08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email
inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кс/381/171/22
381/2506/21
м. Фастів Київська область 17 лютого 2022 року
Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
за участю скаржника ОСОБА_3 ,
за участю слідчого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження № 42017111200000270 від 23.05.2017 року, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з скаргою на постанову про закриття кримінального провадження посилаючись на те, що постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Фастівського РУП ОСОБА_4 від 31 грудня 2021 року закрито кримінальне провадження № 42017111200000270 від 23.05.2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України. Копію даної постанови нею тримано в приміщенні Фастівської окружної прокуратури 25.01.2022 року. З даною постановою скаржник не згідна та вважає, що досудове розслідування є неповним, необ'активним та упередженим. Зазначає, що слідчий при прийнятті постанови допустив істотне порушення вимог КПК. Обґрунтовуючи свої доводи тим, що в першу чергу необхідно звернути увагу, що договір на який посилається в постанові слідчий укладений з приватним підприємцем ОСОБА_5 одразу виникає питання чи мав право ОСОБА_5 та інші його співробітники здійснювати лікувальну діяльність. Також, слідчий не перевірив, були працівники центру офіційно чи неофіційно працевлаштовані у вказаному закладі. Чи мали на це відповідну освіту та документи. Слідчий даний факт не перевірив. Також слідчий не бере до уваги порушення з боку директора центру умов договору. Взагалі не взята до уваги інформація яка міститься в щоденнику сина. Не допитані рідні її сина. Слідчий в постанові посилається на покази свідків однак їх покази є неналежними та не є об'єктивними. Слідчий посилається на відеозапис, який визнано речовим доказом але окрім цього він повинен був скласти протокол та провести впізнання. Нею як потерпілою були направлені на адресу слідчого ряд клопотань про проведення слідчих дій, дані клопотання залишилися без розгляду.
В судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених в скарзі.
В судовому засіданні слідчий просив в задоволені скарги відмовити, вважає в даному кримінальному провадженні були проведені всі слідчі, розшукові дії на збирання доказів та встановлено про відсутність складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.146 КК України. Ті зауваження на які посилається скаржник не можуть вказувати на неповноту проведення досудового розслідування так, як є предметом розгляду в іншому порядку, а також доводи і обґрунтування на які посилається ОСОБА_3 є обставинами інших кримінальних проваджень які перебувають на розгляді у Фастівському РУП.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали скарги, матеріали кримінального провадження № 42017111200000270 від 23.05.2017 року прихожу до наступного.
Відповідно до норм ст. 303 КПК України законодавець передбачив виключний перелік рішень та дій слідчого і прокурора, які можуть бути оскарженні на стадії досудового розслідування в тому числі і рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження на досудовому розслідуванні може бути оскаржене заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
В провадженні СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області перебувало кримінальне провадження № 42017111200000270 від 23.05.2017 року, правова кваліфікація за ч.3 ст.146 КК України.
Скаржник ОСОБА_3 є потерпілою у даному кримінальному провадженні, тобто належним носієм права на оскарження постанови слідчого про закриття вказаного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчиненні дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Фастівського РУП ОСОБА_4 від 31 грудня 2021 року закрито кримінальне провадження № 42017111200000270 від 23.05.2017 року. Копію постанови скаржником отримано 25.01.2022 року.
Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадження пропущений заявником з поважних причин та підлягає поновленню.
За результатами досудового розслідування 28.07.2021 року старшим слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Фастівського РУП ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутності складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 28.07.2021 року, яка є предметом скарги вбачається, що СВ Фастівського РУП здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000270 від 23.05.2017 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 146 КК України по зверненню ОСОБА_3 щодо незаконно позбавлення її сина ОСОБА_6 волі у реабілітаційному центрі “Стоп залежність” за адресою: АДРЕСА_1 , що спричинило тяжкі наслідки для останнього.
Доводи скаржника про непроведення слідчим необхідних слідчих дій не можуть бути прийняті до уваги та визнані підставою для скасування постанови слідчого, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим було проведено ряд слідчих та процесуальних дій, а саме:
допитаний як свідок ОСОБА_5 , який показав, що з моменту відкриття, тобто починаючи з 2012 року до моменту закриття, тобто до 2017 року, за адресою: АДРЕСА_1 знаходився реабілітаційний центр “Стоп залежність”, де він працював на посаді директора. 16.03.2015 між ним, з одного боку та ОСОБА_6 , з іншої сторони, був укладений договір № 150 щодо проходження ОСОБА_6 реабілітації в наркологічному центрі “Стоп залежність”. Також, того ж дня, ОСОБА_6 надав письмову згоду на перебування в реабілітаційному центрі. Починаючи з 16.03.2015, ОСОБА_6 почав проходити реабілітацію в центрі. Реабілітація проходила в звичному режимі. 26.05.2015 близько 10 год. 00 хв. він спільно з працівниками центру ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та іншими, хто саме вже не пам'ятаю) перебував у офісі на першому поверсі адміністративної будівлі, при цьому почули глухий звук, що нагадував падіння з висоти. Вийшовши з офісу, вони побачили лежачого на підлозі ОСОБА_6 , який був при свідомості. Побачивши це, хтось з працівників центру, хто саме вже не пам'ятаю, почав викликати швидку медичну допомогу. Оператор 103 повідомив, що всі бригади на викликах, і до них зможуть приїхати через 40 хв. Зрозумівши, що це довго, вони намагалися ОСОБА_6 помістити до автомобіля та самими відвезти до лікарні, але останній не міг вміститися до салону в лежачому стані, а садити його вони побоялися, щоб більше не нашкодити його здоров'ю. Далі, вони перенесли ОСОБА_6 до господарчої споруди, де вже чекали на приїзд швидкої медичної допомоги. Доки ми чекали на приїзд медиків, то ним було переглянуто відеозапис з камери відеоспостереження, на якому було зафіксовано, як ОСОБА_6 , самостійно, пригнув з другого поверху, та впав на підлогу, в результаті чого отримав травми. По приїзду медиків, ОСОБА_6 було доставлено до Боярської ЦРЛ. У лікарні він ще купував ліки для ОСОБА_6 , після чого повернувся до центру, оскільки туди приїхали працівники правоохоронних органів. У лікарні, на той час, вже перебував рідний брат ОСОБА_6 та хтось працівників центру, хто саме вже не пам'ятає. Через деякий час він знову повернувся до лікарні, де продовжив спілкуватися з братом, матір'ю та батьком ОСОБА_6 про обставини отримання ним тілесних ушкоджень. Надалі, ОСОБА_6 ставало гірше, у зв'язку з чим його було перевезено до лікарні м. Києва, де 27.05.2015 настала смерть останнього в результаті отриманих травм при падінні з висоти.
Допитаний як свідок ОСОБА_9 показав, що з 2013 року по жовтень місяць 2016 року він працював на посаді консультанта в центрі психологічної реабілітації та соціальної адаптацію « Стоп залежність», що за адресою: АДРЕСА_1 . Так, у березні 2015 року, на прохання ОСОБА_3 , хтось із працівників центру, точно вже не пам'ятає, доручив йому та ОСОБА_7 поїхати за місцем проживання ОСОБА_3 (та її сина ОСОБА_10 з дружиною), а саме в м. Вінницю, з метою поговорити з сином, аби на особистому прикладі показати, що з проблеми наркозалежності можна вийти і жити повноцінним життям. По приїзду в м. Вінниця, їх зустріла ОСОБА_3 та провела до квартири, де вони проживають. Далі, в присутності матері та дружини, відбулася бесіда з ОСОБА_11 , після чого він погодився поїхати на лікування до центру. Він зібрав свої речі та в цей же день вони поїхали до реабілітаційного центру, що знаходиться за вищевказаною адресою. Перебуваючи на лікування в центрі, ОСОБА_12 характеризувався як замкнутий, депресивний, його постійно переслідувало почуття провини за ситуації з минулого. Через декілька місяців, перебуваючи на лікарняному, він прийшов на нараду в офіс центру ( що знаходиться на першому поверсі). Знаходячись в офісі, через деякий час вони почули якийсь гуркіт, вийшовши на коридор, на підлозі вони побачили ОСОБА_10 , який лежав. Коли вони до нього підійшли, то останній був блідий та нічого не говорив, ніхто не розумів, що сталося. Після цього, хтось викликав швидку допомогу і згодом, ввечері цього ж дня, передивлюючись записи з камер відеоспостереження, було видно, що ОСОБА_13 , піднявшись на другий поверх по сходах, кинувся через перила, головою вниз.
Допитаний як свідок ОСОБА_14 показав, що з 17 - 19 років мав залежність від наркотиків. В якийсь момент він зрозумів, що йому потрібна допомога, так як це все вийшло з - під контролю. За порадою тітки, заручившись підтримкою рідних, в кінці травня 2014 року він почав лікування в центрі психологічної реабілітації та соціальної адаптацію «Стоп залежність», що за адресою: АДРЕСА_1 . Перебував там рік. Будучи на лікуванні, вони всі між собою спілкувалися, з кимось більше, з кимось менше. В 2015 році на лікування до реабілітаційного центру по ступив хлопець на ім'я ОСОБА_12 , який також мав залежність від наркотиків. Його він можу охарактеризувати як замкнутого та тихого. Вони якщо і спілкувалися, то на загальні теми, з приводу особистого - ніколи. В центрі він пробув недовго, декілька місяців. В якийсь із днів, йому стало відомо, що ОСОБА_13 , піднявшись на другий поверх по сходах, кинувся через перила, головою вниз, після чого був госпіталізований до лікарні, а через декілька днів він помер. Сказати чому він це зробив - він не може, так як жодних ОСОБА_15 з його сторони ніколи не чув, також не чув, аби він хотів «піти з цього життя».
Допитаний як свідок ОСОБА_7 показав, що з 2013 року по 2016 рік працював на посаді консультанта в центрі психологічної реабілітації та соціальної адаптацію « Стоп залежність», що за адресою: АДРЕСА_1 . Так, у березні 2015 року, на прохання ОСОБА_3 , йому та ОСОБА_9 доручили поїхати за місцем проживання ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_10 разом з дружиною, а саме в м. Вінницю, з метою поговорити з ОСОБА_13 , аби на особистому прикладі показати, що з проблемою наркозалежності можна боротися та жити повноцінним життям. По приїзду до м. Вінниця, їх зустріла ОСОБА_3 та провела до квартири, де вони проживають. Далі, в присутності матері та дружини, відбулася бесіда з ОСОБА_11 , після чого той погодився поїхати на лікування до центру. ОСОБА_13 зібрав свої речі та в цей же день, разом з ними поїхав до реабілітаційного центру, що знаходиться за вищевказаною адресою. Перебуваючи на лікування в центрі, ОСОБА_12 характеризувався як спокійний замкнутий, «чудний» (сам собі на умі), ні з ким не спілкувався. Точно пам'ятає, як той розповідав, що ще з дитинства в нього лишилася образа на батьків (точно вже не пам'ятає ситуацію, але ніби було так, що в дитинстві батьки кудись поїхали, а він лишився сам вдома. Тоді ж, до них додому увірвалися невідомі особи, пограбували, а його, малого, зв'язали, наділи пакет на голову, але він вижив. Також, в подальшому, після даної ситуації він ще довго проходив реабілітацію, а батьки нехтували його моральним та фізичним станом, змушували прибирати у худоби, коли в нього все боліло. На фоні цього в ОСОБА_13 закарбувалася образа.) Через декілька місяців лікування ОСОБА_13 в центрі, перебуваючи на нараді в офіс центру (що знаходиться на першому поверсі), це був обідній час, вони почули якийсь гуркіт, після чого, вийшовши на коридор, на підлозі вони побачили ОСОБА_10 , який лежав. Коли вони до нього підійшли, то він був блідий та нічого не говорив, ніхто не розумів, що сталося. Після цього, хтось викликав швидку допомогу і згодом, ввечері цього ж дня, передивлюючись записи з камер відеоспостереження, було видно, що ОСОБА_13 , піднявшись на другий поверх по сходах, кинувся через перила, головою вниз. Його госпіталізували до ОСОБА_16 , де він постійно знаходився поруч з його рідними та допомагав за необхідності. Зі слів лікарів, в ОСОБА_13 була ЗЧМТ під питанням, точного діагнозу поставити не могли. Вночі його перевезли в лікарню на ОСОБА_17 , де зробили трепанацію черепа. Через деякий час ОСОБА_13 помер, перебуваючи в лікарні. Після його смерті, ще деякий час матір ОСОБА_13 навідувалася в реабілітаційний центр, спілкувалася з усіма, вони її підтримували. Але в подальшому, в один момент її ніби підмінили, і вона почала звинувачувати працівників центру, що це вони винні в смерті її сина. І до цього часу так вважає.
Допитаний як свідок ОСОБА_18 показав, що у вересні 2014 року знайомий порадив йому звернутися за допомогою до центру психологічної реабілітації та соціальної адаптацію «Стоп залежність», що за адресою: АДРЕСА_1 . Так він і зробив. Вже в кінці вересня 2014 року почав стаціонарне лікування в реабілітаційному центрі, за вищевказаною адресою. Перебував там до серпня місяця 2015 року. Будучи на лікуванні, вони всі між собою спілкувалися, з кимось більше, з кимось менше. Був такий хлопець на ім'я ОСОБА_12 , який також лікувався від наркозалежності. Його він можу охарактеризувати як замкнутого, тихого, «специфічного». Вони якщо і спілкувалися, то на нейтральні теми, на особисті теми той ніколи не переходив. Знав, що про нього лише загальну інформацію ( ім'я, звідки він тощо). Були в нього здібності в ІТ - сфері, багато часу проводив за комп'ютером, часто допомагав працівникам в даному напрямку. В якийсь із днів, йому стало відомо, що ОСОБА_13 , піднявшись на другий поверх по сходах, кинувся через перила, головою вниз, після чого його госпіталізували до лікарні, а через декілька днів той помер. Сказати чому він це зробив - він не може, так як жодних нарікань з його сторони ніколи не чув, також не чув , аби той хотів «піти з цього життя».
Також, було встановлено, що відповідно до договору № 150, укладеного 16.03.2015 між ОСОБА_5 , з одного боку та ОСОБА_6 , з іншого боку, останнім добровільно був підписаний вищезгаданий договір щодо проходження реабілітації в наркологічному центрі “Стоп залежність” за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому, того ж дня, ОСОБА_6 добровільно надано письмову згоду на перебування в центрі, у зв'язку з чим починаючи з 16.03.2015 почав там проходити реабілітацію.
Крім цього, взято до уваги відеозапис з камери відеоспостереження наркологічного центру “Стоп залежність” за адресою: АДРЕСА_1 від 26.05.2015, на якому зафіксовано як ОСОБА_6 вільно пересуваючись приміщенням адміністративної будівлі центру, самостійно пригнув з другого поверху та впавши на підлогу, отримав травми які призвели до його смерті, тим самим вчинивши самогубство.
Проведено експертизу за результатами якої встановлено (висновок експерта № 38-ТР від 26.06.2015) при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження: 1) відкрита черепно-мозкова травма: забійна рана тім'яної ділянки, крововиливи в м'які тканини голови; крововилив під тверду мозкову оболонку в середній та задній черепній ямках зліва (загальним об'ємом ? 60 см3); в лівій тім'яно-скроневій ділянці (клінічно ? 60 см3); крововиливи під м'яку мозкову оболонку в лівій тім'яно-скроневій та правій скроневій ділянках; внутрішньомозкова гематома лівої скронево-тім'яної ділянки, перелом тім'яної та скроневої кісток зліва з переходом на основу черепу, забій, стиснення та набряк-набухання головного мозку; 2) садна: по задній поверхні лівого плечового суглобу, в проекції крила правої клубової кістки; 3) крововиливи: по передньо-зовнішній поверхні правого колінного суглобу, на передній поверхні правого передпліччя в середній третині, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; 4) стан після операції РТЧ в лівій тім'яно-скроневій ділянці, видалення внутрішньомозкової, субдуральної гематом.
Описані ушкодження утворилися від дії тупого предмету (предметів) могли бути спричинені в строк, вказаній в історії хвороби КОКЛ №3715/102716/959 - 26.05.15 р., можливо внаслідок падіння та відносяться: 1) відкрита черепно-мозкова травма - до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя); 2) крововиливи та садна - мають ознаки легкого тілесного ушкодження, відносно живої особи.
Смерть ОСОБА_6 настала від відкритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м'яку та тверду мозкові оболонки, забоями головного мозку, внутрішньо мозковою гематомою лівої скронево-тім'яної ділянки, переломом кісток склепіння та основи черепу, а також стиснення, набряком-набуханням головного мозку.
Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в рамках даного кримінального провадження було проведено обшук 18.10.2017 року за місцем розташування реабілітаційного центру «Стоп залежність», що за адресою: АДРЕСА_1 - А в результаті якого було вилучено ряд документів та речей.
Проведено одночасний допит двох і більше допитаних осіб: між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Отримано тимчасовий доступ до речей та документів, які були необхідними для проведення судово-медичних експертиз, та отримано висновки даних експертиз, проведено огляд місця події.
З протоколу допиту потерпілого від 18.05.2021 року вбачається, що слідчим було допитано ОСОБА_3 , яка зазначила, що 15.03.2015 року у мережі інтернет було знайдено об'яву про надання допомоги наркозалежним особам. 15 чи 16 березня 2015 року представники центру, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_19 прибули до домоволодіння її сина за адресою: АДРЕСА_2 та забрали його до реабілітаційного центру за адресою: АДРЕСА_1 . Сама ОСОБА_3 послідувала за ними на електропотязі.
На протязі березня квітня та травня 2015 року син перебував на так званій «реабілітації» де похудів і тоді повідомив, що їх морять голодом та змушують тяжко фізично працювати. 26.05.2015 року стан сина погіршився нібито тим, що він впав з другого поверху на території реабілітаційного центру, а ІНФОРМАЦІЯ_1 син помер у обласній лікарні Київської області. Вважає, що до смерті сина причетні керівник центру ОСОБА_5 , старший консультант ОСОБА_7 , консультант ОСОБА_9 та лікар психолог ОСОБА_20 . Частина третя ст.146 КК України, передбачає відповідальність за злочин, а саме незаконне позбавлення волі або викрадення людини, що спричинили тяжкі наслідки.
На підставі зібраних у справі доказів, слідчий, надавши їм належну правову оцінку, цілком обґрунтовано дійшов висновку про відсутність складу кримінального правопорушення передбаченого САМЕ за ч. 3 ст.146 КК України.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Питання про визнання досудового розслідування неповним та таким, що не відповідає кримінальним процесуальним нормам відноситься до повноважень слідчого судді при виконанні функції судового контролю в кримінальному провадженні. Так, слідчий суддя наділений компетенцію на прийняття рішень, якими може зобов'язати слідчого, прокурора вчинити певну процесуальну дію або прийняти певне рішення по кримінальному провадженню або вирішити питання про законність процесуальних рішень слідчого, прокурора в рамках кримінального провадження.
Поряд з цим ч. 5 ст. 40 КПК України визначає, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Доводи скаржника про те, що слідчим не було враховано та не взято до уваги порушення умов п.п.2.1,2.6,3.2,3.3 Договору працівниками центру та те, що слідчий не перевірив наявність в працівників даного центру документів, що підтверджують їх кваліфікацію та рівень знань в області медицини не може бути підставою для визнання вказаної постанови незаконної так, як дані відомості не є предметом, що підлягає дослідженню в даному кримінальному провадженні. Також, не заслуговує на взяття до уваги заперечення потерпілої щодо невідповідності наданих показів з боку свідків.
Таким чином, доводи про неповноту проведення досудового розслідування, на які посилається скаржник в скарзі є необґрунтованими, оскільки слідчим допитані особи, про дії та обставини на які звертала увагу ОСОБА_3 , та проведено усі необхідні слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, і в ході розслідування не встановлено будь-яких доказів, які б свідчили про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК УКраїни.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 146 КК України, будь-яких нових доказів, які б давали підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження матеріали скарги не містять.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий ОСОБА_4 , приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, оцінив зібрані в кримінальному провадженні докази з точки зору достатності та взаємозв'язку та прийняв відповідне обґрунтоване процесуальне рішення щодо закриття кримінального провадження, тому в задоволенні скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст.303,304,309,376 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження № 42017111200000270 від 23.05.2017 року залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п”яти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1