вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.02.2022р. Справа № 904/8817/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська енерго-металургійна компанія», м. Дніпро
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал», м. Кривий Ріг
Про: стягнення 127 729, 72 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
ТОВ «Дніпровська енерго-металургійна компанія» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Криворізький завод «Універсал» (відповідач) про стягнення 127 729, 72 грн. (в т.ч.: 104 695, 24 грн. - основна заборгованість; 7 374, 53 грн. - пеня; 12 098, 19 грн. - інфляційні втрати та 3 562, 00 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №23/06 від 23.06.15р. (укладеним між сторонами).
Ухвалою суду від 29.11.21р. було відкрито провадження у справі №904/8817/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
ТОВ «Криворізький завод «Універсал» (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався , про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином (про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення та витяг з сайту Укрпошти про вручення 16.12.21р. відповідачу копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, а.с.63, 64).
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Також, суд враховує , що відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021р. №611 продовжено період карантину до 31.08.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.21р. №855 продовжено період карантину до 01.10.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.21р. №981 продовжено період карантину до 31.12.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.21р. №1336 продовжено період карантину до 31.03.2022р.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до п.4 ст. 11 ГПК України , суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Одночасно, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
23.06.15р. між ТОВ «Криворізький завод «Універсал» (покупець) та ТОВ «Дніпровська енерго-металургійна компанія» (постачальник) укладено договір поставки №23/06, відповідно до умов якого постачальник у період з листопада 2019р. по серпень 2020р. здійснив поставку покупцю товару на загальну суму 109 695,24 грн. (що підтверджується відповідними видатковими накладними , а.с.15,18,22,25,28,31) ; а покупець відповідно до п. 8.2. договору зобов'язався здійснити оплату вартості товару шляхом 100% післяплати в безготівковому порядку впродовж 30 банківських днів від дати одержання товару на поточний рахунок постачальника за платіжними реквізитами, зазначеними у наданому постачальником рахунку. Згідно п.9.1. сторона, яка порушила зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси якої порушено. (а.с.11-12).
Однак, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором відповідач оплату за поставлений товар у повному обсязі не здійснив (сплачено лише 5 000, 00 грн.).; у зв'язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку) у відповідача рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 104 695, 24 грн. (а.с.2).
Окрім того, позивач посилаючись на п.9.1. договору, приписи ст. 224-226 ГК України та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 7 374, 53 грн. - пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ); 12 098, 19 грн. - інфляційних втрат та 3 562, 00 грн. - 3% річних (а.с.8-10).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст.712 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом здійснено перевірку здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, порушень не виявлено.
Одночасно, суд вважає, що позивач необґрунтовано нарахував відповідачу 7 374, 53 грн. - пені, оскільки умовами договором не передбачене стягнення пені. Законодавство України не визначає розміру пені, який підлягає стягненню із суб'єкта господарських правовідносин за порушення ним господарського зобов'язання, у випадку, якщо це питання договором не регулюється. Оскільки розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання не встановлюється ні договором, ні актом цивільного законодавства, то і стягнути її неможливо, незважаючи на доведеність факту порушення відповідачем зобов'язання за договором, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 104 695, 24 грн. - основної заборгованості; 12 098, 19 грн. - інфляційних втрат та 3 562, 00 грн. - 3% річних. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з вищенаведених підстав.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький завод «Універсал» (50005, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, буд.8; код ЄДРПОУ 01234929) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська енерго-металургійна компанія» (49083, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 35, офіс 800-808; код ЄДРПОУ 30809232): 104 695, 24 грн. - заборгованості; 12 098, 19 грн. - інфляційних втрат; 3 562, 00 грн. - 3% річних та 2 138, 94 грн. - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 22.02.22р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.