому заява про забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви №50-637 від 16.02.2022р. керівника Бахмутської окружної прокуратури, м.Бахмут в інтересах держави в особі Сіверської міської ради Донецької області, м.Сіверськ (пн) про забезпечення позову по справі №905/382/22.
Ухвалу підписано 21.02.2022р.
Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду в частині повернення зустрічного позову подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Г.В. Левшина