Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа №: 511/124/22
Номер провадження 3/511/137/22
"22" лютого 2022 р. суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Іванова О . В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Роздільнянського районного відділення поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працюючого по найму, місце проживання АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 від 15.06.2018 року.)
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
05.01.2022 року о 08 годині 30 хвилин, в м. Роздільна по вул. Європейська громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом мопедом н/з НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей. ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а також застосування приладу «Драгер» відмовився, під час якої велася відео фіксація на бодікамеру.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину не визнав та пояснив, що звечора дійсно після роботи вживав пиво, а вранці не виспався та сів за кермо мопеду, але в стані сп'яніння не перебував.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, приходить до переконання, що в діях водія ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП п.2.9 авиходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, обставини правопорушення й провина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 501237 від 05.01.2022 року о 08 годині 30 хвилин, в м. Роздільна по вул. Європейська громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом мопедом н/з НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей. ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а також застосування приладу «Драгер» відмовився, під час якої велася відео фіксація на бодікамеру;
-CD диском відносно громадянина ОСОБА_1 , на якому зафіксовані факти керування мопедом та перебування в стані алкогольного сп'яніння, а також відмова останнього від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а також застосування приладу «Драгер»;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у відповідності до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів що знижують увагу та швидкість реакції, у відповідності до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння;
-Копією паспорту громадянина ОСОБА_3
-довідкою від Головного управління національної поліції в Одеський області від 10.01.2021 року № 67/106 гр. ОСОБА_1 , посвідчення водія не отримував;
Також, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 він свою провину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП визнав та пояснив, написавши власноруч, що перед тим, як сісти за кермо транспортного засобу він вживав алкогольний напій - алкогольне пиво, їхати в лікарню на проходження експертизи відмовився, з протоколом згодний.
Таким чином, провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи та підтверджена доказами, дослідженими судом.
Суд при накладенні адміністративного стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушень, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При призначенні адміністративного стягнення, відносно ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майнове становище та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд, при накладанні адміністративного стягнення ОСОБА_1 враховує, що він вчинив грубе правопорушення, яке виразилося в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що знижують увагу, швидкість реакції, яке могло потягнути за собою тяжкі наслідки.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в його вчиненні.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення судом не встановлено.
Враховуючи викладене, а також ступінь небезпеки, викликану тим, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, суд вважає, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде у виді штрафу без позбавленням прав на керування, як до особи, яка вказаних прав не має, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 496,20 гривень.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 268, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працюючого будівельником по найму, мешканець АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 496,20 гривні Реквізити для зарахування до державного бюджету:
отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3ст.307 КУпАП).
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або потерпілим.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: О. В. Іванова