17.02.2022
м. Одеса
Справа № 2-2853/11
Провадження № 4-с/522/3/22
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді - Ярема Х.С.
при секретарі судового засідання - Насарая А.В.
за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянув у судовому засіданні
скаргу ОСОБА_1
на постанову Першого Малиновського Відділу Державної Виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) боржник ОСОБА_3 ,
стягувач Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,-
22.10.2021 до суду надійшла скарга ОСОБА_1 в якій він просить визнати неправомірними та скасувати:
- постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського Відділу Державної Виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження №65303608 від 29.04.2021;
- постанову Головного державного виконавця Першого Малиновського Відділу Державної Виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору від 10.09.2021 ВП № 65303608.
Згідно з ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Скарга обґрунтована тим, що ВП №65303608 від 29.04.2021 про стягнення з ОСОБА_4 боргу на підставі виконавчого листа №2-2853/11 та ухвали суду від 13.06.2019, якою змінено сторону у ВП №37830975 з боржника ОСОБА_5 на його правонаступників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відкрито з порушенням закону. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є правонаступниками боржника ОСОБА_6 , який помер. Згідно з ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості та у розмірі майна, що відповідає його частці у спадщині. Скаржник вважає, що всупереч цьому державний виконавець відкрив виконавче провадження про стягнення окремо з кожного із спадкоємців повної заборгованості, а не відповідно до частки кожного з правонаступників. Тому має місце подвійне стягнення боргу з кожного із спадкоємців.
Крім того, за наявності чинної постанови ВП №37830975 від 23.07.2019 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із смертю боржника, відкриття нового ВП №65303608 відносно правонаступника є незаконним.
Також ВП №65303608 відкрито за відсутності особи стягувача - ГУ Державної Казначейської служби України в Одеській області, оскільки юридичну особу припинено.
Постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 65303608 від 10.09.2021 винесена з порушенням вимог ч. 4, 6 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки про стягнення виконавчого збору зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2021, який повторно стягується на підставі постанови від 10.09.2021.
16.11.2021 Перший Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) подав відзив на скаргу.Зазначає, що так як боржника було замінено на двох правонаступників, в одному виконавчому провадженні не може бути одночасно двоє різних боржників. Ухвала про заміну боржника подана державному виконавцю 21.10.2019. Питання визначення вартості спадкового майна та суми, в межах якої боржник має відшкодувати шкоду, вирішується в рамках виконавчого провадження. Боржники не звертались до виконавця для досягнення згоди щодо вартості майна.
Судом встановлено такі обставини.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2011 у справі № 2-2853/11 стягнуто з ОСОБА_5 на користь Державного казначейства України в особі Головного управління державного казначейства України шкоду, спричинену злочином, у розмірі 372 919, 33 грн.
30.04.2013 державним виконавцем Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ на підставі виконавчого листа №2-2853/11 від 08.04.2013 відкрито ВП №37830975 про стягнення з ОСОБА_6 боргу у розмірі 370 124 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_5 помер.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 13.06.2019 замінено сторону у виконавчому провадженні ОСОБА_5 на його правонаступників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
На підставі повідомлення Малиновського об'єднаного ПФУ в м. Одесі від 03.01.2019 про смерть боржника ОСОБА_5 державним виконавцем було винесено постанову ВП №37830975 від 23.07.2019 про закінчення виконавчого провадження.
Постановою від 29.04.2021 відкрито виконавче провадження ВП №65303608 про стягнення з ОСОБА_4 боргу в розмірі 372 919, 33 та виконавчого збору 37 291,33 грн.
Постановою від 10.09.2021 ВП №65303608 стягнуто виконавчий збір у розмірі 37 291,93 грн.
Вирішуючи спір суд виходив з наступного.
Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з п. 3 частини 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону.
Як вбачається, отримавши повідомлення від Малиновського об'єднаного ПФУ в м. Одесі про смерть ОСОБА_6 , державний виконавець виніс постанову ВП №37830975 від 23.07.2019 про закінчення виконавчого провадження.
У той же час ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2021 змінено сторону у ВП №37830975 з ОСОБА_5 на його правонаступників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Пунктом 2 частини 1 статті 26 зазначеного Закону №1404 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Проте лише 21.10.2019 до Першого Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області надійшла заява Одеської місцевої прокуратури про пред'явлення до виконання ухвали про заміну сторони виконавчого провадження.
29.04.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65303608 (боржник - ОСОБА_1 , борг - 372 919,33 грн).
Також 29.04.2024 відкрито виконавче провадження №65302052 (боржник - ОСОБА_3 , борг - 372 919,33 грн.).
Тобто, державний виконавець закінчив виконавче провадження раніше, ніж отримав рішення суду про заміну боржника правонаступниками у виконавчому провадженні. Як наслідок, передчасно прии?нято постанову про закінчення виконавчого провадження. Стягувач постанову не оскаржив.
Скаржник вважає, що державний виконавець не міг відкрити виконавче провадження щодо правонаступників, як боржників, оскільки виконавче провадження щодо основного боржника було закінчено.
Суд з цим не погоджується.
Обов'язок спадкодавця щодо сплати заборгованості, присудженоі? судом (кредиторові) із спадкодавця за и?ого життя, не припиняється внаслідок смерті боржника і переходить до и?ого спадкоємців.
Статтею 1282 ЦК Украі?ни передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості маи?на, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язании? задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, якии? відповідає и?ого частці у спадщині.
Статтями 1281 та 1282 ЦК Украі?ни визначено спеціальнии? порядок та строки пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора, на висновки суду не впливають. Приписи зазначених норм закону на стадіі? примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для відмови у заміні боржника и?ого спадкоємцем у виконавчому провадженні, а є підставою для визначення державним виконавцем меж відповідальності спадкоємця, якии? залучении? як правонаступник по боргам спадкодавця.
Саме по собі відсутність в ухвалі суду посилання на межі відповідальності нового боржника перед кредитором не змінює порядок виконання судового рішення з урахуванням статті 1282 ЦК Украі?ни і при вирішенні процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження згідно статті 378 ЦПК Украі?ни суд з'ясовує наявність матеріальних і процесуальних підстав правонаступництва.
Межі відповідальності спадкоємця визначаються державним виконавцем при виконанні судового рішення згідно вимог ЦК Украі?ни та Закону Украі?ни «Про виконавче провадження» (постанова Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №2-2697/11).
Статтею 25 Закону Украі?ни «Про виконавче провадження» передбачено, що державнии? виконавець зобов'язании? прии?няти до виконання виконавчии? документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлении? до виконання до відповідного органу державноі? виконавчоі? служби. Державнии? виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Державнии? виконавець, отримавши виконавчии? документ, якии? відповідав всім вимогам законодавства, та заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження, встановивши відсутність будь-яких, передбачених законодавством, підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, законодавством не передбачено видачі нового виконавчого листа із зазначенням стягувача відповідно до ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки виконавчии? лист видається із зазначенням сторін, вказаних у самому судовому рішенні (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №712/14175/16-ц).
Також скаржник вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2021 підлягає скасуванню так як стягувач - юридична особа ГУ Державної Казначейської служби України в Одеській області припинена.
Суд такі доводи відхиляє, оскільки положення частини 5 статті 15 Закону 1404-VIII передбачають, що у разі вибуття однієі? із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони і?і? правонаступником. Для правонаступника усі діі?, вчинені до и?ого вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила наи?менування (для юридичноі? особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичноі? особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Разом з тим, згідно з п. 3 частини 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, є підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, але не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження та її скасування.
Таким чином, вимоги скаржника про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №65303608 від 29.04.2021 є безпідставними.
Щодо постанови про стягнення виконавчого збору.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».
Право на оскарження дій виконавця передбачено ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Отже, постанова приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та витрат виконавчого провадження підлягає примусовому виконанню в окремому виконавчому провадженні.
Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постановах від 06.06.2018 у справах №921/16/14-г/15 та №127/9870/16-ц, від 28.11.2018 у справі №2-01575/11, від 13.03.2019 у справі №545/2246/15-ц, від 3 та 10.04.2019 у справах №370/1288/15 та №766/740/17-ц, від 29.05.2019 у справі №758/8095/15-ц.
У зазначених постановах Верховний Суд зазначив, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законодавством умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Така пряма вказівка, зокрема, міститься у ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка набула чинності 05 жовтня 2016 року, та відповідно до якої внесені зміни в ЦПК України. Ця редакція нормативного документа підлягає застосуванню у справі відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України.
Отже, скарга боржника в частині вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 10.09.2021 ВП №65303608, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.447-451, 354 ЦПК України , суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 65303608 від 29.04.2021 - відмовити.
Провадження у справі про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 10.09.2021 № 65303608 закрити. Роз'яснити, що постанова про стягнення виконавчого збору підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 22.02.2022.
Суддя Х.С. Ярема