709/1277/21
04 лютого 2022 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Кваші І.М.,
секретаря судового засідання - Дем'яненко Н.М.,
за участі представника відповідача за первісним позовом - Гаврилова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чорнобай у спрощеному провадженні цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» про визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22 лютого 2019 року між позичальником ОСОБА_1 (далі -Позичальник, Боржник, Відповідач) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі -Кредитодавець, ТОВ «ФК «Кредіплюс») був укладений Договір про споживчий кредит №15840 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 12500 грн., а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами відповідно умов, зазначених у Договорі.
Кредитодавець належним чином виконало свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Кредитного договору.
09 січня 2020 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 09-01/2020, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором № 15840 від 22.02.2019 р., що укладений між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача.
За період користування кредитними коштами позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 05 листопада 2021 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 43 814,35 грн.
Враховуючи зазначене та посилаючись на приписи діючого законодавства, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43 814,35 гривні, витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. та витрати на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.
З урахуванням положень ст. 274 ЦПК України при відкритті провадження вирішено провести розгляд даної справи в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача адвокат Гаврилов Д.О. подав відзив, у якому зазначив, що згідно свідоцтва про шлюб від 03.03.2020 серія НОМЕР_1 прізвище відповідача « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_4 ». 22 лютого 2019 року між відповідачем та ТОВ «КРЕДІПЛЮС» укладено договір про споживчий кредит № 15840, за умовами якого Кредитодавець надає позичальнику споживчий кредит у розмірі 12500 грн.
Станом на дату покупки боргу 09 січня 2020 року позивач зазначає, що заборгованість по основній сумі кредиту складає 12 253,67 грн. (з наданих 12 500 грн.), що не відповідає дійсності.
Згідно п. 2.1.1. Договору сума в розмірі 2500 грн. повинна була бути сплачена ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» на рахунок ТОВ «Страхова компанія «Проксіма» з метою оплати Позичальником страхових платежів (страхових сум) встановлених Договором добровільного страхування № РК.-49701 від 22.02.2019.
При цьому, позивачем такого договору не надано.
Проте, в матеріалах справи міститься платіжне доручення № crd 49701 від 22 лютого 2019 року про перерахування на карту Позичальника грошової суми в розмірі 10000,00 грн. Тобто, фактично ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 10 000,00 грн.
Позивач надає до суду меморіальні ордери, за якими з 01 березня 2019 року по 19 квітня 2019 року ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості згідно договору
№ 15840 сплатила 4459 грн.
Отже, заборгованість відповідача з кредиту згідно договору № 15840 становить 10000грн. - 4459 грн. = 5541 грн.
В обгрунтування позову, позивач не визначає жодного розрахунку, звідки утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 253,67 грн.
Разом з тим, відповідно до пункту 3.1 Договору сторони домовились про наступні окремі умови Договору, передбачені Графіком платежів (надалі «Графік платежів») що додається в Додатку 2 до Договору та є невід'ємною частиною даного договору.
Проте, позивачем не надано такого додатку № 2 до Договору, у зв'язку із чим неможливо перевірити наявність дійсної заборгованості за кредитним договором.
Крім того, відповідно до пункту 3.5. Договору позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю суму періодичних платежів у розмірах, відповідно до Графіку платежів.
У зв'язку із відсутністю графіку платежів, неможливо визначити суму заборгованості за кредитним договором, строки сплати обов'язкових платежів та інші дані для встановлення розміру заборгованості.
Відповідно до пункту 3.2. Договору Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту та проценти нараховані за користування кредитом частинами у сумі та строки визначені в Графіку платежів, відповідно до якого сплата кредиту та процентів здійснюється щотижнево.
Враховуючи, що такий Графік платежів відсутній у позивача відсутні докази того, що відповідач прострочив виконання договору.
Щодо розрахунку пені представник відповідача вказав, що позивачем в позовній заяві зазначено, що заборгованість з пені складає 4185,00 грн., при цьому згідно картки обліку виконання договору він зазначає, що пеня нарахована з 03 квітня 2019 року по 09 січня 2020 року. Відповідно до ст. 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, з моменту припинення нарахування пені строк позовної давності минув 09 січня 2021 року. Тому вважає, що вимога про наявність заборгованості з пені в розмірі 4 185,00 грн. є необгрунтованою.
Щодо нарахування відсотків за договором пояснив, що позивач зазначає, що заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (09.01.2020) складає 22 669,85 грн., заборгованість за відсотками з моменту відступлення права вимоги (з 09.01.2020 по 05.11.2021 ) складає 2 505,16 грн., проте будь-якого розрахунку щодо суми заборгованості за відсотками з моменту відступлення права вимоги (з 09.01.2020 по 05.11.2021 ) в сумі 2 505,16 грн. позивачем не надано, у зв'язку із чим зазначена позовна вимога є недоведеною та не підлягає задоволенню.
Стосовно заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги (до 09.01.2020) в сумі 22 669,85 грн. зазначив наступне.
З урахуванням проведених оплат позивач повинен був здійснювати розрахунок відсотків із суми заборгованості в розмірі 5541 грн., проте здійснив такий розрахунок із загальної суми 12500 грн. Розрахунок відсотків на залишок заборгованості позивачем не надано. По-друге, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Аналогічний висновок наведений в постанові Верховного суду від 07.10.2021 у справі № 132/1006/19. По-третє, слід врахувати, що відповідно до п. 3.1.2. Договору річна процентна ставка по кредиту складає 320 %, а згідно пункту 3.3. річна процентна ставка по кредиту складає вже 1222,16 % річних.
Отже, Договором чітко не визначено, яка відсоткова ставка за кредитом використовується.
Враховуючи, що 3 % річних в сумі 648,61 грн. та інфляційні втрати в сумі 1552,07 грн. позивачем розраховано із суми заборгованості в розмірі 12 253,67 грн., а не із суми - реальної заборгованості в розмірі 5541 грн., вони також не підлягають задоволенню.
Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про ствердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, первинних бухгалтерських документів, виписки по рахункам, документів, які підтверджують існування заборгованості та її розмір, вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» не підлягають задоволенню.
Також у відзиві заперечують щодо розміру витрат на правову допомогу. Обгрунтовують тим, що враховуючи незначну складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, витрати на правову допомогу за подання позовної заяви у разі задоволення позову повинні складати 750 грн. (0,5 години за надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку) та 2000 грн. (1 година, складання позовної заяви, підготовка та друк необхідних документів), всього 2750 грн.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначають, що станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані від позивача кошти. З огляду на це в позивача виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Відповідач вважає, що заборгованість за кредитним договором становить 5541 грн., проте ним не взято до уваги умови договору, нарахування відсотків, строків сплати заборгованості. Вказують, що відповідач не надав суду жодного доказу, яким би підтверджувався факт відсутності у нього заборгованості: факт повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та пені за порушення строків повернення кредиту.
Представник відповідача надіслав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що ТОВ «Вердикт Капітал» не надано доказів наявності заборгованості, розрахунку наявної заборгованості, копії Графіку платежів, який є невід'ємною частиною договору та підставою для проведення розрахунків, жодного обґрунтування щодо наявності заборгованості за договором, жодних розрахунків з обґрунтуванням заборгованості у розмірі 43814,35 грн. Вважають, що заборгованість відповідача за договором становить 5541 грн. Вимога про наявність пені є необґрунтованою, оскільки з моменту припинення нарахування пені строк позовної давності минув 09 січня 2021 року. Розрахунок відсотків за кредитним договором проведено неправильно. Непропорційно великий розмір відсотків за користування коштами є несправедливим. Договором чітко не визначено, яка відсоткова ставка за кредитом має бути сплачена: за пунктом 3.1.2 договору - 320 %, а за пунктом 3.3 - 1222,16% річних. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то з огляду на незначну складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, у разі задоволення позову повинні складати 2750 грн.
09 грудня 2021 року представник відповідача ОСОБА_6 подав зустрічну позовну заяву до ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків. Вважають, що умови договору споживчого кредиту № 15840 від 22.02.2019 в частині нарахування процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, а тому можуть бути визнані судом недійсними з огляду на наступне.Згідно з пунктом 2.1 договору з кредитодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 12 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. Відповідно до пункту 3.1.2 за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 320,0 % (процентів) річних від суми кредиту. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховують з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредиту, зазначеного в п. 3.1.1 Договору. В пункті 3.3. Договору зазначено, що реальна процентна ставка по кредиту становить 2222,16 % річних. Відповідно до пункту 3.1 Договору сторони домовились про наступні окремі умови Договору, передбачені Графіком платежів (надалі «Графік платежів») що додається в Додатку 2 до Договору та є невід'ємною частиною даного договору. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перерахував на карту Позичальника грошової суми в розмірі 10000,00 грн. Згідно з розрахунком заборгованості за договором споживчого кредиту загальна сума заборгованості за цим договором та всіма нарахованими відсотками відповідно до його умов становить 43814,35 грн. Згідно меморіальних ордерів від 19.04.2019 в рахунок погашення кредиту згідно договору № 15840 ОСОБА_1 сплатила 2010,00 грн.; від 20.03.2019 - 821,00 грн.; від 07.03.2019 -815,00 грн.; та від 01.03.2019 - 813,00 грн. Таким чином, з 01.03.2019 по 19.04.2019 ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості згідно договору № 15840 сплатила 2010,00 + 821,00 + 815,00 + 813,00 = 4459 грн. Отже, заборгованість відповідача з кредиту згідно договору № 15840 становить 10000 грн. - 4459 грн. = 5541 грн. Тобто тіло кредиту складає 5541,00 грн., а не 12253,67 грн. нараховані відсотки складають 25175,01 грн., що більше ніж 50 відсотків тіла кредиту. Враховуючи, що тіло кредиту становить 5541 грн., а згідно висновків Верховного суду в постанові від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 проценти не можуть бути більше ніж 50 відсотків тіла кредиту, умови договору про встановлення відсотків за користування кредитом в розмірі 2222,16 % є недійсними. Ураховуючи зазначене, вимоги про визнання недійсними пунктів 3.1.2. та 3.3. Договору споживчого кредиту підлягають задоволенню, оскільки визначений ТОВ «ФК «Кредіплюс» розмір процентів (2222,16 %) є непропорційно великою сумою компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Просили визнати договір про споживчий кредит №15840 від 19.02.2019 року, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_5 в частині нарахування відсотків, що визначено у п. 3.1.2 та 3.3. договору недійсним. Стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. та витрати на оплату судового збору в сумі 908 грн.
Ухвалою суду від 10 січня 2022 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ«Вердикт Капітал», ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків. Об'єднано в одне провадження первісну позовну заяву ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» про визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків.
Від відповідача за зустрічним позовом - ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. Представник відповідача зазначив, що відсоткова ставка була узгоджена сторонами договору. Договір є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватись як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб. Позивач не був позбавлений можливості відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитись від договору протягом 14 днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно з цим договором та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте у вказаний строк вона від договору не відмовлялась, жодних заперечень щодо його змісту не висловлювала, що свідчить про її згоду з умовами укладеного договору.
Позичальник отримав повну, доступну та вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту за договором, прийняв умови кредитного договору і погодився з ними, а тому, у даному випадку, відсутні підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, містить несправедливі умови для позичальника, та що положення цього договору створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
При укладенні кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, і вони досягли згоди щодо істотних умов даного договору, що підтверджено власноручними підписами та печаткою сторін, правочин вчинений у формі, встановленій законом, був спрямований на отримання кредиту та на його погашення, згідно з умовами даного договору.
Таким чином, враховуючи, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, принцип рівності сторін в договорі відповідачем не порушено, а тому умови договору є обов'язковими для виконання сторонами договору, які його уклали.
Вважають, що позичальник прагне визнати недійсним Кредитний договір, разом із тим не зазначає порушень та обставин на доведення своєї позиції. Зазначають, що позичальник, ознайомившись із умовами кредитного договору, отримавши кредитні кошти, прийняв рішення оскаржити даний договір, так як кредитор подав позовну заяву про стягнення боргу.
З посиланням на законодавство просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Вердикт Капітал» не з'явився, проте в первісній позовній заяві наявне клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Її представник-адвокат Гаврилов Д.О. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав повністю, просив їх задовольнити. Пояснив, що Додаток 2 є невід'ємною частиною кредитного договору. Проте його до матеріалів позовної заяви до додано. З розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову, неможливо визначити, які платежі здійснювала ОСОБА_2 , хоча частково вона платила за кредитом. В пункті 3.1. та 3.2 договору вказані суперечливі відсотки. У розрахунку заборгованості не вказано, яка відсоткова ставка застосовувалась при розрахунку. Також в судовому засіданні ОСОБА_6 заявив клопотання про подачу протягом 5 днів доказів на підтвердження судових витрат.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Виходячи з приписів ст. ст. 223 ЦПК суд ухвалив слухати справу за відсутності учасників справи, які не з'явились.
Суд, заслухавши представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступних висновків.
22 лютого 2019 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №15840 (а.с. 7-12).
Згідно свідоцтва про шлюб від 03.03.2020 серія НОМЕР_1 прізвище відповідача « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_4 » (а.с. 108).
09 січня 2020 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 09-01/2020, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором № 15840 від 22.02.2019 р., що укладений між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 (а.с. 34-47).
Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача.
За пунктом 2.1 договору з кредитодавець надав позичальникові на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти в сумі 12 500,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. (а.с. 7-12).
Пунктами 3.1.1. та 3.5. договору встановлено, що кредит надається строком на 49 тижнів та має бути повернутий згідно з графіком платежів.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що цей договір є укладеним з дня перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний позичальником в пункті 3.1. Договору.
Відповідно до пункту 3.1.2 за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 320,0 % (процентів) річних від суми кредиту. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховують з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредиту, зазначеного в п. 3.1.1 Договору.
В пункті 3.3. Договору зазначено, що реальна процентна ставка по кредиту становить 2222,16 % річних.
Відповідно до пункту 3.1 Договору сторони домовились про наступні окремі умови Договору, передбачені Графіком платежів (надалі «Графік платежів»), що додається в Додатку 2 до Договору та є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання п. 2.1.1 ТОВ «ФК «КРЕДІ ПЛЮС» перерахував:
-на карту Позичальника грошову суму в розмірі 10000,00 грн. (платіжне доручення №crd_49701, а.с. 31);
-на рахунок ТОВ «Страхова компанія «Проксіма» з метою оплати Позичальником страхових платежів (страхових сум) встановлених Договором добровільного страхування № РК-49701 від 22.02.2019 суму 2500 грн. (а.с. 32).
До первісної позовної заяви додано розрахунок заборгованості відповідача станом на 05.11.2021 (а.с. 22). Згідно з ним загальна сума заборгованості за цим договором та всіма нарахованими відсотками відповідно до його умов становить 43814,35 грн., а саме: заборгованість за основною сумою позики - 12253,67 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 22 669,85 грн., заборгованість з пені 4185,00 грн., заборгованість за відсотками з моменту відступлення права вимоги - 2 505,16 грн., 3 % річних - 648,61 грн., втрати від інфляції - 1552,07 грн.
Згідно меморіальних ордерів в рахунок погашення кредиту згідно договору № 15840 ОСОБА_2 сплатила 19.04.2019 - 2010,00 грн., 20.03.2019 - 821,00 грн., 07.03.2019 - 815,00 грн. та 01.03.2019 - 813,00 грн. (а.с. 27-30).
Таким чином, з 01.03.2019 по 19.04.2019 ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості згідно договору № 15840 сплатила 2010,00 + 821,00 + 815,00 +813,00 = 4459 грн.
Але в розрахунку заборгованості інформація щодо вказаних платежів відсутня. У графі «сума погашень боржником» містяться записи «0,00» (а.с. 22).
Таким чином, встановити, який саме розмір заборгованості має ОСОБА_2 і за яким критерієм (в тіло кредиту чи на погашення відсотків тощо) зараховувались сплачені нею кошти в з наданого розрахунку, неможливо.
А відтак, суд не приймає до уваги розрахунки представника позивача та приходить до висновку, що належних доказів розміру заборгованості ОСОБА_2 за кредитом позивачем суду не надано.
Крім того, договором чітко не визначено, яка відсоткова ставка за кредитом повинна бути повернута: 320% чи 2222,16%.
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, наддавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Таким чином, саме доведений факт наявності певного розміру заборгованості є однією з підстав її стягнення. Однак належних доказів розміру заборгованості, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України стороною позивача не надано.
Враховуючи, що вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, 3 % річних, інфляційних втрат, пені, є похідними від вимоги про стягнення основної суми заборгованості (тіла кредиту), вони також не підлягають задоволенню.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Щодо вимог за зустрічним позовом суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано не справедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.1.2 за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 320,0 % (процентів) річних від суми кредиту.
В пункті 3.3. Договору зазначено, що реальна процентна ставка по кредиту становить 2222,16 % річних.
Вбачається, що вказані умови є суперечливими, а також несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Оспорювані пункти кредитного договору встановлюють вимоги зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про сплату відсотків за договором споживчого кредиту, які є завищеними, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання відсотки перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.
Доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваного пункту договору у зв'язку з тим, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов є необґрунтованими, оскільки принцип свободи договору, право споживача відмовитися від укладення договору про надання споживчого кредиту або відкликати згоду на укладення такого договору, а також право суду зменшити розмір неустойки не звільняють кредитодавця від обов'язку укладати правочин відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи викладене, зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» про визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» про визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків - задовольнити.
Визнати договір про споживчий кредит №15840 від 19 лютого 2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_5 в частині нарахування відсотків, що визначено в п. 3.1.2 та 3.3 договору, недійсним.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Кваша