СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24573/21
пр. № 2/759/1504/22
17 лютого 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Коваль О.А.
при секретарі Волошин А.О.
за участю відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 , обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що є він є власником цієї квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.12.1993 року. Відповідачка є дочкою позивача, з 2002 року в спірній квартирі не проживає, комунальні послуги не сплачує, особистих речей в квартирі не має, квартирою не цікавиться. Тому позивач вимушений звернутись до суду із позовом про визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Ухвалою від 08.11.2021 року відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та його представник до суду не з'явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, представник позивача надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Пояснила, що позивач її батько, вона з дитинства зареєстрована в спірній квартирі, але після розлучення батьків, як неповнолітня проживала з матір"ю. Наразі вона не має можливості проживати в спірній квартирі, бо батько не дає ключі та доступ до спірної квартири. На даний час спірну квартиру батько здає в оренду, тому і доступу у неї у неї відповідно також немає. Також суду пояснила, що її батько завжди відносно неї чинить психологічний тиск, принижує її.
Дослідивши надані суду докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить свідоцтва про право власності на житло від 02.12.1993 року.
Частиною першою ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК україни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Разом із тим, сукупністю належних і допустимих доказів факт того, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 , у спірній квартирі дійсно не проживає з 2002 року без поважних причин доведено не було. Натомість відповідачка ОСОБА_1 , яка була допитана під присягою у якості свідка, в судовому засіданні надала суду покази про те, що позивач чинить їй перешкоди в проживанні у спірній квартирі, ключі від квартири не надає, сам проживає в іншому місці, спірну квартиру здає в оренду.
Також у судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_1 , яка є матір"ю відповідачки та колишньою дружиною позивача, яка у судовому засіжданні під присягою суду пояснила, що спірна квартира здається позивачем в оренду, ключів від квартири дочці не дає, проживати там їй не дозволяє, спільного діалогу з позивачем вести неможливо, оскільки він на контакт не йде.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі, оскільки такій чиняться перешкоди, що є поважною причиною її непрожвання в ній.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства та оцінюючи в сукупності належність, достовірність і допустимість кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємозв'язок в сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 321, 405 ЦК України, ст.ст. 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду на бирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу. Повний текст рішення виготовлено 22.02.2022 року.
Суддя Коваль О.А.