Справа № 510/845/21
Провадження № 2-р/510/3/22
15 лютого 2022 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Бошков І.Д.,
за участю: секретаря - Березенко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника ОСОБА_1 , адвокат Златі Н.С. про роз'яснення рішення суду,
Представник заявника, звернувся до суду із заявою про роз'яснення судового рішення у справі, зазначивши, що рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 30.08.2021 р. було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме: визнане за ним, ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,7 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м. Вищевказане судове рішення не оскаржувалось, набрало чинності та підлягало виконанню.
03.02.2022 р. представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду, посилаючись на те, що з метою державної реєстрації свого речового права він звернувся до реєстраційної служби виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про проведення державної реєстрації права власності.
Державну реєстрацію не було проведено з тих підстав, що в судовому
рішенні в мотивувальній частині вказано, що судом в ході судового розгляду справи
встановлено, що відповідачам на праві спільної сумісної власності належить
квартира
АДРЕСА_2 . Також, в судовому рішенні зазначено, що судом досліджено витяг КП РБТ1
про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.07.2006 р., в якому вказано,
що зазначена квартира належала на праві спільної часткової власності:
ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Однією з підстав про відмову у проведенні реєстрації речового права вказано те, що
незрозуміло яким чином проводиться перехід права власності з 1/5 частини
квартири, яка належала ОСОБА_7 . Зазначив, посадова особа - державний реєстратор виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Тому, представник заявника ОСОБА_1 просив роз'яснити судове рішення зрозумілою для державного реєстратора мовою.
Вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Згідно із ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. За ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Приймаючи рішення у вищевказаній цивільній справі, в мотивувальній частині рішення зазначено, що на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27.09.2004 р. на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1 . Із витягу КП «РБТІ» від 25.07.2006 р., вбачається, що зазначена квартира зареєстрована за ними на праві спільної часткової власності по 1/5 частині кожному. Так, власник 1/5 частини спірного нерухомого майна ОСОБА_5 помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його донька ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.04.2008 р., таким чином відповідачу ОСОБА_4 належить 2/5 частини квартири. Із листа листа Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП Україні в Одеській області від 03.06.2020 р., вбачається, що по факту зникнення ОСОБА_8 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та порушено кримінальне провадження за ст.115 КК України. Таким чином, 1/5 частина квартири, яка належала ОСОБА_8 , перейшла до відповідачів на підставі ст. 330 ЦК України, як добросовісних набувачів.
Таким чином, суд роз'яснює, що визнання за позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі, ст.330 ЦК України, скасовує право власності за попередніми власниками.
Стаття 330 ЦК України «Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права. 1. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього».
На підставі вищенаведеного, з метою недопущення обмеження прав власності заявника, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та забезпечення непорушності права власності громадянина, керуючись ст.271 ЦПК України, суд
Роз'яснити рішення Ренійського районного суду Одеської області від 30.08.2021 р. у цивільній справі № 510/845/21, зазначивши, що підлягає державної реєстрації речового права - права власності за позивачем ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.Д. Бошков
.