Справа № 510/216/22
Провадження 1-кс/510/16/22
21.02.22 р.
Слідчий суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_1
- за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши клопотання дізнавача ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, -
Дізнавач ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на два паперових згортка з речовинами рослинного походження темно коричного кольору, в висушеному стані з різким запахом, за зовнішніми ознаками схожі на канабіс, які були поміщені упаковані до пакета Національної поліції ЕХР 0205625 та вилучені до ВП №2 Ізмаїльського РВП, з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження у кримінальному провадженні № 12022168150000021 від 20.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Як виходить з наданого суду клопотання, 20.02.2022 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ренійського районного суду № 510/206/22, по кримінальному провадженню №12021168150000163 за ч. 1 ст. 309 КК України, за адресою: АДРЕСА_1 , у гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено: в одній із кімнат даного домоволодіння в правій кишені куртки чорного кольору яка знаходилась на дивані, два паперових згортка з речовинами рослинного походження темно коричного кольору, в висушеному стані з різким запахом, за зовнішніми ознаками схожі на канабіс, які були поміщені упаковані до пакета Національної поліції ЕХР 0205625 та вилучені до ВП №2 Ізмаїльського РВП.
В подальшому відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022168150000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Вилучені під час обшуку об'єкти, постановою дізнавача від 20.02.2022 р. визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги все вищевикладене, дізнавач зазначає, що вищевказані об'єкти по даному кримінальному провадженню мають значення речових доказів, підлягають огляду, як речові докази, можуть бути предметом дослідження експертизи, конфіскації, з метою повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, враховуючі реальну можливість зацікавлених осіб знищити їх, сховати, просить суд накласти арешт на вищевказаний об'єкт.
Згідно ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Не прибуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання
Дізнавач за викликом у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду клопотання, згідно ч. 1 ст. 172 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
В ході розгляду клопотання були дослідженні матеріали, які додані до клопотання, а саме:
-витяг з ЄРДР від 20.02.20222 р. кримінальне провадження № 120222168150000021 за ст. 309 ч. 1 КК України;
-рапорт дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 20.022.2022 р.;
-ухвала про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи від 19.02.2022 р.;
-протокол обшуку від 20.02.2022 р.;
-протокол допиту свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 20.02.2022 р.;
-пояснення ОСОБА_5 від 20.02.2022 р.;
-постанова про визнання предмета речовим доказом від 20.022.2022 р.
Аналізуючи матеріали надані до клопотання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про накладення арешту на майно, вказане в клопотанні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням положень ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як вбачається з витягу по кримінальному провадженню № 12022168150000021 від 20.02.2022 до ЄРДР внесені данні про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 309 КК України.
Вилучені під час обшуку два паперових згортка з речовинами рослинного походження темно коричного кольору, в висушеному стані з різким запахом, за зовнішніми ознаками схожі на канабіс, які були поміщені упаковані до пакета Національної поліції ЕХР 0205625 та вилучені до ВП №2 Ізмаїльського РВП, визнані речовими доказами у справі, являються, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами, можуть бути використані як доказ факту кримінального правопорушення. З урахуванням цього, суд вважає, що з метою збереження та недопущення знищення та пошкодження зацікавленими особами, вилучених об'єктів, слід накласти арешт.
На підставі викладеного, керуючись ст. 108, ст.ст. 170, 171, 172, 173, 174, ст. 309 КПК України, слідчий суддя,
1Клопотання дізнавача ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити.
2З метою збереження речових доказів накласти арешт на об'єкти, які постановою дізнавача визнані речовими доказами по кримінальному провадженню № 12022168150000021 від 20.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме на:
- два паперових згортка з речовинами рослинного походження темно коричного кольору, в висушеному стані з різким запахом, за зовнішніми ознаками схожі на канабіс, які були поміщені упаковані до пакета Національної поліції ЕХР 0205625 та вилучені до ВП №2 Ізмаїльського РВП.
3. Виконання ухвали покласти на дізнавача ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_10